Нектарський період

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Басейн Моря Нектару, появою якого розпочався нектарський період (саме море з'явилося значно пізніше)
Басейн Моря Дощів, одразу перед появою якого закінчився нектарський період

Нектарський період — період геологічної історії Місяця, що настав після донектарського й передував імбрійському. Почався з появи басейну Моря Нектару (4,20–3,80 млрд років тому[1]) і закінчився одразу перед появою басейну Моря Дощів (3,87–3,75[1], за новішими даними — 3,938 ± 0,004[2] млрд років тому). Сам басейн Моря Дощів відносять до наступного — імбрійського — періоду[3][1].

До нектарського періоду належить пізнє важке бомбардування — гіпотетичне збільшення частоти ударів космічних тіл[4][1].

Виділення цього періоду запропонували 1975 року Д. Стюарт-Александер та Д. Вільгельмс[en][3].

Ідентифікація об'єктів нектарського віку[ред.ред. код]

Приналежність деталей місячної поверхні до певного періоду найнадійніше встановлюється за їх перекриттям з маркерами початку та кінця цього періоду. Для нектарського періоду такими маркерами є викиди басейнів Моря Нектару та Моря Дощів. Якщо кратер утворився поверх викидів першого басейну і вкритий викидами другого, він є нектарським. Але далеко не в усіх кратерів спостерігається перекриття хоча б з однією з цих систем викидів.

Вік кратера можна приблизно оцінити за ступенем його збереженості: нектарські кратери здебільшого збереглися краще за донектарські, але гірше за імбрійські[3][4].

Важливий спосіб визначення віку деталей поверхні небесних тіл заснований на підрахунку кратерів, що накопичилися на цих деталях за час їх існування. Концентрація кратерів діаметром ≥20 км на ділянках нектарського віку лежить у межах 23–88 шт/млн км2[1][5].

Об'єкти, що утворилися протягом періоду[ред.ред. код]

У нектарському періоді з'явилося багато кратерів, у тому числі 10–12 басейнів розміром >300 км[4][1]. Це басейни морів Вологості, Гумбольдта, Криз, Москви, Нектару, Ясності, кратери Байї, Герцшпрунг, Корольов, Менделєєв, а також, ймовірно, сильно зруйновані басейни Сікорський-Ріттенхаус та Мендель-Рідберг[4][6].

Частота ударів космічних тіл протягом цього періоду продовжувала падати. Кратери діаметром >30 км тоді з'являлися на Місяці з частотою біля 19 000 штук на мільярд років, тоді як у наступній епосі — 3900[7]. Всього в цьому періоді утворилося близько 1330 таких кратерів[4].

Наскільки інтенсивним був тоді вулканізм, невідомо; можливо, до цих часів відносяться деякі морські ділянки, сховані зараз під викидами кратерів[1][4].

Деталі рельєфу нектарського віку розташовані здебільшого на сході видимого та в деяких регіонах зворотного боку Місяця[8][5].

Породи, що з'явилися протягом нектарського періоду, називаються нектарською системою (англ. Nectarian System)[4]. Найдавніші з них, за визначенням, — викиди басейну Моря Нектару, які називаються формацією Жансена за назвою кратера, в околицях якого їх добре видно[3]. Більшість порід, відкладених у нектарському періоді, були утворені ендогенними процесами та перероблені ударами космічних тіл ще в донектарському[4][1]. На Землю були доставлені зразки порід із трьох нектарських басейнів: басейну Моря Нектару («Аполлон-16», дискусійно), Моря Ясності («Аполлон-17») та Моря Криз («Луна-20»)[4][1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к Tanaka K.L., Hartmann W.K. Chapter 15 – The Planetary Time Scale // The Geologic Time Scale / F. M. Gradstein, J. G. Ogg, M. D. Schmitz, G. M. Ogg. — Elsevier Science Limited, 2012. — P. 282–284. — ISBN 978-0-444-59425-9. — DOI:10.1016/B978-0-444-59425-9.00015-9.
  2. Merle, R. E.; Nemchin, A. A.; Grange, M. L.; Whitehouse, M. J.; Pidgeon, R. T. (2014). High resolution U-Pb ages of Ca-phosphates in Apollo 14 breccias: Implications for the age of the Imbrium impact. Meteoritics & Planetary Science 49 (12). с. 2241–2251. Bibcode:2014M&PS...49.2241M. doi:10.1111/maps.12395. 
  3. а б в г Stuart-Alexander, D. E.; Wilhelms, D. E. (1975). The Nectarian system, a new lunar time-stratigraphic unit. Journal of Research of the U.S. Geological Survey 3 (1). с. 53–58. Bibcode:1975JRUGS...3...53S. 
  4. а б в г д е ж и к Wilhelms D. Chapter 9. Nectarian System // Geologic History of the Moon. — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348). Архів оригіналу.
  5. а б Stöffler, D.; Ryder, G. (2001). Stratigraphy and Isotope Ages of Lunar Geologic Units: Chronological Standard for the Inner Solar System. Space Science Reviews 96 (1-4). с. 9–54. Bibcode:2001SSRv...96....9S. doi:10.1023/A:1011937020193. 
  6. Wood C. A. (2004-08-14). Impact Basin Database. lpod.org. Архів оригіналу за 2014-08-07. Процитовано 2015-02-07. 
  7. Wilhelms D. Chapter 11. Upper Imbrian Series // Geologic History of the Moon. — 1987. — P. 245–246. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348). Архів оригіналу.
  8. Wilhelms D. Plates 07A, 07B (Nectarian system) // Geologic History of the Moon. — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348). Архів оригіналу.

Посилання[ред.ред. код]