Нейроглія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Астроцити

Нейроглі́я — сукупність нервових клітин, що поряд з нейронами, формують нервову тканину.

Клітини нейроглії, або гліальні клітини чи просто глія, досить сильно відрізняються від нейронів. Найбільша різниця полягає в тому, що глія напряму не бере участь в генерації та проведенні нервових імпульсів, хоча її функцією є, зокрема, взаємоізоляція нервових контактів та підтримка функціонування нейронів. Загальна кількість глії в нервовій системі помітно більше, ніж кількість нейронів: їхнє співвідношення по масі дорівнює приблизно 3:1, а за кількістю — 50:1 на користь глії.

Попри те, що клітини глії також, як і нейрони, мають складні розгалуджені відростки, ці відростки в середньому менші за нейрональні, і не утворюють класичних синапсів для проведення нервового сигналу.

Термін «глія» походить від грецького слова, що означає «клей», і віддзеркалює уявлення 19-го сторіччя про те, що гліальні клітини якимось чином утримують цілісність нервової системи. Попри те, що досі не знайдено доказів зв'язування нейронів в єдине ціле саме глією, цей термін зберігся. Тим не менше, для глії вважають доведеним існування таких функцій, як підтримання гомеостатичного середовища існування нейронів, модуляція рівню збудливості нейронів, модуляція роботи синапсів шляхом контролю зворотного захвату нейромедіатора з синаптичної щілини, формування підтримуючої структури на деяких стадіях розвитку нейронів, та протидія ушкодженню нейронів, тобто захисна функція (а подеколи і сприяння відновленню після ушкодження).

Класифікація[ред.ред. код]

У зрілій центральній нервовій системі (ЦНС) існують чотири типи гліальних клітин: астроглія, олігодендроглія, епендима та мікроглія. Макроглією називають сукупність астроглії та олігодендроглії.

Олігодендроглія

Астроглія[ред.ред. код]

Астроглія, зустрічається винятково в головному та спинному мозку, має характерний малюнок відростків, що надає клітині зіркоподібного вигляду (завдяки чому в назві з'явився префікс астро-). Функції астроглії:

  • Завдяки різним механізмам, підтримує сприятливе хімічне середовище для передачі нервових сигналів.
  • Обмежовує нервові клітини і кровоносні капіляри.
  • Забезпечує транспорт поживних речовин та гематоєнцефалічний бар’єр (регуляція живлення клітин) з кровоносних капілярів до нервових клітин.
  • Активує синапси та нейрони.

Олігодендроглія[ред.ред. код]

Олігодендроглія, зустрічається тільки в ЦНС, мають мало контактів (без синоптичного типу). Функції олігодендроглії:

  • Формує шарувату жиро-насичену «обгортку», що називається «мієлін», навколо багатьох, але не всіх, аксонів всередині ЦНС. Мієлін відіграє важливу роль у визначенні швидкості розповсюдження електричного нервового сигналу як вибірковий ізолятор. В периферійній нервовіій системі цю функцію біологічного ізолятора виконують виробляючі мієлін Шванівські клітини.
  • Обмежовує клітини та їх аксони.

Мікроглія[ред.ред. код]

Клітини мікроглії — невеликі клітини, що знаходяться по всій ЦНС, та походять безпосередньо від стовбурових клітин («батьківських» клітин для всіх інших типів клітин в нервовій системі; астроцити та олігодендроцити розвиваються вже з мікроглії). Мікрогліальні клітини мають багато функцій, притаманних макрофагам, і є, завдяки цьому, «сміттярами», що поглинають загиблі, пошкодженні клітини або відокремлені завдяки деякому ушкодженню частини нормальних клітин. На додаток мікроглія, як і макрофаги в інших тканинах, секретує сигнальні молекули — насамперед широкий спектр цитокінів, котрі також продукуються клітинами імунної системи — що можуть запобігати місцевим запаленням та впливати на процеси виживання або загибелі оточуючих клітин. Завдяки цьому деякі нейробіологи кваліфікують мікроглію як спеціалізований тип макрофагів. В разі ушкодження кількість мікроглії на ушкодженій ділянці значно зростає: деякі з «додаткових» клітин утворюються із вже існуючих в мозку клітин мікроглії, а деякі — з макрофагів, що мігрують до ушкодженої ділянки та потрапляють в мозок через місцеві розриви в кровоносних судинах.

Епендима[ред.ред. код]

Епендимні клітини (або епендима) вистілають заповнені рідиною шлуночки та інші порожнини мозку. Биттям наявних у них війок вони спонукають до руху заповнюючу мозкові порожнини цереброспінальну рідину. Регулює секрецію і склад спинномозкової рідини.


Література[ред.ред. код]

  • Поляков Г. И., О принципах нейронной организации мозга, М: МГУ, 1965
  • Немечек С. и др. Введение в нейробиологию, Avicennum: Прага, 1978, 400 c.

Див. також[ред.ред. код]