Небилів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Небилів
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Калуський район
Громада Перегінська селищна громада
Рада Небилівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA26060210070088884
Облікова картка Небилів 
Основні дані
Засноване 1546 (477 років)
Населення 5107
Площа 3,5186 км²
Густота населення 966,3 осіб/км²
Поштовий індекс 77670
Географічні дані
Географічні координати 48°49′02″ пн. ш. 24°13′14″ сх. д. / 48.81722° пн. ш. 24.22056° сх. д. / 48.81722; 24.22056Координати: 48°49′02″ пн. ш. 24°13′14″ сх. д. / 48.81722° пн. ш. 24.22056° сх. д. / 48.81722; 24.22056
Водойми річки: Лімниця, Турава
Відстань до
районного центру
17 км
Найближча залізнична станція Рожнятів
Відстань до
залізничної станції
25 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Незалежності, c. Небилів, 77670
Карта
Небилів. Карта розташування: Україна
Небилів
Небилів
Небилів. Карта розташування: Івано-Франківська область
Небилів
Небилів
Мапа

CMNS: Небилів у Вікісховищі

Неби́лів — село Калуського району Івано-Франківської області, центр сільської ради.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Розташоване за 38 км від районного центру, м Калуша, і за 25 км від залізничної станції Рожнятів (с. Креховичі).

Селом проходить дорога, яке веде до гірського села Осмолоди. Сільраді підпорядковані населені пункти Ловаги та Слобода-Небилівська. У селі є середня школа[1], клуб, бібліотека, тубдиспансер.

Географія[ред. | ред. код]

Селом протікають річки Лімниця і Турава.

З історії села[ред. | ред. код]

У письмових джерелах Небилів згадується з 1780-х років (за іншими даними — 1546 р.).

Історичні джерела зберегли точну дату заснування: люстрація 1565 року пише: «Село над потоком Лімниця заселено 10 років тому за правом волоським, у ній селяни поселились, з яких ще жодної данини не стягнуто, бо мають ще 3 роки свободи з тієї причини, що у великих лісах осіли, а є їх тимчасом 8, їх імена: Абрам, Петро, Пець, Федько, ці стягують мито на дорогах і лісових пасовищах, Ілько, Дмитро, Матвій, Сень». Тобто, маємо документальну дату заснування — 1555 рік[2].

У люстрації 1569 село згадується під двома назвами — «Łomnicza albo Niebiłow wiesz»[3].

У 1648 році жителі села брали активну участь у народному повстанні, за що їх очікувала кривава розправа після відходу Хмельницького[4].

У 1880 році село належало до Калуського повіту, у селі було 1602 мешканці та 20 мешканців на території фільварку (11 римо-католиків, решта — греко-католики)[5].

1891 — мешканці Небилова Іван Пилипів та Василь Єлиняк виїхали до Канади, поклавши початок українській діаспорі в цій країні[6][7]. З нагоди 75-річчя поселення перших українців у Канаді (1966) село відвідали син Івана Пилипіва В. І. Пилипів та український прорадянський діяч із Канади Петро Кравчук. У селі встановлений пам'ятник знак на честь перших емігрантів до Канади.

На початку XX ст. у Небилові виявили нафтовмісні пласти, їхню розробку провадили з 1936 року.

У 1939 році в селі проживало 2560 мешканців (2500 українців, 30 поляків і 30 євреїв)[8].

На території села були розміщені дві бригади колгоспу «Більшовик», за якими були закріплені 1 300 га сільськогосподарських угідь, зокрема 750 га орної землі, 550 га пасовиськ. На початку 1970-х рр. населення села становило 2809 осіб. За радянських часів вищу та середню освіту здобуло 105 вихідців з Небилова; тут було споруджено понад 460 житлових будинків.

Церква[9][ред. | ред. код]

Церква святого Архистратига Михаїла вперше згадується 1685 року у реєстрі про сплату 10 злотих катедратика (столового податку)[10]. У протоколах генеральних візитацій Львівсько-Галицько-Кам'янецької єпархії 1740—1755 рр. церква святого Архистратига Михаїла описується як дерев'яна, добра, парох — Петро Гнатківський, висвячений у 1716 році Митрополитом Атанасієм Шептицьким, 60 парафіян-господарів.

Австрійська армія реквізувала в серпні 1916 р. у небилівській церкві 6 дзвонів діаметром 110, 100, 90, 50, 40, 30 см, виготовлених у 1891—1914 рр. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала[11].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. На Прикарпатті діти роками вчаться в аварійній школі. ВІДЕО
  2. Жерела до істориї України-Руси, т. І, стор. 97 — Львів, НТШ, 1895. — 311 с.
  3. 4 Metryka Koronna Lustracje dz. XVIII, sygn. 45. agadd.home.net.pl. Процитовано 14 вересня 2019. 
  4. Жерела до істориї України-Руси, т. IV, стор. 176, 214, 241 — Львів, НТШ, 1895. — 412 с.
  5. Географічний словник Королівства Польського, 1886, т. VII, стор. 43
  6. Потяг у Канаді спогади навіяв… // Україна молода, № 108, 24.06.2011
  7. Шкіль Олег. Василь Єлиняк — «То мене й до Канади вигнало…»
  8. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 33.
  9. Церква Св. Арх. Михайла 1886 (1994?)
  10. Скочиляс І.Книга реєстру катедратика Львівської православної єпархії 1680—1686 рр.//Записки НТШ. Том ХХХХ: Праці Історично-філософської секції. стор. 623—625 — Львів: НТШ, 2008. — 768 с.
  11. Австро-Угорщина реквізувала з храмів Калущини 355 дзвонів. — «Вікна», 2017.11.20.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]