Немира Рязанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Немиря Рязанович)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Немира Рязанович[1], також відомий як Немиря Резанович, гербу Корчак (пол. Niemira Riazanowicz; ? — невдовзі після 31 грудня 1453[2]) — волинський боярин, державний та військовий діяч Литовсько-Руської держави. Прибічник великого князя Свидригайла Ольгердовича.

Життєпис[ред. | ред. код]

Представник впливового і заможного православного роду Корчаків, мав брата Івана Козарина й Мицька. Хроніст Ян Длугош називає його «Ruthenus», себто русином.

Перша достеменна згадка про боярина датується 1424 роком, у ній він вказаний членом оточення князя Свидригайла. Щоправда, ім'я Рязановича спливає і раніше, а саме 1415 року в грамоті настоятелю церкви Пречистої Діви Марії в Жидачеві, де він зазначений свідком надання фундушу[3]. Втім, історики Леонтій Войтович та Сергій Полєхов ставлять під сумнів автентичність останнього документа з огляду на те, що Свидригайло у цей час перебував в Крем'янецькій тюрмі[4].

Впродовж віленського правління Свидригайла Рязанович служив коморником, на початку 1432 року послував до польського короля Владислава Ягайла. Коли у ВКЛ спалахнув династичний конфлікт, Немира зберіг вірність Ольгердовичу. Станом на 1434 обіймав посади маршалка й брянського намісника. У квітні того ж року виїжджав з дипломатичною місією до золотоординського хана Саїд-Ахмада, аби заручитися підтримкою того в боротьбі зі Сигізмундом Кейстутовичем та поляками. На початку 1436 Немира Рязанович та інший волинський боярин Юрша Іванович очолювали похід прибічників Свидригайла на Стародуб та Смоленськ.

Після того, як в 1442 році Свидригайло став волинським князем, Рязанович одержав луцьке намісництво. Поряд з братом належав до князівської ради. Восени 1449 брав участь у з'їзді литовсько-руських панів та великого князя Казимира Ягеллончика, присвяченого темі прилучення Волині до Литви.

2 березня 1452 року король Казимир підтверджує Немирі Рязановичу власність на маєтки Литовиж, Сельцо, Торговища, Черевисча, Стволовичі надані йому князем Вітовтом, а також надає власність на маєтки Зімно, Бубново, Чесний Хрест, Марков Став, Сернимав'є.[5]

Наприкінці 1453 року як луцький староста разом з Олізаром Шиловичем правдоподібно став на чолі волинських бояр, які виступали проти ВКЛ[6].

За вірну службу Свидригайло після 1442 року надав місту Литовеж, яке посідав Немира Рязанович, магдебурзьке право. У 1460 році отримав від князя Лева Свидригайла село Бубнів (нині Володимир-Волинського району)[7].

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина — Анна. Діти:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Собчук В. Степанська волость і її власники (до кінця 60-х років XVI ст.) // Національний університет «Острозька академія». Наукові записки. — Острог, 2011. — С. 18.
  2. а б Ożóg K. Riazanowicz Niemira h. Korczak (zm. po r. 1453)… — S. 270.
  3. Akta grodzkie i ziemskie z c zasów Rzeczypospolitej Polskiej… — Lwów. — Т. 2. — S. 65. (лат.)
  4. Войтович Л. 7.8. Князі і традиції державності // Ізборник
  5. Архив Юго-Западной России, Часть 7, том 1: III. 3. Жалованная грамота Казимира Ягайловича Немир Резановичу на имения: Литовиж, Селцо, тарговицу, Червисча, Стволовичи, Земно, Бубно, Чесный Крест, Марков Став и Сернинавье. 1452. Марта 2. 
  6. Krupska A. Olizar Szyłowicz h. Kierdeja (zm. 1486) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XXIІІ/4, zeszyt 99. — S. 805. (пол.)
  7. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 1 : А — К. — С. 143.
  8. в оригіналі пол. zm. po r. 1461
  9. Kuczyński S. M. Czartoryski Michał Wasylewicz, książę h. Pogoń litewska (zm. przed r. 1489) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — S. 287. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]