Небесний екватор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Небесний екватор приблизно на 23.5° нахилений до площини екліптики.

Небе́сний еква́тор — велике коло небесної сфери, площина якого перпендикулярна осі світу. Небесний екватор ділить поверхню небесної сфери на дві півкулі: північну півкулю, з вершиною в північному полюсі світу, та південну півкулю, з вершиною в південному полюсі світу.

Небесний екватор є проєкцією земного екватору на небесну сферу.[1]

Сузір'я, через які проходить небесний екватор, називають екваторіальними.

Оскільки вісь обертання Землі відхилена від перпендикуляра до площини земної орбіти на 23° 26', площина небесного екватора нахилена на такий же кут до площини екліптики. Екліптика перетинається з небесним екватором в точках весняного й осіннього рівнодення.

Небесний екватор - основа екваторіальної системи небесних координат: від нього відраховуються схилення (аналог географічної широти, котру рахують від земного екватора). Інша координата цієї системи - пряме сходження (аналог географічної довготи) - відраховується від точки весняного рівнодення.

В епоху J2000.0 небесний екватор проходить через сузір'я:

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Сурдин В.Г. Небесный экватор. Глоссарий Astronet.ru. Процитовано 2 жовтня 2013.

Примітки

[ред. | ред. код]