Немті
Немті (єгип. транслітерація nmtj — «той, що крокує») — у давньоєгипетській міфології бог, зображуваний у подобі сокола, що пливе у човні. Його культ мав місцеве значення в деяких верхньоєгипетських номах на правому (східному) березі Нілу[1]. Немті шанували як бога Східної пустелі — заступника караванів, що пересувалися через неї до Червоного моря, а також розробок тутешніх мінералів[2]. Ім'я цього бога мало власну ідеограму в єгипетському ієрогліфічному письмі — ієрогліфи G7* і G7** за «Єгипетською граматикою» А. Г. Ґардінера[3].
Тривалий час читання ієрогліфа G7* залишалося невідомим. 1910 року К. Зете, спираючись на низку довільних припущень, запропонував читати його як ˁntj («Анті» в умовній транскрипції), розуміючи це слово як прикметник зі значенням «пазуристий». А. Ґардінер прийняв читання Зете у своїй «Єгипетській граматиці», хоча і з деякими застереженнями. Пропонувалися й інші варіанти, однак вони не мали достатніх підстав.
Справжнє читання ідеограми встановив 1969 року радянський єгиптолог О. Д. Берлєв. Він досліджував дві стели епохи XII династії з паралельними текстами: на одній ім’я бога було подано ідеограмою, а на іншій — фонетичними ієрогліфами, як nmtj («Немті»). Берлов вважав це ім'я дієприкметником від дієслова nmt «крокувати, йти, рухатися», що цілком узгоджується з роллю бога як заступника мандрівників або караванників. На статус «бога-мандрівника» вказує і його лодія, яка була постійним атрибутом Немті.
У міфі про судову справу Гора і Сета Немті виступає в ролі простого човняра, звабленого золотом Ісіди і покараного богами Дев'ятки за непослух — відтинанням пальців ніг. Згідно з папірусом Жумільяк, за інший злочин Немті покарали тим, що зняли все, чим були покриті кістки, тобто шкіру і плоть. Після цього своєрідного «очищення» Немті набуває нової якості: по суті тепер це срібний скелет, що стоїть над своєю золотою плоттю. Згідно з міфом, Немті прокляв золото після такого жорстокого покарання, і місцях його шанування існувало суворе табу на використання золота. Немті — одна з іпостасей бога Сета.
На сьогодні єгиптологи вважають, що культ Немті існував тільки в Середньому Єгипті, уздовж правого берега Нілу. Це твердження поки що не доведене, але цілком імовірне[4].
| Місто | Ном Верхнього Єгипту |
|---|---|
| mrnn, qaH, aHat, aHat, rngA, mnDw (другорядні центри культу Немті) | ? |
| Чебу (дав.-гр. Антеополь, суч. Кав ель-Кебір) | X Уаджит |
| Джу-фіт, Пер-Немті (дав.-гр. Ієракон, суч. Ель-Атавла) | XII Атефет |
| Trtj | XV Унут |
| Хебену (дав.-гр. Гіппонон? Алабастрополь?[5], суч. Ком ель-Ахмар) | XVI Махедж |
| Хут-Несу (дав.-гр. Гіппонон? Алабастрополь?[5] суч. Шаруна і Ком ель-Ахмар Саваріс) | XVIII Немті |
- Берлев О. Д. «Сокол, плывущий в ладье». Иероглиф и бог // Вестник древней истории, 1, 1969. — С. 3-30.
- Берлев О. Д. Имя персонажа Повести о красноречивом жителе оазиса и иератический знак Moller I 208 B // Древний Восток, 1 (сб. ст.). — М., 1975. — С. 15—24.
- ↑ Gardiner A. H. Ancient Egyptian Onomastica. Vol. 1-3. Oxford, 1947.
- ↑ Мифы народов мира. — М.: «Советская энциклопедия», 1991. — Т. 2 — С. 210.
- ↑ Gardiner A. H. Egyptian Grammar. Being an Introduction to the Study of Hieroglyphs. — 1927. — P. 468.
- ↑ Берлев О. Д. «Сокол, плывущий в ладье». Иероглиф и бог. — 1969.
- 1 2 Ототожнення династичного та елліністичного міста.
 |
Це незавершена стаття з міфології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
