Неорганічні сполуки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Неорганічна сполука)
Перейти до: навігація, пошук

Неоргані́чні сполу́ки — хімічні сполуки, які не містять атомів Карбону, ковалентно пов'язаних із атомами Гідрогену. Прості карбоновмісні сполуки типу CO, CO2, HCN та ціаніди, карбіди розглядаються саме неорганічною хімією.

Неорганічні сполуки загалом окреслюються як «такі, що не належать до органічних»: не мають зв'язків із Гідрогеном та іншим атомом Карбону. Однак даний поділ є недосконалим, оскільки чіткої межі між органічною та неорганічною хіміями не існує. Поєднувальною ланкою між неорганічними та органічними сполуками є елементоорганічні сполуки.

Класифікація[ред.ред. код]

Усі неорганічні сполуки за подібністю їхнього складу та хімічних властивостей об'єднують в окремі групи, або класи. Проте жоден з використовуваних принципів поділу не є вичерпним.

За функціональними ознаками серед неорганічних сполук, так само як і серед органічних, розрізняють основи, кислоти, солі. Також існують амфотерні основи, які можуть проявляти властивості як основ, так і кислот.

В залежності від кількості різних елементів у сполуці, розрізняють бінарні сполуки (2 елементи), тринарні (3 елементи), тетрарні (4 елементи) і т. д. Ті, в свою чергу, поділяються на групи за типом аніону, наприклад: сульфіди, нітриди (бінарні), хлорати, фосфати (тринарні), гідрокарбонати (тетрарні) тощо. Найпоширенішою групою бінарних сполуки є оксиди, які також поділяються за функціональними ознаками, за аналогією до загального класу, — на кислотні, осно́вні, амфотерні оксиди, а також несолетвірні (наприклад, CO, N2O, NO).

Поширення у природі[ред.ред. код]

Неорганічні сполуки складають основу Землі: ними є широко розповсюджені вода та пісок; переважна більшість мінералів, а також розчинених солей у водоймах так само має неорганічну природу. Атмосфера Землі містить незначні сліди CO2, NO, NO2 та води.

Поверхня супутника Землі Місяця складається з оксидів SiO2, Fe2O3, MgO, Al2O3, Cr2O3, TiO2 та ін. У міжпланетному просторі можуть бути знайдені неорганічні сполуки CO2, CO, AlCl, CS, CP, FeO, моносилан, хлориди натрію та калію, гідрид літію, аміак, хлороводень тощо.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / Lide, D. R., editor. — 86th. — Boca Raton (FL): CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Taylor S. R. Planetary Science: A Lunar Perspective. — Houston: Lunar and Planetary Institute, 1982. (англ.)
  • Глинка Н. Л. Общая химия / А. И. Ермакова. — 30. — М.: Интеграл-Пресс, 2003. — 728 с. — ISBN 5-89602-017-1. (рос.)
  • Голуб А. М. Загальна та неорганічна хімія / Н. І. Сом. — К.: Вища школа, 1968. — Т. 1. — 441 с.

Посилання[ред.ред. код]

  • Inorganic Molecules — таблиця основних неорганічних сполук та їхніх властивостей. (англ.)


Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.