Немирівське городище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Немирівське скіфське городище (Google Maps)
Вал Немирівського городища

Неми́рівське городи́ще (також Немирівські вали, або Великі вали) — одне з найбільших міст скіфського часу, ранньої залізної доби України (ІХ — V ст. до н. е.) поміж Дністром і Дніпром. Вважається одним із «Семи чудес Вінниччини».

Час і місце[ред. | ред. код]

Розташоване біля села Сажки на східному Поділлі (за 4 км від міста Немирів, за 46 км на південний схід від Вінниці). Датується 700—500 роками до н. е.

У 9001250 рр. на території городища знаходилося селище часів Русі. Також віднайдено залишки поселення середнього етапу трипільської культури (ВІІ), початок IV тис. до н. е.

У 1862 році землі городища належали графу Григорію Строганову. Він відселив місцевих селян із земель і залишився єдиним господарем. У 1908 році донька Григорія Строганова Марія Григорівна Щербатова відвідала городище.

Координати — 48.94548, 28.88342[1]

Опис городища[ред. | ред. код]

Городище займає площу понад 100 га. Є найбільшим городищем в Україні.

Обнесені ровом і земляним валом 9 га були безпосереднім місцем містечка. Решта території використовувалася, напевно під час війни для схованки мешканців краю. Земляні вали тут ще й дотепер подекуди сягають 7-9 м висоти, завширшки 32 м, а по периметру протяжність їх до чотирьох з половиною кілометрів. Первинна висота валів становила понад 30 метрів.

Розкопками відкриті землянкові хати з глинобитними вогнищами, господарські ями та черені.

Жителі городища займались землеробством і скотарством, торгували з Північним Причорномор'ям, зокрема з грецьким містом Ольвією.

Етнічна і археологічна належність[ред. | ред. код]

Археологічно найдавніші шари ранньої залізної доби належать до Чорноліської культури. Геродот називав мешканців цього краю скіфами-орачами.

Транспорт[ред. | ред. код]

Приміським поїздом «Вінниця-Гайворон» до зупинки «Сажки» (наступна після Немирова). Вартість проїзду — 12 гривень.

Див. також[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Стародавня Україна – Google Мої карти. Google My Maps. Процитовано 2019-08-27.