Невський проспект

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Невський проспект
Росія Росія
Невский проспект
Nevsky Avenue 01.jpg
Населений пункт Санкт-Петербург
Район Центральний
Історичні відомості
Назва на честь Олександра Невського
Колишні назви Велика перспектива, Невська перспектива, Великий Невський проспект, Проспект 25 жовтня
Загальні відомості
Протяжність 4,5 км
Координати 59°56′03″ пн. ш. 30°19′59″ сх. д. / 59.934444440027775158° пн. ш. 30.33305556002777692° сх. д. / 59.934444440027775158; 30.33305556002777692Координати: 59°56′03″ пн. ш. 30°19′59″ сх. д. / 59.934444440027775158° пн. ш. 30.33305556002777692° сх. д. / 59.934444440027775158; 30.33305556002777692
Транспорт
Найближчі станції метро

Spb metro line1.svg «Площа Повстання»
Spb metro line2.svg «Невський проспект»
Spb metro line3.svg «Гостинний двір»
Spb metro line3.svg «Маяковська»
Spb metro line3.svg «Площа Олександра Невського-1»
Spb metro line4.svg «Площа Олександра Невського-2»

Spb metro line5.svg «Адміралтейська»
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap 337422 ·R (Санкт-Петербург)
Мапа

Не́вський проспе́кт (рос. Невский проспект) — головна магістральна дорога Санкт-Петербурга. Завдовжки 4,5 км, простягається від Адміралтейського проспекту (недалеко від Двірцевої площі) до площі Олександра Невського (Олександро-Невська лавра). Перетинає річки Мойку (Зелений міст), канал Грибоєдова (Казанський міст), Фонтанку (Анічків міст). Найбільша ширина становить 60 м (біля Гостиного двору), найменша — 25 м (біля Мойки).

План Санкт-Петербургу, 1705 рік. Невського проспекту ще немає, але перші міські будівлі вже нанесені на карту
Карта 1717 року. Позначений Невський проспект, але при цьому зображені канали на Петроградської стороні, які були тільки запроектовані
Невський проспект у Адміралтейства в 1753 році. Гравюра Г. А. Качалова

Історія[ред. | ред. код]

Необхідність в прокладці Невського проспекту виникла незабаром після заснування Санкт-Петербургу. Єдиний сухопутний шлях, який пов'язував Адміралтейство (промисловий центр нового міста) з центральною частиною держави — Новгородська дорога, від якої по березі Неви йшла стежка. Новгородська дорога проходила приблизно по лінії сучасного Ліговського проспекту до Таврійського саду. Стежка перетинала Фонтанку по греблі, збудованій майстром І. Матвєєвим до 1705 року за прямою вказівкою Петра I: «Перебити тоє річку».

Назва[ред. | ред. код]

До 1738 року — «Велика першпективна дорога», чи «Велика першпектива», в 1738-1780-х рр. Невська проспектива чи Невська перспектива, у 1918—1944 мала назву проспект 25-го Жовтня, у пам'ять про Жовтневу революцію 1917 року.

Сучасну назву проспект отримав, бо веде до Олександро-Невської лаври, названої на честь Олександра Невського.

Будівництво дороги[ред. | ред. код]

На початку 1710-х років був закладений монастир (майбутня Олександро-Невська лавра) і поруч з ним швидко виросло поселення. Виникла необхідність зв'язати два міські центри з Новгородським трактом, який вів усередину країни. За повелінням імператора почалося спорудження просіки.[1]

Просіки від Адміралтейства і від лаври разом і утворили майбутній Невський проспект. Саме тим, що дві дороги прокладалися незалежно одна від одної, і пояснюється злам вулиці в районі сучасної площі Повстання[2]. За задумом архітектора Н. В. Гербеля проспект став однією з п'яти променевих вулиць, що розходяться від Адміралтейства.

Так чи інакше, Невський проспект виник у другій половині 1710-х років. Історики вказують, що два відрізки Невського проспекту від початку не були пов'язані між собою — просіки вийшли до Новгородської дорозі в різних точках. Є думка про те, що більш важку ділянку («монастирську») було пройдено першою.[1]

Замальовка Рєпіна (1887)

Проведення свят[ред. | ред. код]

Невський проспект, будучи центральною міською вулицею, є місцем проведення всіх міських святкових заходів. Зазвичай на частини проспекту від початку до річки Фонтанки закривається автомобільний рух в Новий рік, День Перемоги (аналог Дня пам'яті та примирення в Україні) і День міста.

Сучасний Невський проспект прикрашають практично в усі державні свята, на ньому проводять урочисті заходи.[3]

Вся забудова тіньової сторони початку XVIII століття була знищена пожежею 1736 року. Після цього згідно з рішеннями комісії про Санкт-Петербурзькі побудови дерев'яних будинків на Невському більше не будували, і з 1766 року на проспекті будувалися тільки кам'яні будинки.[4]

До початку XIX століття в цілому склався образ Невського проспекту. У 1801 році на розі Садової вулиці споруджено будинок Публічної бібліотеки, в 1799—1804 роках — будинок Міської думи.

Часи радянської влади[ред. | ред. код]

Аеростат загородження на Невському проспекті Ленінграду, 9 жовтня 1941 року, фото Анатолія Гараніна

У 1918 році більшовики перейменували Невський проспект у проспект 25 Жовтня, проте радянська назва не прижилася серед жителів, всі як і раніше називали його Невським проспектом.

У період блокади район Невського проспекту піддавався інтенсивним бомбардуванням і артобстрілам (у пам'ять про подвиг ленінградців на фасаді будинку 14 зберігся напис: «Громадяни! При артобстрілі ця сторона вулиці найнебезпечніша!»). У кінці 40-х — початку 50-х років пошкоджені та зруйновані будівлі були відновлені.

13 січня 1944 роки перед остаточним зняттям блокади Ленінграду на прохання жителів багатьом вулицям були повернені історичні назви, в тому числі і Невському проспекту.

У 1955 році відкрито першу на проспекті станцію метро — «Площа Повстання» в складі першої черги Ленінградського метрополітену. 1 липня 1963 рік відкрита станція метро «Невський проспект».

Транспорт[ред. | ред. код]

На Невському проспекті знаходяться станції метро «Невський проспект», «Гостинний двір», «Маяковська», «Площа Повстання», «Площа Олександра Невського-1» і «Площа Олександра Невського-2», «Адміралтейська».

По проспекту проходять маршрути автобусів (№ 3, 7, 15, 22, 24, 27, 46, 54, 58, 65, 181, 191) та тролейбусів (1, 5, 7, 10, 11, 16, 17, 22, 33).

За підсумками засідання в Смольному 26 травня 2008 року, присвяченого проекту програми розвитку наземного електричного транспорту до 2012 року, на Невському проспекті було вирішено виділити смугу для руху громадського транспорту.[5][6] За місяць до планованого ремонту на Невському проспекті було замінено асфальтове покриття. У грудні 2008 року виділена смуга почала діяти.[7]

Відкрита на частині проспекту 20 грудня 2008 року виділена лінія для автобусів і тролейбусів малоефективна через низьку культуру автомобілістів і пасивність співробітників ГІБДД Росії щодо порушників правил дорожнього руху[8].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Чеснокова А. Н. Парадный въезд в новую страницу // Невский проспект. — Л.: Лениздат, 1985. — 208 с. 
  2. Невский проспект на официальном портале Администрации Санкт-Петербурга
  3. Фонтанка.ру. Невский проспект уже украсили к Дню народного единства (30-10-2007). Проверено 21 июня 2010.
  4. Чеснокова А. Н. Самая знатная улица // Невский проспект. — Л.: Лениздат, 1985. — 208 с. 
  5. Росбизнесконсалтинг — Главные новости СПб На Невском проспекте выделят полосу для автобусов // Росбизнесконсалтинг. — 26 мая 2008. Архівовано з першоджерела 29 травень 2008.
  6. www.dp.ru Корр:Оксана Прохорова Невский приготовили к эвакуации // Деловой Петербург ISSN 1606-1829 (Online). — 08:47 03 июня 2008.
  7. На Невском проспекте открыли выделенную полосу для общественного транспорта // «Вести», 20.12.2008.
  8. Никита Рубцов. Невскому нужно вернуть трамвай. Невское время. Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2009-04-28.  Проігноровано невідомий параметр |datepublished= (можливо, |publication-date=?) (довідка)

Література[ред. | ред. код]