Неандерталець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Homo neanderthalensis
Череп неандертальця
Череп неандертальця
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Плацентарні (Eutheria)
Ряд: Примати (Primates)
Підряд: Сухоносі (Haplorrhini)
Парворяд: вузьконосі (Catarrhini)
Надродина: Людиноподібні (Hominoidea)
Родина: Гомініди (Hominidae)
Рід: Люди (Homo)
Вид: Людина неандертальська
Біноміальна назва
Homo neanderthalensis
Розповсюдження неандертальця
Розповсюдження неандертальця
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Homo neanderthalensis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Homo neanderthalensis
EOL logo.jpg EOL: 4454114
Fossilworks: 83087

Неандерталець, людина неандертальська (Homo neanderthalensis) — викопний вид людини верхнього плейстоцену, що населяв Європу й західну Азію у 230,000-27,000 роках до н. е. Ймовірно, еволюційні наступники пітекантропів

Місце в історії

Жили під час епохи мустьє. Людина середнього палеоліту в Європі — це палеоантроп, якого раніше ототожнювали з неандертальцем. Але антропологічні дослідження останнього років показали, що до палеоантропів відносяться не тільки неандертальці, але й багато хто інші, більше розвинені, витончені, територіально особливі. Усередині групи палеоантропів є певні антропологічні розходження, які з'являються дуже рано. Палеоантропологічні знахідки часу рисс-вюрмського інтергляціала ще не диференційовані, а знахідки раннього Вюрма — уже спеціалізовані. Саме наприкінці останнього інтергляціала й на початку Вюрма почався, процес — спочатку дуже повільний — розвитку Homo sapiens і виділення расових груп та антропологічних типів.

Опис

Репродукція неандертальця в музеї Космокайша, Барселона.

Більшість кістяків, пов'язаних з мустьєрськими знахідками, описуються як приналежним неандертальцям. Неандертальці були низькорослі, або середнього зросту люди (в середньому зріст був 165 сантиметрів), сильні, масивної статури, з великими головами. Неандертальці були добре пристосовані до холоду. Немає ніяких відомостей про колір їхньої шкіри або волосся. Обсяг мозку в неандертальців не менше, але більше, ніж у сучасної людини (обсяг мозку на 10% більше середньої сучасної людини). В структурі мозку слабко виражені лобові частки мозку. Згідно з дослідженнями інституту еволюційної антропології Макса Планка (Лейпциг) менший, порівняно із сучасною людиною, розвиток лобних та скроневих частин мозку неандертальців міг бути причиною слабшого розвитку в них соціальних навичок та мови [1]. Форма черепа подовжена, зі специфічним виступом на потилиці. Загальні риси неандертальця як типу: відсутність підборідного виступу, надочні дуги, що виступають, низький сплощений череп, потиличний виступ. Поява цих «неандертальських» рис у Європі можливо вказуває на схрещування популяцій на всьому континенті, що приводило до того, що мутації або генетично сприятливі адаптації переносилися й зростали.

Але не всі розходження між неандертальцями мали генетичний, стадіальний характер. Частина з них носила расовий характер. Серед європейських неандертальців виділяється група Шапель, або «класичні неандертальці», з масивним кістяком, дуже великим головним мозком і рядом ознак морфологічної спеціалізації. Інша група — Ерингсдорф — менш спеціалізована, з більш високим зводом черепа, менш розвиненим надочним валиком, прогресивнішою будовою мозку. Ця група зближається з палестинськими палеоантропами, але поступається їм у близькості до сучасної людини — кроманьйонця.

У період зникнення неандертальців (їхні залишки у печерах датуються 38000-27000 рр до РХ) знайдено дуже багато померлих дітей, що вказує на раптовий ріст дитячої смертності, або на зміну середовища, що мала катастрофічні наслідки — зникнення цілої нації дорослих і дітей.

Жили від 300—250 до, за останніми даними, 24 тис. років тому (в період великих кліматичних коливань)

Об'єм мозку — 1100—1700 см³.

Череп великий, з масивними надбровними валиками, обличчя прогнатичне (лицева частина черепа сильно виступає вперед), з масивною щелепою

Одним із перших доказів існування неандертальців були знайдені у Неандерталі (Німеччина) фрагменти скелету істоти, подібної до людини, але кремезнішої статури та з масивними надбровними валиками. Була це, без сумніву, істота людиноподібна, але так відмінна від сучасної людини, що її було визнано за первісну людину.

Неандертальці займалися збиральництвом і мисливством. Мешкали вони невеликими кровноспорідненими спільнотами з 2-4 сімей, у яких існував чіткий статевий і віковий розподіл праці: чоловіки полювали, жінки вели домашнє господарство, берегли вогнище, доглядали дітей

Неандертальці вже ховали своїх померлих. В ґроті Ля-Шапель-о-Сен (La Chapelle-aux-Saints, Франція) знайшли неглибоке поховання зі скелетом в ембріональній позиції, вкритим червоною охрою. Поруч із тілом були залишені знаряддя, квіти, яйця і м'ясо, що свідчить про початок віри в загробне життя й про існування реліґійно-маґічної практики.

Відомі численні антропологічні стоянки неандертальців у Європі, Азії та Африці

Культура європейської гілки неандертальців в археології відома як мустьєрська

Незважаючи на виразний еволюційний прогрес неандертальців, досі не усталений їх зв'язок із людиною розумною

Одна з гіпотез щодо зникнення неандертальців стверджує, що вони не витримали конкуренції з боку людини розумної

Культура

Mousterian point.png

Як з'ясувалося в 1983 році, вони вміли говорити, їхня мова була більше високою й повільною, ніж у сучасних людей [Джерело?]. Найдревніший відомий музичний інструмент — кістяна флейта з 4 отворами — належить неандертальцям. Неандертальці вміли використовувати саморобні інструменти й зброю, але, очевидно, у них не було метальної зброї.

Неандертальці займалися збиранням і полюванням. Жили в невеликих родових громадах, завбільшки 2-4 родини, у яких існував чіткий розділ роботи за віковою й статевою ознаками. Неандертальці ховали своїх померлих. Загалом, поховання неандертальців залежали від природніх умов, де вони проживали (інколи, якщо клімат був суворим, покійників з’їдали). Але найчастіше їх ховали в печерах. В цих випадках покійників відносили як можна далі в глиб печери: вниз, у темряву. Напевне, саме таким неандертальці уявляли собі потойбічний світ. Мерцям, у всіх знайдених похованнях, задавали однакову позу: скорчений вигляд ембріона. Схоже поховання знайдено в гроті Ля-Шапель-о-Сен у Франції.

Можна лише уявляти що такі поховання означали. Сучасні дослідники висувають дві теорії: перша, покійники видавалися заснувшими, відповідно, їм надавали найбільш зручну позу для тривалого сну; друга, неандертальці вірили в життя після смерті і така поза сприяла народженню в новому світі. 

Знайдені поховання, де покійники були обкладені камінням, починаючи з середнього полеоліту, влаштовуються прототипи майбутніх могил. Практично у всіх похованнях знайдені квіти, а у вище зазначеному – інструменти, яйця, м’ясо, до того ж, покійник був покритий червоною накидкою. Такі дії свідчать про певні вірування, ритуали неандертальців та їх культурну взаємодію в племені. 

Крім того, поруч з мисливцями або в їх руках залишали кістки тварин. Це може свідчити про те, що тварини були поводирями в потойбічний світ або ж таким чином демонструвалися заслуги померлого мисливця. Поховання такого типу знайдені в Мугаред-ес-Схуле: в руках 45-річного неандертальця були знайдені челюсті кабана. А в печері Тешик-Таш (Узбекистан) знайдено поховання неандертальського хлопчика, скелет якого був оточений кільцем попарно увіткнутих у землю рогів гірського козла. 

У печері Драхенлок (Швейцарія) і Петерсхем (Німеччина) знайдено черепи ведмедів, оточені камінчикаси. 

Отже, можна стверджувати, що неандертальці володіли певною культурою, ритуалами та віруваннями. [2].

Спорідненність із сучасною людиною

Поселення неандертальців. На півночі льодовик.

Загалом «класичні» європейські неандертальці (зовнішньо відмінні від сучасної людини) зникли, а неандертальці Передньої Азії мало в чому відрізняються від кроманьйонця Передньої Азії, і мають невеликі відмінності відносно інших кроманьйонців, що як вважається, поширилися з Передньої Азії приблизно 40 тисяч років тому.

Відповідно до найпопулярнішої точки зору, неандерталець вимер, не витримавши конкуренції зі сучасною людиною. Удалося розпізнати невелику частину ДНК неандертальця, відмінної від ДНК сучасної людини. Це не ставить остаточну крапку в дослідженнях — дані того ж аналізу показали, що в людей, ДНК яких брали участь у порівнянні, було стільки ж відмінностей між собою, як і у неандертальця та середньостатистичної сучасної людини.

Згідно з іншою точкою зору, багато тисячоліть тому мінливість у популяціях людей була значно вищою, ніж зараз. Знайдено кістяки, що мають мішані риси неандертальця та сучасної людини. Їх ще недостатньо для того, щоби робити якісь висновки. Існує також припущення, що неандертальці могли змішуватися з людиною розумною. Тільки подальші дослідження дозволять відповісти на всі питання.

У 2008 італійські вчені заявили, що сучасна людина не має неандертальської домішки в ДНК [3].

Американські та німецькі палеогенетики з'ясували, що частота народження неандертальських алелей в хромосомах 1004 сучасних людей із різних континентів знижена у функціонально важливих ділянках геному і в Х-хромосомі, а також у генах, що працюють в насінниках. Це означає, що багато неандертальських генів, що потрапили до генофонду сапієнсів в результаті гібридизації, виявилися шкідливими для наших предків і поступово відбраковуються добором у наступні епохи [4].

Неандертальці на теренах сучасної України

На території України розселилися приблизно у проміжку 120-40 тис. років до н. е., а у проміжку 40-10 тис. років до н. е. (пізній палеоліт) їх змінили кроманьйонці.

На теренах України відомі дві знахідки кісток неандертальців — печера Кіїк-Коба (Крим, 1929) і ґрот Прийма-1 (Львівська область, 2004)[5] [6][7].

Крім того, в Чернівецькій області відоме поселення неандертальців Молодова-1.

Німецькі археологи на чолі з Торстеном Утмайєром з Університету ім. Фрідріха Олександра в Ерлангені та Нюрнберзі (ФРН) дійшли висновку, що остання стоянка неандертальців могла знаходитися в Криму. Про це сказано в матеріалі австрійського видання Der Standard[8].

Саме тут, говорить керівник розкопок Утмайєр, відразу в декількох місцях були знайдені виключно пізні сліди перебування неандертальця: типові саме для цього виду гомінідів знаряддя праці, сліди вогнищ і кістки вбитих тварин. Радіовуглецевий аналіз, застосований для визначення віку решток, показав, що ці сліди “у середньому на 10 тисяч років молодші за всі інші відомі на сьогоднішній день стоянки предка нинішньої людини на всьому ареалі її поширення від Іберійського півострова до Сибіру”.

Крім того, йдеться далі, на одній і тій же глибині були знайдені знаряддя праці як неандертальців, так і сучасної людини, що дозволяє зробити висновок, що обидва види знаходилися на півострові або з дуже невеликим часовим інтервалом, або взагалі проживали одночасно.

"Якщо раніше вважалося, що неандертальці та предки сучасних людей змішалися на Близькому Сході приблизно 60 тисяч років тому, то в Криму це могло статися набагато пізніше, – вважає учений. – А це унікальна для всієї Європи подія".

Влітку 2013 року вчені з німецького університету продовжать свої розкопки в Криму. Одним з пріоритетів роботи є встановлення приблизних часових рамок періоду, в який неандертальці могли безпосередньо стикатися з сучасною людиною.

Походження та порівняння з іншими видами

Перші залишки неандертальця були знайдені в 1856 році в печері в долині Неандерталь, біля міста Дюссельдорф в Німеччині (звідки й назва). Основна маса залишків неандертальців та їхніх попередників «пренеандертальців» (приблизно 200 індивідів) виявлена в Європі, головним чином — у Франції, і належить до періоду 70-35 тисяч років тому (максимально до 100—150 тисяч років тому, можливо навіть раніше). На початку останнього заледеніння частина неандертальців мігрувала на південь (Передня Азія, Північна Африка).

Черепи неандертальця (праворуч) і сучасної людини

Проведений вченими з Національної лабораторії імені Лоуренса в Берклі (Каліфорнія, США) під керівництвом Джеймса Нунена (James Noonan) аналіз ДНК неандертальців і порівняння їхнього генотипу з генотипом сучасних людей дозволив зробити висновок про те, що ця гілка на еволюційному дереві людиноподібних «відхилилася» від гілки сучасних людей близько 400 тис. років тому — ще до появи власне «неандертальців». ДНК неандертальців має більше спільного із ДНК шимпанзе, ніж з ДНК сучасної людини.

Вважається, що перші неандертальці з'явилися близько 350 тис. років тому. Деякі роботи свідчать про те, що в сучасних людей і неандертальців до того часу був спільний предок. Однак пізніших та тісніших зв'язків між цими гомінідами не існує.

Виявлені глибокі генетичні розходження, можливо, і забезпечили еволюційну перевагу кроманьйонців, предків сучасних людей, над неандертальцями. Ця перевага могла проявитися як у вигляді кращого пристосування до умов навколишнього середовища, так і у тому, що один вид знищив інший у процесі безпосередніх сутичок.

Існує багато гіпотез щодо причин зникнення неандертальців. 

Одна з них: жорстоке витіснення неандертальців кроманьйонцями, більш агресивними предками сучасної людини. Деякі вчені підтверджують цю гіпотезу тим, що на перших етапах існування кроманьйонців був поширений канібалізм, особливо поїдання чужинців. Вважається, що саме таким чином кроманьйонці намагалися зберегти чистоту свого роду. Але знайдено дуже мало кісток неандертальців зі слідами зубів. До того ж, навіть сьогодні існує канібалізм, але в історії не зафіксовано жодного випадку, коли з цієї причини померла ціла популяція. 

Інші вчені вважають, що неандертальців просто масово вбивали кроманьйонці. Доказом на користь цього є знайдені залишки неандертальця, вбитого метальним дротиком, які використовувалися кроманьйонцями. На противагу цій гіпотезі, неандертальці значно краще розвинуті фізично, ніж кроманьйонці, і могли захистити себе. 

Основною теорією залишається нездатність неандертальців пристосуватися до похолодання. Вони не мали теплого одягу. Коли 70 тис. р. тому почалося глобальне похолодання, неандертальці і кроманьйонці мігрували на південь Європи. Вважається, що саме в цей період навіть відбувалось міжвидове схрещення. Але в геномі сучасної людини не виявлено ніякого натяку на геном неандертальців. 

Близько 30 тис. р. тому температура впала до -10 градусів Цельсія. Останнім місцем доступним для неандертальців і вільним від зледеніння став Піренейський півострів. Саме там знайдено останнього неандертальця, вік якого становить 29 тис. р. тому. [9]

Примітки

Див. також

Ресурси Інтернету