Немиря Григорій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорій Немиря
Григорій Немиря
2014

Віце-прем'єр-міністр України з питань європейської інтеграції
Час на посаді:
18 грудня 2007 — 11 березня 2010
Президент  Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр  Юлія Тимошенко

Народився5 квітня 1960(1960-04-05) (59 років)
місто Донецьк
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Політична партіяБатьківщина
Професіяісторик, соціолог, політолог
Григорій Немиря на сайті Верховної Ради

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
5-го скликання
безпартійний (БЮТ) 25 травня 2006 14 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 23 листопада 2007 19 грудня 2007
7-го скликання
ВО «Батьківщина» 12 грудня 2012 27 листопада 2014
8-го скликання
ВО «Батьківщина» 27 листопада 2014 29 серпня 2019
9-го скликання
ВО «Батьківщина» 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Григо́рій Миха́йлович Неми́ря (нар. 5 квітня 1960, місто Донецьк) — український політик, історик, політолог. Народний депутат України, заступник голови партії ВО «Батьківщина». Віце-прем'єр-міністр у другому уряді Юлії Тимошенко (2007–2010).

Вважається, що Немиря займається в команді Тимошенко міжнародними питаннями[1][2]. Називався «персональним міністром закордонних справ Тимошенко»[3] та «неофіційними послом Юлії Тимошенко і Батьківщини в Європейському союзі і США»[4].

Ранні роки та освіта[ред. | ред. код]

Народився 5 квітня 1960 року в Донецьку[5]. У 1977 році закінчив школу із золотою медаллю. У 1982 році закінчив історичний факультет Донецького державного університету[5] з відзнакою. З травня 1983 по грудень 1984 служив в армії[5].

З 1985 по 1988 рік навчався в аспірантурі Київського державного університету імені Тараса Шевченка. У 1988 році захистив дисертацію на тему «КПРС і роззброєння: критичний аналіз совєтологічних інтерпретацій (друга половина 70-х — 80-ті роки)»[6], отримавши ступінь кандидата історичних наук[5].

Кар'єра[ред. | ред. код]

З 1988 по 1992 рік Немиря був доцентом кафедри української історії та етнополітики Донецького державного університету, віце-президентом регіональної асоціації молодих істориків і політологів, у 1990–1991 році — доцентом Донецької державної академії управління[5].

У 1992 році заснував і очолив Центр політологічних досліджень при Донецькому державному університеті, яким керував до 1996 року[5]. У цей же час, з 1993 по 1996 рік, був докторантом Інституту соціології Національної академії наук, став організатором першої польсько-української школи соціологів[7]. У 1996 році був доцентом кафедри політології Донецького державного університету[5].

З 1996 по 1998 рік працював проректором Національного університету «Києво-Могилянська академія»[5]. З 1998 по 2008 рік завідував кафедрою європейської інтеграції Національної академії держуправління при Президентові України[5][8].

З 2001 по 2005 рік обіймав посаду голови правління «Міжнародного фонду „Відродження“», що входить до мережі фондів фінансиста і філантропа Джорджа Сороса[5][8]. Був директором Центру європейських та міжнародних досліджень Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, головним редактором журналу «Нова безпека»[8]. Викладав в Інституті політичних досліджень у Бордо, Коледжі НАТО в Римі[5].

Немиря — член-кореспондент «Центру стратегічних і міжнародних досліджень» (CSIS, Вашингтон), член «Міжнародного інституту стратегічних досліджень» (IISS, Лондон) і дорадчої ради по Центральній і Східній Європі Freedom House[7].

Політика[ред. | ред. код]

З Юлією Тимошенко на конгресі ЄНП у Бонні в 2009 році

У березні 2006 року Немиря пройшов до парламенту V скликання за списком Блоку Юлії Тимошенко[8]. Зайняв посаду голови підкомітету з питань євроінтеграції та євроатлантичного співробітництва Комітету Верховної Ради України у закордонних справах[8]. Пізніше був обраний заступником голови парламентської фракції БЮТ[8]. Виконував роль радника Юлії Тимошенко з міжнародних питань, при цьому залишався безпартійним[8].

За підсумками дострокових парламентських виборів восени 2007 року став народним депутатом України VI скликання[8]. Після формування коаліції з НУНС і БЮТ отримав портфель віце-прем'єр-міністра з питань євроінтеграції[8]. Втратив посаду в 2010 році у зв'язку з відставкою уряду Тимошенко після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича[8].

З 2012 по 2014 рік Немиря в парламенті очолював Комітет з питань європейської інтеграції[9].

З грудня 2014 року Немиря очолює Комітет ВРУ з прав людини (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_komity?pidid=2637)

Кандидат у народні депутати від «Батьківщини», обраний на парламентських виборах 2019 року, № 8 у списку[10]. Перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва[11], голова підкомітету з питань глобальних ризиків та викликів.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Людмила Іванівна — продюсер, режисер[8]. Син Михайло (1997 р. н.)[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Генпрокуратура допитує людей із команди Тимошенко. Українська правда. 2011-04-22. Процитовано 2012-07-13. 
  2. Сергей Сидоренко (2012-03-13). По соглашению согласия нет. Коммерсантъ Украина (російською). Процитовано 2012-07-13. 
  3. Сергей Лещенко (2007-12-21). Орбиты правительства Юлии Тимошенко. Украинская правда (російською). Архів оригіналу за 2012-09-28. Процитовано 2012-07-13. 
  4. Немыря: Процесс обсуждения санкций против Украины запущен. ЛІГА.Новости (російською). 2011-11-10. Архів оригіналу за 2012-09-28. Процитовано 2012-07-13. 
  5. а б в г д е ж и к л м Немиря Григорій Михайлович. Офіційна Україна сьогодні. Архів оригіналу за 2012-09-28. Процитовано 2012-07-13. 
  6. КПСС и разоружение: критический анализ советологических интерпретаций (вторая половина 70-х - 80-е годы). НБ ім. М.Максимовича. Архів оригіналу за 2012-09-28. Процитовано 2012-07-13. 
  7. а б Немиря Григорій Михайлович. Політика і Культура. Архів оригіналу за 2012-09-28. Процитовано 2012-07-13. 
  8. а б в г д е ж и к л м н Немыря Григорий Михайлович. ЛІГА.Досье (російською). 2010-03-11. Архів оригіналу за 2012-09-28. Процитовано 2012-07-13. 
  9. РАДА ПОДІЛИЛА КОМІТЕТИ. Українська правда. 2012-12-25. Процитовано 2013-01-30. 
  10. Центральна виборча комісія
  11. Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ Новинарня (29.08.2019)

Посилання[ред. | ред. код]