Ненсі Кван
| Ненсі Кван | |
|---|---|
| Nancy Kwan, 關家蒨 | |
 | |
| Дата народження | 19 травня 1939[1][2][3] (84 роки) |
| Місце народження | Британський Гонконг, Велика Британія |
| Громадянство |
 США |
| Alma mater | Королівська школа балету і Кембриджський університет |
| Професія | акторка |
| Кар'єра | 1960 — дотепер |
| IMDb | ID 477088 |
| nancy-kwan.com | |
 Ненсі Кван у Вікісховищі | |
Ненсі «Ка-Шен» Кван (англ. Nancy «Ka-shen» Kwan, кит. трад. 關家蒨, піньїнь: Guān Jiāqiàn, акад. Гуань Цзяцянь піньїнь Guān Jiāqiàn , палл. Гуань Цзяцянь, нар. 19 травня 1939) — американська актриса китайського походження, уродженка Гонконгу, секс-символ 1960-х років.
Життєпис[ред. | ред. код]
Ненсі Кван народилася 1939 року в сім'ї кантонського архітектора Кван Вінг-Хонга (кит. трад. 關永康, піньїнь: Guān Yǒngkāng, акад. Гуань Юнкан піньінь Guān Yǒngkāng , пал. Гуань Юнкан)[4] та його дружини Маркіти Скотт, фотомоделі з британськими (англійськими та шотландськими) корінням.[5][6] Крім неї в сім'ї вже була дитина — її старший брат Ка-Кеунг.[7]
У 1941 році побоюючись японського вторгнення до Гонконгу під час Другої світової війни, Вінг Хонг перевіз дітей до Північного Китаю, де вони залишалися наступні п'ять років до закінчення війни.[7] Після повернення додому, Кван з братом залишилися під опікою батька, тому що їх мати подала на розлучення і, покинувши сім'ю, переїхала до Англії.[8] Вінг Хонг потім вдруге одружився з китаянкою, в результаті чого у Кван з'явилося ще п'ять братів.[6] Початкову освіту Кван здобула у монастирській школі Мерікнолл, після чого навчалася в англійській школі-інтернаті танцям.[6] Її бажання стати танцівницею привело її до Королівської балетної школи в Лондоні, де вона щодня проводила не менше чотирьох годин. Після завершення навчання, Кван багато подорожувала, жила у Франції, Італії та Швейцарії, а потім повернулася до Гонконгу.
В 1959 році Кван пройшла проби і була обрана продюсером Реєм Старком для головної ролі в його картині «Світ Сьюзі Вонг».[9][10] Через відсутність акторського досвіду, її замінили на акторку Франс Нуєн. На прохання Старка, Кван відправили до США, де навчалася в акторській школі в Голлівуді[11]. Після ще низки перипетій з керівниками студії « Paramount», Кван все ж таки отримала свою першу роль. Після виходу картини на кіноекрани Кван у мить стала популярною [12] . У 1960 році вона, разом з Іною Бейлін та Хейлі Мілз, була удостоєна премії « Золотий глобус» як одна з найперспективніших акторок року. Через рік, на хвилі успіху попередньої роботи, Кван з'явилася в головній ролі в мюзиклі «Пісня барабана квітів», першому голлівудському фільмі, в якому грали лише азійські актори.
У 1962 році під час зйомок в австрійських Альпах у третьому фільмі «Головний атракціон», Кван познайомилася з власником туристичного готелю Пітером Поком, і через кілька тижнів вийшла за нього заміж. Незабаром у пари народився син, але через постійні зйомки і поїздки матері, вони бачилися досить рідко.[13] У 1969 році на зйомках фільму « Команда руйнівників» актриса познайомилася з Брюсом Лі, з яким у неї зав'язалися дружні стосунки, що тривали аж до його смерті.[14]
1970 року, через два роки після розлучення з Поком, актриса вийшла заміж за голлівудського сценариста Девіда Гіллера. У тому ж році вона з сином повернулася з Гонконгу, через хворобу батька. Кван планувала там затриматися на рік, але у підсумку провела там сім років. За цей час вона розлучилася із другим чоловіком та заснувала в Гонконгу свою продюсерську компанію.[15]
1979 року Ненсі Кван із сином та третім чоловіком, режисером Норбертом Майзелем, повернулася до США, де почала працювати на телебаченні. Її син також зайнявся акторською кар'єрою, ставши при цьому майстром бойових мистецтв та каскадером.[15] У подальші роки своєї акторської кар'єри на телебаченні, Кван з'явилася як гість у ряді телесеріалів, серед яких «Острів фантазій», «Тиха пристань», «Команда „А“» та «Швидка допомога». У 1993 році актриса зіграла одну з ключових ролей у напівбіографічному фільмі «Дракон: Історія життя Брюса Лі». У 1996 році у 33-річному віці від СНІДу помер її син Бернард, після чого акторка почала брати участь у різних благодійних акціях, спрямованих на інформування мас про дане захворювання.[16] У 1990-ті вона також періодично з'являлася в телевізійних рекламних роликах, демонструючи косметику.
Нині Ненсі Кван проживає в Лос-Анджелесі, де працює прес-секретарем в азійсько-американській коаліції, створеної в 1986 році для підтримки азійських акторів у США.[17]
Нагороди[ред. | ред. код]
- 1960 — Золотий глобус — у номінації «Найперспективніша актриса».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1061255514 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- ↑ Harada, Wayne (13 квітня 2007). Nancy Kwan creates own opportunities. The Honolulu Advertiser. Honolulu. Архів оригіналу за 22 жовтня 2011. Процитовано 22 жовтня 2011.
- ↑ (Lee, 2000)
- ↑ а б в Robinson, Johnny (18 травня 1963). Is Graduate of Royal Ballet. Lewiston Evening Journal. Lewiston, Maine. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 22 жовтня 2011.
- ↑ а б Cervantes, Behn (24 квітня 2010). Nancy Kwan was Hong Kong's gift to Hollywood. Philippine Daily Inquirer. Makati City, Metro Manila. Архів оригіналу за 1 грудня 2011. Процитовано 1 грудня 2011.
- ↑ (Martin, 1962)
- ↑ (Capua, 2009)
- ↑ Thomas, Bob (24 вересня 1960). Hong Kong Beauty Arrives: Nancy Kwan Heads Toward Stardom. TimesDaily. Florence, Alabama. Associated Press. Процитовано 28 жовтня 2011.
- ↑ Wong, Gerrye. Giggles With Nancy Kwan // AsianWeek[en] : newspaper. — San Francisco, 2006. — Vol. 2, no. 46, (7). — P. 8. — ISSN 01952056. Процитовано 2012-06-13.
- ↑ Lisanti & Paul, 2002.
- ↑ Thomas, Bob (11 грудня 1963). For Chinese Food, Nancy Kwan Has to Drive to Another Country. Evening Independent. St. Petersburg, Florida. Associated Press. Процитовано 15 листопада 2011.
- ↑ Haydon, Guy (17 грудня 1994). She wooed the world. South China Morning Post. Hong Kong. Архів оригіналу за 2 грудня 2011. Процитовано 1 грудня 2011.
- ↑ а б Horning, Jay (25 липня 1993). Nancy Kwan's new roles include writing, directing. St. Petersburg Times. St. Petersburg, Florida. Архів оригіналу за 19 листопада 2011. Процитовано 19 листопада 2011.
- ↑ Brieger, Peter (22 березня 2010). Half a century on, 'Suzie Wong' still a star in Hong Kong. AsiaOne. Agence France-Presse. Архів оригіналу за 16 вересня 2011. Процитовано 16 вересня 2011.
- ↑ Chinese American Heroine: Nancy Kwan. AsianWeek. San Francisco. 4 травня 2009. Архів оригіналу за 28 листопада 2011. Процитовано 28 листопада 2011.
Література[ред. | ред. код]
- Capua, Michelangelo. William Holden: A Biography. — Jefferson, North Carolina : McFarland & Company, 2009. — ISBN 0-7864-4440-1.
- Chan, Jennifer Leah. Transgressive Babymaking: Narratives of Reproduction and the Asian American Subject. — New York : New York University Graduate School of Arts and Science[en] (ProQuest[en]), 2007. — ISBN 0-549-09949-2.
- Feldman, Edward S.[en]; Barton, Tom. Tell Me How You love the picture: a Hollywood life. — New York : St. Martin's Press[en], 2005. — ISBN 0-312-34801-0.
- Enter Suzie Wong: a Hong Kong Lassie Plays Suzie's Role // Life : magazin. — Time Inc., 1960. — Bd. 49, Nr. 17, (10). — S. 55—60.
- Hamamoto, Darrell Y.; Liu, Sandra. Countervisions: Asian American Film Criticism. — Philadelphia : Temple University Press[en], 2000. — ISBN 1-56639-776-6.
- Kennedy, Dan S. No B.S. Business Success: The Ultimate No Holds Barred Kick Butt, Take No Prisoners Tough & Spirited Guide. — Irvine, California : Entrepreneur Press[en], 2004. — ISBN 1-932531-10-6.
- Hodges, Graham Russell. Anna May Wong: From Laundryman's Daughter to Hollywood Legend. — New York : Palgrave Macmillan, 2004. — ISBN 0-312-29319-4.
- The Illustrated Who's Who of the Cinema / Lloyd, Ann; Fuller, Graham. — New York : Macmillan Publishers, 1983. — ISBN 0-02-923450-6.
- Lee, Joann Faung Jean. Asian American actors: Oral Histories from Stage, Screen, and Television. — Jefferson, North Carolina : McFarland & Company, 2000. — ISBN 0-7864-0730-1.
- Lisanti, Tom; Paul, Louis[en]. Film Fatales: Women in Espionage Films and Television, 1962–1973. — Jefferson, North Carolina : McFarland & Company, 2002. — ISBN 0-7864-1194-5.
- Martin, Pete. Backstage with Nancy Kwan // The Saturday Evening Post : magazine. — Curtis Publishing Company[en], 1962. — Vol. 235, no. 6 (21 April). — P. 40—45.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ненсі Кван
- Офіційний сайт Архівна копія на сайті Wayback Machine.
|
