Неллі Закс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Неллі Закс
Nelly Sachs
Неллі Закс, 1910
Неллі Закс, 1910
Дата народження 10 грудня 1891(1891-12-10)
Місце народження Берлін
Дата смерті 12 травня 1970(1970-05-12) (78 років)
Місце смерті Стокгольм
Поховання Північний цвинтар (Стокгольм)
Національність єврей
Громадянство (підданство) Flag of Germany.svg Німеччина
Flag of Sweden.svg Швеція
Релігія Юдаїзм
Мова творів німецька мова
Рід діяльності поетеса
Жанр лірика
Чоловік [1]
Нагороди Нобелівська премія з літератури[2], Honorary citizen of Berlin[d], Премія миру німецьких книгарів і Droste-Preis[d]
Премії Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з літератури (1966)
Автограф: Автограф
Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі
Nobel prize medal.svg

Неллі Закс (нім. Nelly Sachs); 10 грудня 1891, Берлін — 12 травня 1970, Стокгольм) — німецька поетеса єврейського походження, лауреат Нобелівської премії з літератури (спільно з Ш. Й. Агноном 1966).

Біографія і творчість[ред.ред. код]

Неллі Закс народилася в Берліні, була єдиною дитиною Вільяма Закса, винахідника і промисловця, і Маргарити (Картер) Закс. Неллі зростала у заможній єврейській родині, отримала домашню освіту, після чого вступила до привілейованої Берлінської середної школи для дівчаток. Сором'язлива й тиха, вона захоплювалася музикою, літературою, танцями і у свій час мріяла стати професійною балериною.

У 15 років Неллі прочитала роман Сельми Лагерльоф «Сага про Єсте Берлінге», який справив на неї таке сильне враження, що вона написала листа до Швеції. Листування, що зав'язалося між Закс і Лагерльоф, тривало близько 35 років, аж до смерті шведської письменниці.

У 18 років Закс почала писати вірші, в основному про природу й на міфологічні сюжети. Деякі з них друкувалися в літературних журналах. Традиційні не тільки за формою, але й за змістом, ці вірші не мали нічого спільного з модною в той час експресіоністській літературою й, можливо, тому привернули увагу Стефана Цвейга, який не тільки похвалив їх за „безпосередність „, але й надрукував один з віршів. Проте пізніше Закс не надавала особливого значення своїм юнацьким віршам і не включила їх у зібрання творів.

У той час, коли почався її творчий шлях, Закс закохалася в одного чоловіка, з яким познайомилася на курорті мінеральних вод, де відпочивала разом з батьками. Через багато років Закс дізналася про його загибель у нацистському концентраційному таборі, і це знайшло відображення в кількох пізніх віршах поетеси.


У 1920-і-30-і роки Закс ще не вважає себе професійним літератором, хоча її вірші іноді друкуються в «Берлінер Таґеблатт» (нім. «Berliner Tageblatt») та інших газетах. Після смерті батька в 1930 році вона разом з матір'ю живе усамітненим життям. Через три роки, з приходом Гітлера до влади, в Німеччині починають наростати антисемітські настрої, багато друзів і знайомих Закс зникають. У цей тривожний час вона захоплюється юдейською та християнською містикою, пророцтвами Старого Завіту, Каббалою та хасидизмом. До 1938 року її вірші час від часу з'являються в єврейських періодичних виданнях.

1940 року, коли німецькі війська окупували Європу, Закс з матір'ю з допомогою Лагерльоф знайшли притулок в Швеції — в отриманні віз їм було надано сприяння безпосередньо через королівську сім'ю. На жаль, Лагерльоф не судилося дочекатися їхнього прибуття до Швеції, і Закс з матір'ю спочатку відчували себе на чужій землі в повній ізоляції. У цей час Закс вивчає шведську мову й заробляє на життя перекладами на німецьку творів шведських поетів.

Прийнявши шведське громадянство, Закс відгукувалася своєю поезією — цим «німим криком» — на знищення євреїв у концтаборах. Її нові вірші докорінно відрізняються від колишніх, романтичних.

Неримована, стисла, наповнена яскравими образами, поезія Закс є зразком сучасної містики. Перша післявоєнна збірка віршів «В оселі смерті» (lang-de|«In den Wohnungen des Todes») був опублікований в 1946 році в Східній Німеччині, за ним пішли інші: «Затемнення зірок» (нім. «Sternverdunkelung», 1949), «І ніхто не знає, як бути далі» (нім. «Und niemand weiss weiter“, 1957), «Втеча і перетворення» (нім. «Fluch und Verwandlung», 1959). «Її вірші різноманітні, — зазначав англійський поет і критик Стівен Спендер, — і разом з тим все, що вона пише, — один вірш». Її «релігійні апокаліптичні гімни», продовжував Спендер, «є уособленням єврейської самосвідомості, настільки сильної, що життя прирівнюється до смерті, й навпаки …».

У післявоєнні роки Закс, крім віршів, пише п'єси і драматичні уривки, які називає «сценічної поезією». Герой її першої п'єси «Містерія про страждання Ізраїлю» (нім. «Ein Mysterienspiel vom Leiden Israels», 1951) — вуличний швець, який розшукує німецького солдата, що вбив молоду польську Пастушка. «Містерія» у 1950 році транслювалася на західнонімецькому радіо, була поставлена в Дортмунді в 1962 році й перелицьована на оперу шведським композитором Мозесом Пергаментом. Відома також п'єса-символ Закс «Авраам в солончаках» (нім. «Abram im Salz“), написана за мотивами біблійної історії про царя Німрода і юного Авраама. Вона була опублікована в збірнику «Знаки на піску» (нім. «Zeichen im Sand", 1962).

Після публікації в 1959 році збірки «Втечі й перетворення» до Закс приходить популярність. У 1960 році, через 20 років після її втечі з Німеччини, Закс одержує премію Анетт фон Дросте-Хюльсхофф, а наступного року міська влада Дортмунда встановлює щорічну літературну премію її імені й призначає поетесі довічну пенсію. У 1965 році Закс удостоєна премії Миру західнонімецької асоціації книговидавців та книготорговців, однією з найпрестижніших літературних нагород в Західній Німеччині.

Закс була удостоєна Нобелівської премії з літератури за «видатні ліричні й драматичні твори, що досліджують долю єврейського народу». Нобелівську премію 1964 року Закс поділила з Аґноном. «У її книгах з винятковою силою прозвучав трагічний голос єврейського народу», — заявив на церемонії нагородження представник Шведської академії Андерс Естерлінг. Хоча книги Закс розповідають «жахливу правду … про табори масового знищення і фабрики смерті», продовжив Естерлінг, «письменниця стоїть вище ненависті до катів». «Мені здається, — сказала Загс у своїй промові, — те, що зі мною відбувається, — це прекрасна казка». «Агнон представляє державу Ізраїль, — зауважила поетеса далі, -а я — трагедію єврейського народу».

Пам'ятна дошка на будинку, де народилася Неллі Закс в берлінському районі Шенеберг

Після отримання Нобелівської премії Закс як і раніше жила і працювала у своїй маленькій квартирі в Стокгольмі. Вона померла після тривалої хвороби у віці 78 років.

Твори[ред.ред. код]

АВтограф Неллі Закс

Збірки вибраного та багатотомні видання[ред.ред. код]

  • In den Wohnungen des Todes 1947
  • Die Leiden Israels 1951
  • Fahrt ins Staublose. Die Gedichte, Band 1 1961. Daraus das Gedicht Chor der Geretteten, in: Andreas Lixl-Purcell (Hrsg.): Erinnerungen deutsch-jüdischer Frauen 1900–1990 RUB 1423, Reclam Leipzig 1992 und öfter ISBN 3-379-01423-0 S. 380f.
  • Zeichen im Sand. Die szenischen Dichtungen 1962
  • Ausgewählte Gedichte 1963
  • Landschaft aus Schreien 1966
  • Teile dich Nacht, Gedichte 1971
  • Gedichte 1977
  • Suche nach Lebenden. Die Gedichte, Band 2 1979
  • Frühe Gedichte und Prosa 1983

Листування[ред.ред. код]

  • Ruth Dinesen & Helmut Müssener (Hrsg.): Briefe der Nelly Sachs Suhrkamp, Frankfurt 1984
  • Karl Schwedhelm: Nelly Sachs. Briefwechsel und Dokumente Rimbaud, Aachen 1998 ISBN 3-89086-856-8

Література[ред.ред. код]

  • Walter A. Berendsohn: Nelly Sachs: Einführung in das Werk der Dichterin jüdischen Schicksals Mit einem Prosatext Leben unter Bedrohung, з добіркою 30 листів, написаних у 1946–1958 роках та статтею про виставку Неллі Закс у Дортмунді./ kommentiert von Manfred Schlösser. Agora, Darmstadt 1974 ISBN 3-87008-046-9
  • Gertraude Wilhelm (Hrsg): Die Literaturpreisträger – Ein Panorama der Weltliteratur im 20. Jahrhundert Econ, Düsseldorf, 1983 ISBN 3-612-10017-3
  • Ruth Dinesen: Nelly Sachs. Eine Biographie Suhrkamp, Frankfurt 1992 ISBN 3-518-40426-1
  • Fritsch-Vivié G. Nelly Sachs: mit Selbstzeugnissen und Bilddokumenten. Reinbek bei Hamburg: Rowohlt, 1993
  • apropos Nelly Sachs. Mit einem Essay von Gisela Dischner und zahlreichen Bildern, Verlag Neue Kritik, Frankfurt a. M. 1997, ISBN 978-3-8015-0309-3
  • Petra Oelker: Und doch, am Ende steht wieder das Licht, wenn auch noch so fern. In: Charlotte Kerner: Nicht nur Madame Curie. Frauen, die den Nobelpreis bekamen Beltz, Weinheim 1999 ISBN 3-407-80862-3
  • Gabriele Fritsch-Vivié: Nelly Sachs Monographie; Rowohlt, Reinbek, 3. Auflage 2001 ISBN 3-499-50496-0
  • Gerald Sommerer: Aber dies ist nichts für Deutschland, das weiß und fühle ich. — Nelly Sachs — Untersuchungen zu ihrem szenischen Werk, Königshausen & Neumann, Würzburg 2008, ISBN 978-3-8260-3860-0
  • Gudrun Dähnert: Wie Nelly Sachs 1940 aus Deutschland entkam. Mit einem Brief an Ruth Mövius. In: Sinn und Form 2/2009, S. 226-257

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]