Немезіс (операція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Немезіс»
Частина Геноцид вірмен у Туреччині
Місце атаки Берлін
Тбілісі
Стамбул
Рим
Дата 1920-1922 р.р.
Спосіб атаки Політичне вбивство
Загиблі 7[1]
Організатори Дашнакцутюн

Операція «Немезіс» — акція відплати партії «Дашнакцутюн» з убивства лідерів Османської імперії, причетних до організації геноциду вірменів, а також лідерів Азербайджанської демократичної республіки, причетних до організації різні вірменів в Баку у 1918 році. Назву отримала за ім'ям грецької богині помсти Немезиди.

Організація операції[ред. | ред. код]

Рішення про проведення операції було ухвалено в жовтні 1919 року на IX з'їзді партії «Дашнакцутюн», що відбувся у Єревані за ініціативою Шаана Наталі. Було складено список 650 осіб, причетних до геноциду, з яких відібрано 41 чоловік як головних винуватців. Для керівництва операцією був організований Відповідальний орган (керівник — посланець Республіки Вірменія у США Армен Ґаро) та особливий фонд (керівник — Шаан Сатчаклян). Оперативне керівництво та матеріальне забезпечення операції здійснювали Шаан Наталі та Григор Мерджанов. У збиранні інформації ключову роль відіграв Грач Папазян, який під виглядом турецького студента потрапив до емігрантських кіл младотурків.

Убивства здійснювались таким чином: спочатку організовувалась група у складі 3—5 чоловік для спостереження, потім один, іноді (у разі, якщо турок супроводжувався охоронцями) — 2—3 людини здійснювали убивство. Основними організаційними центрами операції були редакції газет «Чакатамарт» (Константинополь) і «Дрошак» (Бостон). Організатори операції підкреслювали, що вони лише виконують вироки константинопольського суду, який у 1919 році заочно засудив до смерті організаторів геноциду вірменів.

Основні акти, здійснені в ході операції[ред. | ред. код]

Операція "Немезіс"
Дата Місце Жертва Виконавці Коментар
грудень 1918 Константинополь (Османська імперія Османська імперія) Володимир Дімітров, османський секретний агент, який допомагав під час арештів вірмен Аршак Єзданян
1920 Тифліс, Єреванська площа (Грузія)
Гасимбеков (член партії Мусават) та болгарський агент Сарафов Арам Єрганян
31 травня 1920 Бакинська дорога? Насіб Юсіфбейлі
Nəsib bəy Yusifbəyli
 ? Вбито одного з організаторів різанини бакинських вірмен 1918 року, міністр освіти та релігій Азербайджанської Республіки Насіб Юсіфбейлі.
19 червня 1920 Тифліс, Єріванська площа (Грузія)
Фаталі Хан Хойський
Fətəli xan Xoyski
 Арам Єрганян
, Місак Грігорян 		19 червня 1920 року в Тифлісі вбито колишнього прем'єр-міністра Азербайджанської Демократичної Республіки Фаталі хан Хойського, як винуватця, на думку керівників операції, різанини вірмен у Баку у вересні 1918 року. Одночасно було поранено колишнього міністра юстиції Азербайджанської Демократичної Республіки Халіл-бек Хасмамедов. Вбивство здійснив Арам Єрканян, другим учасником операції був Мисак Кіракосян (поранений у ході акції)[2].
19 липня 1920 Тифліс, (Грузія
) 		Гасан-бек Агаєв
Həsən bəy Məşədi Hüseyn oğlu Ağayev
 Арам Єрганян
, Місак Грігорян 		19 липня 1920 року в Тифлісі вбито заступника голови Національного парламенту Азербайджанської Демократичної Республіки Гасан-бека Агаєва[2].
15 березня 1921 Берлін (Німеччина) Мехмед Талаат-паша
Mehmed Talat Paşa
 Соґомон Тейлірян
Соґомон Тейлірян
 15 березня 1921 року в Берліні вбито колишнього міністра внутрішніх справ Османської імперії Талаат-паша, який стояв у «чорному списку» під № 1. Обвинувачений, Согомон Тейлерян, був виправданий берлінським судом, який визнав, що в момент вбивства Тейлерян, родина якого була вбита в ході геноциду, перебував у стані неосудності[3].

Талаат був застрілений у Берліні вірменином, який здійснив цей акт у помсту за насилля над його співвітчизниками[4].

Перша сторінка османської газети İkdam за 4 листопада 1918 року після того, як три паші втекли з країни після Першої світової війни. Зліва направо: Джемаль-паша, Талаат-паша та Енвер-паша
19 липня 1921 Константинополь (Османська імперія Османська імперія) Бехбуд хан Джаваншир
Behbud xan Cavanşir
 Місак Торлакян
Місак Торлакян
, Єрванд Фундукян, Арутюн Арутюнянц 		19 липня 1921 року в Константинополі вбито колишнього міністра внутрішніх справ Азербайджану Бехбуд-хана Джаваншира як особу, що несе відповідальність за різню вірменів у Баку у вересні 1918 року. Убивця — Місак Торлакян, постав перед британським військовим трибуналом, перед яким також виступили численні свідки вересневої різні. У жовтні трибунал визнав Торлакяна винним у вбивстві, але таким, що не відповідає за свої дії як здійснені у стані афекту, й вислано до Греції[5]. Інші учасники операції — Єрванд Фундукян і Арутюн Арутюнянц.
5 грудня 1921 Рим (Італія) Саід халім-паша
Said Halim Paşa
 Аршавір Ширакян
, колишній посол Вірменії у Римі Мікаел Вартанян, агент «М» 		5 грудня 1921 року в Римі під час кінної прогулянки убито колишнього великого візира (прем'єр-міністра) у першому кабінеті младотурків Саїда Халім-пашу. Убивцю — Аршавіра Ширакяна не упіймали й він благополучно повернувся до Константинополя. Інші учасники цієї операції — колишній посол Вірменії у Римі Мікаел Вартанян і агент «М»[2].
17 квітня 1922 Берлін (Німеччина) Джемаль Азмі
Cemal Azmi
, Бехаеддін Шакір
Bahaettin Şakir
 Аршавір Ширакян
, Арам Єрганян
17 квітня 1922 року в Берліні під час родинної прогулянки вбиті колишній валі Трапезунда Джемал Азмі (відомий, зокрема, тим, що втопив 15 000 вірменів[2]), й засновник організації «Тешкілатіюї Махсусе» («Спеціальний комітет»), що безпосередньо здійснювала геноцид — Бехаетдін Шакір, а також охоронець останнього. Джемала Азмі застрелив Аршавір Ширакян, він же поранив Шакіра, якого добив Арам Єрганян[2].
25 липня 1922 Тифліс (Грузія, СРСР)
Ахмед Джемаль-паша
Ahmet Cemal Paşa
 Петрос Тер-Погосян , Арташес Геворгян , Заре Мелик-Шахназарян, Степан Цагікян 25 липня 1922 року в Тифлісі був убитий колишній міністр військово-морських сил Туреччини Ахмед Джемаль-паша, що за свою жорстокість отримав прізвисько «м'ясник»[6]. Убивці — Петрос Тер-Погосян і Арташес Геворгян, в організації замаху брали участь також Заре Мелік-Шахназарян і Степан Цагікян[2].

Учасники операції[ред. | ред. код]

Убивства вірменів, звинувачених у зраді[ред. | ред. код]

У 1920 році у Константинополі були убиті також кілька вірменів, відомих як посібники турків:

  • Мкртич Арутюнян, за словами А. Ширакяна «садист і член політичного відділення турецької таємної поліції»; вбитий Согомоном Тейліряном.
  • Ваге Іхсан (Єсаян), що у квітні 1915 року допомагав складати списки відомих вірменів для депортації; убитий Аршавіром Ширакяном.
  • Амаяк Арамянц, колишній член партії «Гнчак», що у 1914 році видав змову щодо замаху на життя Талаата й потім співпрацював з турецькою поліцією; убитий Аршаком Єзданяном.

Невдалі замахи[ред. | ред. код]

На перших місцях у списках операції стояли також колишній військовий міністр Туреччини Енвер-паша та колишній генеральний секретар комітету «Єднання та прогрес» доктор Назім. За ними спостерігали вірмени, але їхнє вбивство не відбулось: Енвер-паша перебрався до Радянської Росії, потім перейшов на бік басмачів у Середній Азії і був убитий у бою 4 серпня 1922 року неподалік від Бухари Яковом Мелкумовим (Мелкумян Акоп Аршакович). Назім повернувся до Туреччини, де невдовзі був страчений Кемалем Ататюрком за організацію замаху на нього.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Вірменська поштова марка, присвячена Операції «Немезіс», 2015

5 квітня 2010 року на розі вулиць Чайковського та Інгорогви у Тбілісі, на фасаді будинку, що належав колишньому державному раднику Антону Соломоновичу Корханяну, було встановлено пам'ятну дошку Джемалю-паші. 17 квітня вірменська громада добилася зняття дошки. [7]

У 2015 Вірменія випустила поштову марку, присвячену Операції «Немезіс».

Поштова марка, присвячена Операції «Немезіс»

25 квітня 2023 року в Єревані відкрили пам'ятник вірменам, які брали участь в операції «Немезіс».[8] Міністерства закордонних справ Туреччини та Азербайджану негайно засудили це.[9][10] 3 травня 2023 року міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу оголосив, що Туреччина закрила свій повітряний простір для вірменських авіаліній у відповідь на меморіал[11][12].

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://dialnet.unirioja.es/servlet/articulo?codigo=4542014
  2. ↑ а б в г д е Операція Немезіс
  3. ↑ Согомон Тейлерян: Один з великих синів вірменського народу. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 17 травня 2011.
  4. ↑ Черчилль Вінстон Спенсер «Світова криза» Глава XVII. Жива Туреччина стор. 250
  5. ↑ Resistance and revenge: the Armenian … — Google Книги
  6. ↑ Cleveland, William: A History of the Modern Middle East. Boulder: Westview Press, 2004. «World War I and the End of the Ottoman Order», 146—167.
  7. ↑ https://1news.az/news/20100417045354337-Armyane-Tbilisi-dobilis-ot-gruzinskikh-vlastei-demontazha-pamyatnoi-doski-v-chest-Dzhemal-pashi-FOTO.
  8. ↑ The "Nemesis" monument solemnly opened in Yerevan. Armenpress. 25 April 2023. Архів оригіналу за 26 April 2023.
  9. ↑ Statement on the monument to the terrorist "Nemesis" operation in Armenia. Ministry of Foreign Affairs of Azerbaijan. 26 April 2023. Архів оригіналу за 26 April 2023.
  10. ↑ Press Release Regarding the Unveiling of the "Nemesis Monument" in Yerevan, the Capital of Armenia. Republic of Türkiye Ministry of Foreign Affairs. 26 April 2023. Архів оригіналу за 30 April 2023.
  11. ↑ Kucera, Joshua (3 травня 2023). Turkey restricts airspace to Armenia over genocide memorial. Eurasianet. Архів оригіналу за 6 May 2023.
  12. ↑ Turkey has shut its airspace to Armenian flights, minister says. Reuters. 3 May 2023. Архів оригіналу за 5 May 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Немезіс_(операція)&oldid=41493182