Негритоси
Негрито́си (англ. Negrito, /nɪˈɡriːtoʊ/; від ісп. Negritos, «маленькі негри») — расова група в Південній і Південно-Східній Азії. Гілка великої австралоїдної раси; за іншою класифікацією — перехідний тип між негроїдною і монголоїдною расами.
Визначальними ознаками негритоської раси є низький зріст (140—155 см), темна шкіра і кучеряве волосся.
Охоплює низку значною мірою ізольованих малочисельних народів Індії (тубільці Андаманських островів), півострівних Малайзії й Таїланду (семанги), Філіппін (аета), Нової Гвінеї (тапіро та інші).
Негритоси мають прадавнє коріння, в їх жилах тече кров найдавнішого населення Південно-Східної Азії. Разом із тим їх не можна вважати реліктовими групами. Дослідження кістяків жителів Малайського півострова початку доби голоцену засвідчили, що це були люди середнього росту, які мали масивні черепи з дуже коротким, широким обличчям. Подальше зменшення зросту жителів півострова та формування у них більш граційних черепів пов'язують з адаптацію до умов навколишнього середовища, що відбувалося протягом останніх 10 000 років[1][2].
В культурному плані негритоси також не є однорідною групою. Негритоси Малайзії та Філіппін розмовляють мовами, близькими до мов їх сусідів, що належать відповідно до австроазійської та австронезійської мовних сімей. Мови андаманських аборигенів займають ізольоване положення. Більшість негритосів — це бродячі мисливці і збирачі. Але є й винятки, як, наприклад, племена айта та батак на Філіппінах, мендрик і ланог в Малайзії, що займаються землеробством[3][2].
Дані генетичних досліджень ставлять під сумнів спільне походження негритосів. Всі три групи виявляють між собою помітні відмінності в структурі мітохондріальних ДНК[4][3]. Більше того, наприклад, семанги мають багато спільного зі своїми сусідами сеноями, які не належать до числа негритосів, а аета виявляють генетичну близькість із монголоїдними народами Філіппін[3].
Народи[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ David Bulbeck. Holocene Biological Evolution of the Malay Peninsula Aborigines (Orang Asli). Perspectives in Human Biology Vol. 2, World Scientific Publishing Co. Pte. Ltd., 1996, pp. 37-61. ISBN 978-981-02-3007-4. Архів оригіналу за 29 червня 2019. Процитовано 19.10.2018. (англ.)
- ↑ а б Kirk Endicott. Malaysia's Original People: Past, Present and Future of the Orang Asli. Introduction (PDF). NUS Press, National University of Singapore Press. 2016, pp. 1-38. ISBN 978-9971-69-861-4. Архів оригіналу (PDF) за 14 жовтня 2017. Процитовано 19.10.2018. (англ.)
- ↑ а б в David Bulbeck. Craniodental Affinities of Southeast Asia's "Negritos" and the Concordance with Their Genetic Affinities. Human Biology Vol. 85, Iss. 1: Special Issue on Revisiting the "Negrito" Hypothesis, 2013, pp. 95-133. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 19.10.2018. (англ.)
- ↑ Alan G. Fix. Malaysia's "Original People": Do They Represent a "Relict Population" Surviving from the Initial Dispersal of Modern Humans from Africa?. Malaysia's Original People: Past, Present and Future of the Orang Asli. Edited by Kirk Endicott. Published: NUS Press, National University of Singapore Press. 2016. Chapter 4 (pp. 101-122). ISBN 978-9971-69-861-4. Процитовано 19.10.2018.(англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- David Bulbeck. Craniodental Affinities of Southeast Asia's «Negritos» and the Concordance with Their Genetic Affinities [Архівовано 8 липня 2017 у Wayback Machine.]. Human Biology: Vol. 85: Iss. 1, pp. 95-133. Wayne State University Press, 2013 (англ.)
- Geoffrey Benjamin. Why have the Peninsular «Negritos» remained distinct? [Архівовано 29 червня 2019 у Wayback Machine.]. Human Biology: Vol. 85: Iss. 1, pp. 445-483. Wayne State University Press, 2013 (англ.)
Література[ред. | ред. код]
- Evans, Ivor Hugh Norman. The Negritos of Malaya. Cambridge [Eng.]: University Press, 1937.
- Garvan, John M., and Hermann Hochegger. The Negritos of the Philippines. Wiener Beitrage zur Kulturgeschichte und Linguistik, Bd. 14. Horn: F. Berger, 1964.
- Hurst Gallery. Art of the Negritos. Cambridge, Mass: Hurst Gallery, 1987.
- Khadizan bin Abdullah, and Abdul Razak Yaacob. Pasir Lenggi, a Bateq Negrito Resettlement Area in Ulu Kelantan. Pulau Pinang: Social Anthropology Section, School of Comparative Social Sciences, Universití Sains Malaysia, 1974.
- Mirante, Edith (2014). The Wind in the Bamboo: Journeys in Search of Asia's 'Negrito' Indigenous Peoples. Bangkok, Orchid Press.
- Schebesta, P., & Schütze, F. (1970). The Negritos of Asia. Human relations area files, 1-2. New Haven, Conn: Human Relations Area Files.
- Armando Marques Guedes (1996). Egalitarian Rituals. Rites of the Atta hunter-gatherers of Kalinga-Apayao, Philippines, Social and Human Sciences Faculty, Universidade Nova de Lisboa.
- Zell, Reg. About the Negritos: A Bibliography. edition blurb, 2011.
- Zell, Reg. Negritos of the Philippines. The People of the Bamboo — Age — A Socio-Ecological Model. edition blurb, 2011.
- Zell, Reg, John M. Garvan. An Investigation: On the Negritos of Tayabas. edition blurb, 2011.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Негритоси |
- Negritos of Zambales [Архівовано 29 липня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Andaman.org: The Negrito of Thailand (англ.)
- Historycooperative.org: Africans and Asians: Historiography and the Long View of Global Interaction [Архівовано 13 січня 2006 у Wayback Machine.] (англ.)
- The Southeast Asian Negrito (англ.)
- Негритосский тип меланезийской расы (негритосская раса или негрито) // Физическая Антропология. Иллюстрированный толковый словарь. 2013 [Архівовано 18 листопада 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
| |||||||||||||||||||
