Нейролінгвістичне програмування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нейролінгвістичне програмування, кодування психіки (НЛП) (англ. Neuro-linguistic programming (NLP)) — псевдонауковий[1] напрям у психотерапії та практичній психології, що вивчає закономірності суб'єктивного досвіду людей через розкриття механізмів і способів моделювання поведінки і передачі виявлених моделей іншим людям. Ефективність спростована.[1]

Історія[ред. | ред. код]

Засновниками НЛП вважають американського лінгвіста Річарда Бендлера (англ. Richard Bandler) та його учня, програміста Джона Гріндера (англ. John Grinder), що вперше представили метод в 1973 році. Вони вирішили дослідити методи, якими працюють найкращі психотерапевти (Мілтон Еріксон, Вірджинія Сатір, Фриц Перлз, Бейтсон) і чому їхні дії настільки ефективні. Бендлер, як лінгвіст, аналізував словесні прийоми, які використовувалися при видачі інструкцій іншій людині, а Гріндер, як математик, зводив це все в певні алгоритми.

Назва НЛП походить від комбінації слів, що описують неврологічні процеси («нейро»), мови («лінгвістична» частина) та поведінкових ознак, що містить в собі «програмування».[2][3] Згідно з висновками Бендлера та Гріндера, НЛП — це модель людського внутрішнього досвіду та комунікації, використовуючи принципи НЛП можливо описати будь-яку людську активність детальним способом, що дозволяє виконувати легко та швидко стійкі зміни цієї активності. Свого роду енциклопедія поведінки людини в тих чи інших ситуаціях.

Можливості НЛП[ред. | ред. код]

Річард Бендлер та Джон Грюндер наводять як приклад використання НЛП такі можливості:

  1. Лікування фобій та інших неприємних відчуттів за один сеанс.
  2. Допомога дітям з невисоким рівнем сприйняття навчання.
  3. Подолання шкідливих звичок, таких як алкоголізм, тютюнопаління.
  4. Підвищення рівня продуктивності в різних інтеракціях, таких як подружжя, організації.
  5. Лікування соматичних захворювань та ін.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Thyer, Bruce A.; Pignotti, Monica G. (2015-05-15). Science and Pseudoscience in Social Work Practice. Springer Publishing Company. с. 56–57, 165–167. ISBN 978-0-8261-7769-8. «As NLP became more popular, some research was conducted and reviews of such research have concluded that there is no scientific basis for its theories about representational systems and eye movements.» (англ.)
  2. Tosey, P. & Mathison, J. (2006)Introducing Neuro-Linguistic Programming Centre for Management Learning & Development, School of Management, University of Surrey.
  3. Dilts, R., Grinder, J., Delozier, J., and Bandler, R. (1980). Neuro-Linguistic Programming: Volume I: The Study of the Structure of Subjective Experience. Cupertino, CA: Meta Publications. с. 2. ISBN 0-916990-07-9. 

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]