Неорганічна сполука

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Неоргані́чна сполу́ка — хімічна сполука, яка не містить атомів Карбону, хімічно пов'язаних з атомами Гідрогену.

Класифікація[ред.ред. код]

Усі неорганічні сполуки за подібністю їх складу і хімічних властивостей об'єднують в окремі групи, або класи.

Класи неорганічних сполук:

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • М. Л. Глінка (1982). Загальна хімія (Підручник) (вид. 2-ге, перероб. і доп.). Київ: «Вища школа». с. 608. 


Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Класифікація оксидів за кислотно-основними властивостями Утворюють солі Основні K2O, MgO, CuO Амфотерні Al2O3, ZnO, PbO Кислотні CO2, P2O5, Mn2O7 Не утворюють солей CO, N2O, NO Зверніть увагу!

  • Утворення основних оксидів характерне для лужних металів, Mg і лужноземельних металів, а також для d-елементів у ступенях окислення +1 і +2 (за виключенням Zn).
  • Утворення амфотерних оксидів - для Zn, Sn, Pb, Be, Al, а також для d-елементів у ступенях окислення +3 і +4.
  • Утворення кислотних оксидів - для неметалів і d-елементів у ступенях окислення +5 і вище.

Отримання оксидів 1. Безпосередня взаємодія простих речовин з молекулярним киснем: 2Zn + O2 = 2ZnO; Fe + O2 = Fe2O3; P + O2 = P2O5. 2. Термічна дисоціація гідроксидів: 2Fe(OH)3 = Fe2O3 + 3H2O; H2SiO3 = SiO2 + H2O; Cu(OH)2 = CuO + H2O. 3. Термічна дисоціація солей: Cu(NO3)2 = CuO + 2NO2 + 1/2O2; (CuOH)2CO3 = 2CuO + CO2 + H2O; 2Fe(NO3)3 = Fe2O3 + 3NO2 + 9/2O2. Зверніть увагу!

  • Нестабільні оксиди, такі як, наприклад, Ag2O, N2O5, Mn2O7 або Cl2O7 за даними методами не утворюються.

Оксид Срібла звичайно отримують за реакцією: 2ANO3 + 2NaOH = Ag2O + H2O + NaNO3; Оксид Нітрогену отримують при дії P2O5 на концентровану азотну кислоту:

Оксид Мангану утворюється при дії концентрованої сірчаної кислоти на KMnO4: 2KMnO4 + 2H2SO4 = Mn2O7 + 2KHSO4 + H2O; Оксид Хлору отримують при дії P2O5 на концентровану хлорну кислоту: Гідроксиди - неорганічні сполуки, що вміщують гідроксид-іон. Класифікація гідроксидів за кислотно-основними властивостями Гідроксиди, як і оксиди, класифікують на основні, амфотерні і кислотні. Якщо ступінь окислення елемента, що утворює оксид і гідроксид співпадає, то співпадають і їх кислотно-основні властивості. Наприклад: Cu+2O і Cu+2(OH)2 проявляють основні, а P2+5O5 і H3P+5O4 - кислотні властивості. Основні гідроксиди (основи) - сполуки, що при розчиненні у воді дисоціюють з утворенням гідроксид іонів і основних залишків. Наприклад: NaOH = Na+ + OH-. Кислотні гідроксиди - сполуки, що при розчиненні у воді дисоціюють з утворенням катіонів Гідрогену і кислотних залишків, що вміщують Кисень. Наприклад: HClO4 = H+ + ClO4-. За хімічним складом кислотних залишків кислоти класифікують на кисеньвмісні (кислотні гідроксиди) і безкисневі. Амфотерні гідроксиди - сполуки, що проявляють і властивості основ, і властивості кислот. Наприклад: Zn(OH)2 = Zn2+ + 2OH-; Zn(OH)2 + 2H2O = [Zn(OH)4]2- + 2H+. Отримання гідроксидів Основні гідроксиди Гідроксиди найбільш активних металів (лужних і лужноземельних) отримують або при взаємодії металів з водою: Ca + 2H2O = Ca(OH)2; або при взаємодії оксидів з водою: Ca + 2H2O = Ca(OH)2. Гідроксиди малоактивних металів отримують звичайно при взаємодії розчинів відповідних солей з розчинами сильних основ: CuSO4 + 2NaOH = Cu(OH)2 + Na2SO4. Амфотерні гідроксиди Амфотерні гідроксиди отримують як і гідроксиди малоактивних металів: ZnSO4 + 2NaOH = Zn(OH)2 + Na2SO4. Зверніть увагу!

  • При отриманні амфотерних гідроксидів слід уникати надлишку лугу.
  • Взаємодія розчинів солей с надлишком лугу може бути використана для розділення основних і амфотерних гідроксидів.

Кислотні гідроксиди Кислотні гідроксиди (за виключенням гідроксиду Кремнію(IV)) отримують при взаємодії кислотних оксидів з водою: SO3 + H2O = H2SO4. Кремнієву кислоту можна отримати, наприклад, за наступною обмінною реакцією: Na2SiO3 + 2HCl = Na2SiO3 + 2NaCl. Кислоти - сполуки, що при розчиненні у воді дисоціюють з утворенням катіонів Гідрогену і кислотних залишків. Наприклад: HClO4 = H+ + ClO4-; HBr = H+ + Br-. До найбільш поширених неорганічних кислот належать: Кисеньвмісні: H2SO4 - сульфатна (сірчана) H2SO3 - сульфітна (сірчиста) HNO3 - нітратна (азотна) HNO2 - нітритна (азотиста) H2CO3 - карбонатна (вугільна) H2SiO3 - силікатна (кремнієва) H3PO4 - ортофосфатна (ортофосфорна) Безкисневі: HCl - хлоридна (хлороводнева, соляна) HBr - бромідна (бромоводнева) HI - йодидна (йодоводнева) H2S - сульфідна (сірководнева) Солі - речовини, які можна представити, як продукти взаємодії кислот і основ, що вміщують основний і кислотний залишки. Солі класифікують на середні, кислі і основні. Середні солі - не вміщують ні катіонів Гідрогену, ні гідроксид-іонів. Наприклад: Na3PO4 (фосфат Натрію), K2CO3 (карбонат Калію). Кислі солі - до складу кислотних залишків входять катіони Гідрогену. Наприклад: NaH2PO4 (дигідрофосфат Натрію), KHCO3 (гідрокарбонат Калію). Основні солі - до складу основних залишків входять гідроксид-іони. Наприклад: (CuOH)2CO3 (гідроксокарбонат Міді), MgOHCl (гідроксохлорид Магнію).