Невінчана Галина Вікторівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Галина Невінчана
Невінчана на презентації книги.jpg
Народилася 8 жовтня 1957(1957-10-08) (63 роки)
м. Біла Церква Київської області
Громадянство Україна Україна
Діяльність журналістка
Мова творів Українська

Гали́на Ві́кторівна Неві́нчана (Пензарєва) (* 8 жовтня 1957, м. Біла Церква Київської області) — українська письменниця, художниця, журналістка, громадська діячка.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в м. Біла Церква. Батьки Галини Невінчаної були піддані репресіям в 1940-х роках. Освіта середня. Працювала кореспондентом білоцерківської газети «Юр'ївська земля», редактором дитячого видання товариства Червоного Хреста «Місія добра», редактор тижневика «Міська газета». Друкувалася в білоцерківських періодичних виданнях: «Новини Надросся», «Новини Київщини», «Замкова гора», «Копєйка», «Сім'я», «Тема», «Громадська думка».

Як дизайнер і ілюстратор працювала художнім редактором журналу «Біла Церква вчора, сьогодні, завтра», керівником відділу дизайну на ВАТ Білоцерківська друкарня, є автором розробки оформлення книжок для видавництва «Зелений пес» (Київ), а також оформила понад три десятки книжок білоцерківських авторів. Редактор і ілюстратор видавництва «Люмен».

Член Національної спілки письменників України з 2012 та власник компанії teploschetchiki.kiev.ua

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Галина Невінчана член асоціації німецьких художників України та член спілки німецьких літераторів України.

Художня діяльність[ред. | ред. код]

Список основних виставок[ред. | ред. код]

  • 1994 — «Поклик Серця», Біла Церква
  • 1995 — «Світ Очима жінки», Біла Церква
  • 1995 — «Місто на Росі», Біла Церква
  • 1997 — «Художник-фотограф», Біла Церква
  • 1997 — «Я — білоцерківчанка», Київ
  • 1998 — «Воскресіння», Біла Церква
  • 1998 — «Філософія фарб», Київ
  • 1999 — «Квіти серед квітів», Біла Церква
  • 1999 — «Цигани Центральної та Східної Європи», Будапешт
  • 2000 — «Дорога до храму», Біла Церква
  • 2000 — «Пам'яті вірні», Біла Церква
  • 2001 — «До 10-річчя Дня Незалежності», Київ, Український дім
  • 2002 — «Українська народна творчість та професійне мистецтво», Софія
  • 2012 — «Озирнись», Біла Церква[недоступне посилання з липня 2019]
  • 2013 — «Різдвяний вернісаж», Київ

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

  • Стаття «Небезсторонній погляд з середини» опублікована у науково-популярному виданні «Театр як життя» (Б. Ц. видавець О.Пшонковський, 2009).
  • Уривок з роману «Зерна і жорна» був опублікований у антології літераторів «Від імені пам'яті» (Б. Ц. «Альманах „Біла Церква“» — Видавництво «Буква», 2010).

Твори[ред. | ред. код]

Особливістю романів Галини Невінчаної є те, що вона бере сюжети з життя своєї родини та знайомих. Творчість Г. Невінчаної різнопланова. Якщо в романі «Півень у фристайлі» описано життя білоцерківської молоді часів розвинутого соціалізму з забороненими принадами у вигляді вживання легких наркотиків, випивкою і сексуальним досвідом, то в романі «Зерна і жорна» показано страхіття сталінських таборів і беззахисність людей перед репресивною системою. На цьому фоні зароджується кохання, яке, зрештою, долає всі перепони. Третій роман «Амури і конкури» є спробою описання життя вчителя у глибинці Російської імперії. В життя головних героїв, які невпинно підіймалися соціальними сходами, виховували дітей, нагло вриваються Велика Світова війна і революція. Жах і кров, під час ламання суспільних устроїв і епохи, не переродили сім'ю українського вчителя.

Нагороди[ред. | ред. код]

2012 рік — Міська літературно–мистецька премія імені І.С. Нечуя–Левицького.

Примітки[ред. | ред. код]

  • «Знайомтесь: художник — Галина Невінчана, фотограф — Віктор Вінницький» (Журнал «Біла Церква вчора, сьогодні, завтра» № 2, 1997 р.)
  • «Світ очима жінки» (Любов Міщенко, «Новини Надросся», 11.07.1995 р.)
  • «Я — білоцерківчанка» (Тамара Зозуленко, «Замкова гора», 12.03.1997 р.)
  • «Краса очима митців» (Тамара Зозуленко, «Замкова гора», 6.08.1997 р.)
  • «Найкраще місто на Землі» (Валентина Храбуст, «Громадська думка», 8.08.1997 р.)
  • «Ісус Христос — супер зірка» (Світлана Володимирова, «Новини Надросся», 7.05.1998 р.)
  • «Залишається пісня любові, залишається небо надії…» (Валентина Храбуст, «Громадська думка», 1.05.1998 р.)
  • «Поклик до світла» (О. Салій, «Київська правда», 22.10.1998 р.)
  • «Дорога до храму йде…через Білу Церкву» (Олена Ярош, «Юр'Ївська земля», 20.01.2000 р.)
  • «Художниці принесли весну» (Г. Ясенко, «Замкова гора», 11.03.2000 р.)
  • «Просто фантастична жінка» (Вікторія Кашуба «Новини Київщини», 13.04.2000 р.)
  • «Півень у фрістайлі» (Наталія Коваль «Наш городок», 13.09.2008 р.)
  • «Чому так гірко плакала вона?» (Олена Литвинова «Копейка», 7.10.2010 р.)
  • «Молчание на островах Архипелага» (Єлена Московченко «Главная», 6.10.2010 р.)
  • «Історія поруч з нами, презентація книги Галини Невінчаної „Зерна і жорна“» (Новини Київщини, 30.09-06-10.2010 р.)
  • «Роман сучасної жінки про сучасну жінку» (Таїна Братченко «Новини Надросся», 04.09—10.09.2008 р.)
  • «Франсуаза Саган у Білій Церкві» (Наталія Вереснева «Копейка», 4.10.2008 р.)
  • «Зерна і жорна» (Олена Ткаченко «Гриф»,19.10.2010)
  • «Дорогою родинної пам'яті» (Таїна Братченко «Юр'ївська земля», 12.01.2012) [недоступне посилання з липня 2019]
  • У лавах НСПУ знову поповнення

Посилання[ред. | ред. код]