Немченко Олександр Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Немченко Олександр Дмитрович
Зображення
Ім'я при народженні: Немченко Олександр Дмитрович
Народився 12 листопада 1953(1953-11-12) (64 роки)
Рівне
Національність: українець
Громадянство: Україна Україна
Діти: донька - актриса і балерина Вікторія Немченко
Нагороди:
Заслужений артист України
(1986)
Провідні ролі «В бій ідуть лише «старі» (Іван Федорович)

Олександр Дмитрович Немченко (* 12 листопада 1953, Рівне) — український актор кіно і драми. Заслужений артист УРСР[1][2].

Біографія[ред.ред. код]

Народився в місті Рівне 12 листопада 1953 року в родині Дмитра Немченка, керівника театрального оркестру, і Валентини Немченко, актриси Рівненського обласного театру.[3][4] В 1963 році родина переїхала до Вінниці, де батьки отримали роботу в облмуздрамтеатрі ім. М. К. Садовського.

Немченко Олександр Дмитрович (2008), фото Вадим Чуприна

В 1975 закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого. Будучи студентом другого курсу в 1973 знявся у фільмі Л.Бикова «В бій ідуть лише «старі»», де зіграв роль добродушного, веселого, безвідмовного барабанщика другої співаючої ескадрильї Івана Федоровича.

В 1975–1976 — актор Херсонського музично-драматичного театру.

З травня 1976 до травня 1977 служив у Казахстані, у звуковій розвідці — начальником акустичної бази.[2]

Після цього 12 років працював у Вінницькому академічному музично-драматичному театрі ім. М. К. Садовського, де серед інших зіграв роль Мішки Япончика в «Биндюжник і король», блазня в шекспірівській «Дванадцятій ночі», негативного персонажа Єрмакова в п'єсі В.Дозорцева «Останній відвідувач». Всього в театрі зіграв 122 ролі. В ці ж роки знявся в 4-х фільмах, одним з яких була польська короткометражка.

В 1989 створив естрадний театр мініатюр «Іван Іванович», де був художнім керівником. Працював репетитором у Вищій Лізі КВВ України та у Київському естрадно-цирковому училищі. Після розпаду СРСР разом з колегами створив «Парадокс-дует Ігорьки», який з спектаклем «Граємо Холмса» став дипломантом конкурсу на Кубок Райкіна «Море сміху-92» в Ризі.

З 1996 до 2006 працював в Одесі у центрі східної медицини. Повернувшись до Вінниці в 2006 продовжив практику цілителя. Професійно займається нетрадиційною (холістичною) медициною: валеолог, натуропат-ендоеколог, вібротерапевт. Атестований Українською Асоціацією Народної медицини з лікувального масажу і валеології.

Актори фільму "У бій ідуть лише «старі»" 35 років по тому. (2008) Немченко О.Д., Федоринський А.В., Пащенко В.І. та Сагдуллаєв Р.А.

Разом з колегами, з якими знявся у фільмі «В бій ідуть лише „старі“» їздить на зустрічі з глядачами[5]/

Колишня дружина — заслужена артистка України Таїсія Славінська.[4] Донька Олександра Дмитровича Вікторія Немченко[4] продовжує акторську династію в третьому поколінні — з 2003 грає в театрі ім. М. К. Садовського, як балерина виступає у всіх виставах репертуару театру, де задіяний балет. Серед останніх робіт: «Майська ніч», «Ревізор», «Украдене щастя», «Як повернути чоловіка», «Наталка Полтавка», «Лісова пісня».

Проживає у м. Вінниця.

Фільмографія[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]