Нейборгуд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Не́йборгуд (англ. neighbourhood, neighborhood, досл. «сусідство») — географічно локалізоване співтовариство всередині міста. Нейборгуд характерний для західних міст. Як правило, мешканці нейборгуда добре соціалізовані, знайомі один з одним.[1]

Доіндустріальний період[ред. | ред. код]

На думку історика Льюїса Мамфорда, нейборгуд — це природне об'єднання кількох сімей, що мешкають поблизу, і міське співтовариство, надане саме собі, природним чином розподіляє різні функції між нейборхудами[2]. Археологи підтверджують наявність нейборгудів в розкопках більшості давніх міст[3][4]. Історичні документи свідчать про нейборгуди різних міст доіндустріальної епохи, зокрема в незахідних цивілізаціях[5][6][7]. Нейборгуди звичайно виникають в результаті соціального взаємозв'язку людей, які мешкають по сусідству один з одним. В цьому випадку можна говорити про соціальне утворення, яке більше ніж домогосподарство і не підкорюється напряму муніципальній або державній владі. В деяких традиційних співтовариствах нейборгуди ставали неформальним муніциальним органом, який відав питаннями безпеки, шлюбу, прибирання і утримання території. Одним характерним прикладом є ісламські міста[8]. Окрім соціального значення нейборгуди в багатьох історичних містах розглядались як адміністративні одиниці, які використовувались для оподаткування, обліку населення та управління[9][10]. Адміністративний район як правило більший ніж нейборгуд за розміром, при цьому офіційні кордони можуть проходити через нейборгуд. Однак в деяких випадках адміністративний поділ робиться по нейборгудам, що дозволяє офіційним органам краще керувати одиницею. Наприклад, столиця давньої китайської імперії Тан — Сіань — була розділена на райони по кордонам нейборгудів, кожним з яких керували державні посадовці[11]. В доіндустріальну епоху нейборгуди часто мали певну спеціалізацію. Важливу роль грали етнічні нейборгуди, що залишилось і в сучасних містах. Ремісники, торговці і представники інших професій могли об'єднуватись в нейборгуди, а в багатоконфесіональних суспільствах основою для їх створення могла стати релігія. Іншим фактором, який визначав відмінності нейборгудів в історичних містах була міграція населення з села в місто. Цей процес був розтягнутий в часі і переселенці часто переїжджали в місто разом з родичами і знайомими[12][13].

Джерела[ред. | ред. код]

  • Юлія Леонідівна Косенкова. Советский город 1940-х-первой половины 1950-х годов: от творческих поисков к практике строительства. — ISBN 978-5-397-00118-2.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Schuck, Amie; Rosenbuam, Dennis. Promoting Safe and Healthy Neighborhoods: What Research Tells Us about Intervention.
  2. Mumford, Lewis. The Neighborhood and the Neighborhood Unit // Town Planning Review 24:256–270. — 1954. — P. 258.
  3. Spence, Michael W. Tlailotlacan, a Zapotec Enclave in Teotihuacan. In Art, Ideology, and the City of Teotihuacan. — P. 59–88.
  4. Stone, Elizabeth C. Nippur Neighbourhoods. Studies in Ancient Oriental Civilization vol. 44.
  5. Heng, Chye Kiang. Cities of Aristocrats and Bureaucrats: The Development of Medieval Chinese Cityscapes.
  6. Marcus, Abraham. The Middle East on the Eve of Modernity: Aleppo in the Eighteenth Century.
  7. Smail, Daniel Lord. Imaginary Cartographies: Possession and Identity in Late Medieval Marseille.
  8. Abu-Lughod, Janet L. The Islamic City: Historic Myth, Islamic Essence, and Contemporary Relevance // International Journal of Middle Eastern Studies 19:155–176. — 1987.
  9. Dickinson, Robert E. The West European City: A Geographical Interpretation. — P. 529.
  10. Jacobs, Jane. The Death and Life of Great American Cities. — P. 117.
  11. Xiong, Victor Cunrui. Sui-Tang Chang'an: A Study in the Urban History of Medieval China.
  12. Kemper, Robert V. Migration and Adaptation: Tzintzuntzan Peasants in Mexico City.
  13. Greenshields, T. H. "Quarters" and Ethnicity. In The Changing Middle Eastern City. — P. 120–140.