Неоподатковуваний мінімум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Неоподатковуваний мінімум доходів громадян — грошова сума розміром у 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України[1], яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги[2].

Історія змін неоподатковуваного мінімуму доходів в Україні наведена у таблиці:

Розмір мінімуму Термін дії Підстава
185 крб. 01.07.1991—30.04.1992 Закон України від 05.07.1991 № 1306-XII
900 крб. 01.05.1992—31.10.1992 Постанова Кабінету Міністрів України від 26.05.1992 № 277
2300 крб. 01.11.1992—31.12.1992 Постанова Верховної Ради України від 16.11.1992 № 2779-XII
4600 крб. 01.01.1993—31.05.1993 Декрет Кабінету Міністрів України від 29.12.1992 № 19-92
13800 крб. 01.06.1993—31.08.1993 Постанова Кабінету Міністрів України від 10.06.1993 № 433
40000 крб. 01.09.1993—30.11.1993 Постанова Кабінету Міністрів України від 10.09.1993 № 719
120000 крб. 01.12.93—30.09.94 Постанова Кабінету Міністрів України від 14.12.1993 № 1032
780000 крб. 01.10.1994—31.01.1995 Указ Президента України від 31.10.1994 № 649/94
1400000 крб. 01.02.1995—30.09.1995 Указ Президента України від 03.02.1995 № 100/95
1700000 крб. 01.10.1995—01.09.1996 Указ Президента України від 21.11.1995 № 1082/95
17 грн. 02.09.96 — 31.12.03 Указ Президента України від 21.11.95 р. № 1082/95

Указ Президента України від 25.08.96 р. № 762/96

17 грн. 01.01.04 — 31.12.10 Закон України від 22.05.03 р. № 889-IV
17 грн. 01.01.11 — нині Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI

З січня 2004 року при оподаткуванні замість поняття неоподатковуваний мінімум було введено поняття податкова соціальна пільга, яка розповсюджується лише на доходи громадян у формі заробітної плати і обмежена у використанні (використовується граничний показник доходу, для якого податкова соціальна пільга застосовується). Величина податкової соціальної пільги становила в: 2004 — 61,5 грн, 2005—131 грн, 2006—175 грн, 2007—200 грн, 2008—257,5 грн, 2009—302,5 грн, 2010—434,5 грн, 2011—470,5 грн, 2012—536,5 грн, 2013—573,5 грн, 2014—609 грн, 2015—609 грн, 2016—689 грн, 2017—800 грн, 2018 - 881 грн.

Детальний розрахунок неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (НМДГ) на 2017, 2018 роки:

Пункт 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України

5. Якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Стаття 169 Податкового кодексу України. Перерахунок податку та податкові соціальні пільги Податкова соціальна пільги становить:

169.1.1. у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, — для будь-якого платника податку.

Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік». Установити у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: — для працездатних осіб: з 1 січня 2017 року — 1600 гривень.

Згідно статті 7 Закону України “Про Державний бюджет на 2018 рік” з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць становить 1762 грн. Податкова соціальна пільга дорівнює 881 грн. (50% від прожиткового мінімуму для працездатної особи).

До 31 грудня 2015 року для цілей застосування підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга надається в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, — для будь-якого платника податку.

Використовується в деяких галузях права для розрахунків розміру штрафів, стягнень, визначення розміру судових витрат.


Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]