Незабудка лугова
| Незабудка лугова | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Шорстколистоцвіті (Boraginales) |
| Родина: | Шорстколисті (Boraginaceae) |
| Рід: | Незабудка (Myosotis) |
| Вид: | Незабудка лугова (M. sparsiflora)
|
| Біноміальна назва | |
| Myosotis sparsiflora | |
Незабудка лугова[1][2], незабудька рідкоцвіта[3], строфіостома рідкоцвіта як Strophiostoma sparsiflora[4] (Myosotis sparsiflora) — вид трав'янистих рослин родини шорстколисті (Boraginaceae), поширений у східній і центральній Європі, західній Азії.
Опис[ред. | ред. код]
Однорічна або дворічна рослина 8–30 см заввишки. Квітки дрібні, в нещільних завитках, позбавлених листків або тільки біля основи з листками. Чашечка дзвонова, глибоко-5-роздільна, з вузько ланцетними загостреними частками. Віночок колесоподібний, з короткою трубкою, плоским 5-лопатевим відгином і 5 лусочками в зіві. Тичинки з подовженими пиляками, що несуть на верхівці плівчасті придатки. Горішків 4, еліптично-яйцеподібних, гладких, при основі з білим м'ясистим придатком. Квітконіжки при плодах відхилені донизу і в кілька разів перевищують довжину чашечки[4]. 2n = 18[5].
Поширення[ред. | ред. код]
Поширений у східній і центральній Європі, західній Азії; інтродукований до Скандинавії[6][7].
В Україні вид зростає в лісах, серед чагарників і як бур'ян — майже на всій території; в Криму в верхньому гірському поясі південного схилу при підйомі на яйлу, рідко. Декоративна рослина[4].
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Роговичъ А.Г. Опыть словаря народныхъ названій растеній Юго-Западной России. — К. : Университетъ, 1874. — 54 с.
- ↑ Пискуновъ Ф. Словникь живої народнеі, пісьменноі і актовоі мови руськихъ югівщанъ Россійської і Австрійсько-Венгерської цесарії. — К. : Тип. Е.Я. Федорова, 1882. — 304 с.
- ↑ Myosotis sparsiflora // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 276. (рос.)(укр.)
- ↑ Flora of China. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 11.03.2019. (англ.)
- ↑ Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 11.03.2019. (англ.)
- ↑ Euro+Med Plantbase. Процитовано 11.03.2019. (англ.)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|