Невзоров Олександр Глібович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Невзоров
Александр Невзоров
Nevzorov at Open Library debate 140928 (2).jpg
О. Г. Невзоров у 2014 р.
Народився 3 серпня 1958(1958-08-03) (62 роки)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Національність росіянин
Діяльність журналіст, режисер, публіцист
Відомий завдяки авторською програмою «600 секунд»[ru]
Alma mater Московська духовна семінарія,
Літературний інститут імені Горького,
Санкт-Петербурзький університет
Знання мов російська
Членство 4th State Duma of the Russian Federationd, 3rd State Duma of the Russian Federationd, 2nd State Duma of the Russian Federationd і 1st State Duma of the Russian Federationd
Посада депутат Державної Думи РФ
Конфесія РПЦ МП,
атеїст
Батько невідомо
Мати Галина Георгіївна Невзорова
У шлюбі з 1) Наталія Миколаївна Невзорова,
2) Олександра Євгеніївна Яковлєва,
3) Лідія Олексіївна Невзорова
Діти Поліна, Олександр
Нагороди
PMR Order For Personal Courage ribbon.svg Medal "For Strengthening of Brotherhood in Arms" PMR Medal To Defender of Transnistria ribbon.svg
IMDb nm0627559
Сайт nevzorov.tv

Олександр Глібович Невзоров (рос. Александр Глебович Невзоров; нар. 3 серпня 1958(19580803), Ленінград, РРФСР, СРСР) — радянський та російський репортер, телеведучий; депутат Державної думи чотирьох скликань. Нині — режисер, публіцист, засновник, «майстер і наставник» школи «Nevzorov Haute Ecole». Веде інтернет-передачу «Уроки атеїзму» на YouTube.

Всеросійську популярність отримав під час горбачовської Перебудови-Гласності своєю авторською програмою «600 секунд»[ru] на П'ятому каналі тодішнього Ленінградського телебачення.

Життєпис[ред. | ред. код]

Виховувався бабусею та матір'ю. Дід по матері — генерал МГБ Георгій Володимирович Невзоров — очолював в 1946—1955 роках Управління МДБ СРСР по боротьбі з бандитизмом Литовської РСР, що займалося боротьбою з «лісовими братами». Невзоров стверджує, що в дитинстві був присутній разом з ад'ютантом діда на конспіративних квартирах, куди приходили священики РПЦ Московської Патріархії, щоб «донести» на своїх прихожан.

Мати — Галина Георгіївна Невзорова (1936—2001), журналіст газети «Зміна» (рос. Смена), похована на Преображенському єврейському кладовищі в Санкт-Петербурзі. Невзоров стверджує, що ніколи не бачив свого батька.

Закінчив школу з поглибленим вивченням французької мови. Навчався в Московській духовній семінарії, але був відрахований з четвертого курсу.

Навчався в Літературному інституті імені Горького і на філологічному факультеті Ленінградського університету та жодного вишу не закінчив. Був послушником у монастирі РПЦ, співав у церковному хорі, працював хранителем у музеї, каскадером, вантажником, репортером, літературним секретарем, сценаристом.

Після розпаду СРСР[ред. | ред. код]

Був членом редакційної колегії газети Олександра Проханова «День», членом Думи Російського національного собору, членом організаційного комітету Фронту Національного порятунку. 23 вересня 1993 р. приїжджав до обложеного «Білого дому» РФ.

Як журналіст брав участь у бойових діях в Придністров'ї, Югославії, Прибалтиці, Карабасі, Чечні, Іраку.

Працював головним редактором Ленінградського, а потім Санкт-Петербурзького телебачення. З 1994 по 1998 працював консультантом-аналітиком Бориса Березовського і консультантом уряду Російської Федерації.

У 1993—2007 рр. — депутат Державної думи Росії.

2000 рік — даний час[ред. | ред. код]

У 2000-х роках пішов з політики і політичної журналістики і присвятив себе коням.

Від листопада 2001 р. до грудня 2002 р. був одним з співведучих Михайла Леонтьєва в аналітичній програмі «Інший час» на «Першому каналі».

З липня 2007 р. до січня 2009 р. вів авторську колонку в журналі «Профіль», з вересня 2009 р. вів ту ж колонку (з назвою «Невзоров») в тижневику «Однако»: «Влітку 2007 р. головний редактор „Профілю“ Михайло Леонтьєв умовив Невзорова вести в журналі колонку. Над її назвою головний редактор довго не думав: колонка іменувалася „Невзоров“, тому що до звучання цього прізвища, що стала Ім'ям, додати нічого». Останній матеріал Невзорова на сайті «Однако» датується 13 травня 2010 р..

Вів інтернет-передачу «Уроки атеїзму», що складається з випусків із середньою тривалістю 9 хвилин.

У 2012 році на президентських виборах в Росії був довіреною особою і агітував за Володимира Путіна, називає того «єдиним, хто зможе утримати від катастрофи імперію, яка щомиті розвалюється»[1].

Від листопада 2015 р. — ведучий програми «Паноптикум» на телеканалі «Дощ» спільно з Василем Уткіним, з січня 2017 р. — постійний гість щотижневої програми «Невзоровські середи» (раніше, в лютому 2015 р. — «Персонально ваш») на радіостанції «Ехо Москви».

Невзоров стверджує, що з 2006 р. є радником генерального директора «Першого каналу» Костянтина Ернста, та за гонорар дає приватні лекції за кордоном РФ й медикам на латині.

Позиція[ред. | ред. код]

Автор популярного репортажу «Наші» про січневі події 1991 року в Литві, в якому виправдовувалися збройні дії ОМОНу в республіці. У листопаді 1991 на мітингу в Санкт-Петербурзі Невзоров проголосив створення Народно-визвольного руху «Наші», який став предтечею прокремлівського молодіжного руху з однойменною назвою[2].

Визнає, що до Першої чеченської війни був затятим імперцем і патріотом, але потім відбувся злам і він зрозумів, що імперська ідея, цілісність країни та інше не варті трупів, дикого материнського і удовиного горя[3].

Наразі не вважає себе ні російським «державником», ні «православним». Стверджує, що у питанні російській агресії проти України цілковито стоїть на стороні України. Російських професійних військових найманців-диверсантів, засланих на Схід України (таких наприклад, як Гіркін-Стрєлков), називає своїми «друзями» і одночасно визнає їх «терористами». Анексію Криму Росією називає мародерством:[4]

Лежала закривавлена, непритомна Україна, а з сумочки у неї стирчав Крим. Росія його забрала. Це називається мародерство.

Разом з тим стверджує, що в російській агресії немає вини Путіна, що він в даному випадку лише пристосовується під те, чого хоче російський народ[5].

У ЗМІ виступає з крайніх атеїстичних, антиклерикальних та антимонархічних позицій[6][7][8]. Підтримав надання автокефалії Українській Православній Церкві[9].

Національність[ред. | ред. код]

Після російської агресії проти України попросив громадськість більше не називати його росіянином:[10]

У мене немає національності. Після українських подій я написав заяву про вихід з росіян. Я непитущий, невіруючий і на балалайці грати не вмію — який з мене росіянин?

Творчість[ред. | ред. код]

Фільми[ред. | ред. код]

  • 1991 — Наші
  • 1995 — Чудотворна (про події жовтня 1993 року)
  • 1995 — Кухар (про людожера Кузікова)
  • 1995 — Пекло (про чеченську війну)
  • 1997 — Чистилище[ru] — режисер, сценарист, кінопродюсер
  • 2005 — Кінська енциклопедія — режисер, сценарист
  • 2006 — Методіка Nevzorov Haute École: основні принципи — виробництво «NEVZOROV HAUTE ÉCOLE»
  • 2008 — Кінь розіп'ятий і воскреслий — спектакль, документальний фільм (Росія) режисер, сценарист
  • 2010 — Lectio Equaria Palaestra (Манежне кінське читання) — Росія, режисер

Книги[ред. | ред. код]

  • Невзоров А. Г. Поле чести. — СПб.: Международная издательская корпорация, 1995. — 320 с. — 51 000 экз. — ISBN 5-900740-12-9.
  • Невзоров А. Г. Лошадиная энциклопедия. — СПб.: АСТ, Астрель-СПб, 2005. — 358 с. — 5 000 экз. — ISBN 5-17-033457-2.
  • Невзоров А. Г. Трактат о Школьной посадке. — СПб.: АСТ, Астрель-СПб, 2008. — 128 с. — ISBN 978-5-17-052660-4.
  • Леонтьев М. В., Невзоров А. Г. Крепость «Россия». — М.: Эксмо, 2008. — 319 с. — ISBN 978-5-699-25740-9.
  • Невзоров А. Г. Избранное из публикаций 2007—2009 годов. — СПб.: Nevzorov Haute École, 2009. — 288 с. — ISBN 978-5-7451-0154-7.
  • Невзоров А. Г. Конский спорт. Секреты «мастерства». — СПб: АСТ, 2009. — 160 с. — 3 000 экз. — ISBN 978-5-17-057820-7.
  • Невзоров А. Г. Трактат о работе «в руках». — СПб.: АСТ, Астрель-СПб, 2010. — 128 с. — 3 000 экз. — ISBN 978-5-17-068076-4.
  • Невзоров А. Г. Краткая история цинизма. — М.:: АСТ, Астрель-СПб, Nevzorov Haute École, ВКТ, 2010. — 320 с. — ISBN 978-5-17-069686-4.
  • Невзоров А. Г. L. E. P. Манежное лошадиное чтение. Киносценарий. — СПб.: Nevzorov Haute École, 2010. — 144 с. — 3 000 экз. — ISBN 978-5-904788-04-9.
  • Невзоров А. Г. Лошадиная энциклопедия. — АСТ, Астрель-СПб, 2010. — 384 стр. — 1500 экз. — ISBN 5-17-035523-8, 5-9725-0244-5, 5-17-035523-5;
  • Невзоров А. Г. Происхождение личности и интеллекта человека. Опыт обобщения данных классической нейрофизиологии. — СПб.: Анатомия и Физиология, 2012. — 544 с. — ISBN 978-5-904788-15-5.
  • Невзоров А. Г. Отставка господа бога. Зачем России православие? — М.: Эксмо, 2015. — 224 с. — 4 000 экз. — ISBN 978-5-699-77727-3; 3 000 экз. — ISBN 978-5-699-78735-7;
  • Невзоров А. Г. Уроки атеизма: книга + CD (з живим голосом Олександра Невзорова) — М.: Эксмо, 2016. — 352 с. + CD — 4 000 экз. — ISBN 978-5-699-82339-0;

Нагороди[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • У ранні роки своєї журналістської кар'єри в Санкт-Петербурзі мав серед критиків його репортажного стилю прізвисько «Неврозов».
  • На одній із своїх творчих зустрічей заявив, що є автором визначення Георгіївської стрічки як «колорадської»[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Невзоров: «Русским надо кого-то ненавидить» // Перебежчик.ру (рос.)
  2. Начальные образования // «Коммерсантъ». 7.11.2005 (рос.)
  3. Александр Невзоров: Патриотизм нельзя продавать за фальшивые монетки (рос.)
  4. Невзоров на стороне Украины, но боится ее победы (рос.)
  5. Александр Невзоров: «Россия всегда была предельно груба и примитивна в своей внешней политике» // «Факты и комментарии», 18.07.2014
  6. Александр Невзоров: Средний палец веры
  7. Александр Невзоров: Крылышко или ножку?
  8. Александр Невзоров: Иисус Тангейзерович Чаплин
  9. Невзоров Олександр Глібович (2018-07-27). (Інтерв'ю). «Невзоров: Ви навіть не уявляєте, яка паніка в РПЦ через томос для Української Церкви». Есклюзив (Київ: ZIK (телеканал)). https://zik.ua/news/2018/07/27/nevzorov_vy_navit_ne_uyavlyaiete_yaka_panika_v_rpts_cherez_tomos_dlya_1374731. 
  10. Невзоров. Творческий вечер в Театре Эстрады (з 45 хв. 52 сек.). youtube. телеканал «Дождь». 30.10.2015. Процитовано 06.04.2019. 
  11. Невзоров — автор колорадской ленточки (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]