Неофіт (патріарх Болгарський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Неофіт
Неофит
Патриарх Болгарский Неофит перед началом встречи с представителями поместных православных церквей.jpeg
22-й Патріарх Болгарський, Митрополит Софійський
з 24 лютого 2013
Церква: Болгарська православна церква
Попередник: Максим
 
Альма-матер: Богословський факультет Софійського університету
Науковий ступінь: кандидат богослов'я
Діяльність: священник, викладач університету
Тезоіменитство: 21 лютого
Ім'я при народженні: Симеон Николов Димитров
Народження: 15 жовтня 1945(1945-10-15) (77 років)
Софія, Болгарія
Чернецтво: 3 серпня 1975
Єп. хіротонія: 8 грудня 1985

Нагороди:

Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня

CMNS: Неофіт у Вікісховищі

Патріарх Неофіт (болг. Патриарх Неофит; у миру Симеон Николов Димитров; нар. 15 жовтня 1945, Софія, Болгарія) — болгарський православний релігійний діяч. Патріарх Болгарський і Митрополит Софійський з 24 лютого 2013 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 15 жовтня 1945 в Софії. У 1965 році закінчив Черепішську духовну семінарію. У 1971 році закінчив Софійську духовну академію, після чого був направлений на навчання до аспірантури Московської духовної академії.[1] За працю «Московський синодальний напрямок в російському церковному співі та його значення» був удостоєний ступеня кандидата богослов'я. Одночасно з аспірантурою закінчив і регентське відділення при Московській духовній академії. Кандидатський знак «Перший золотий камертон» регентського класу йому вручив Патріарх Московський і всієї Русі Пимен.

Після повернення з Москви він був призначений 1 вересня 1973 року в Софійську духовну академію викладачем східно-церковного співу і регентом студентського хору. 3 серпня 1975 в Троянському монастирі Патріархом Болгарським Максимом був пострижений у чернецтво з ім'ям Неофіт і поступив під духовне керівництво тодішнього ігумена обителі архімандрита Геласія. 15 серпня 1975 висвячений у сан ієродиякона, а 25 березня 1976 року — у сан ієромонаха Патріархом Максимом. З 30 вересня 1975 року — регент Софійського священицького хору.

15 липня 1977 повернувся до викладацької діяльності в Софійській академії, як старший викладач східно-церковного співу і богослужбової практики, яким залишався до 1980 року. 21 листопада 1977 був зведений в сан архімандрита. 1 січня 1981 був призначений на посаду протосингела Софійської митрополії. 8 грудня 1985 року в Патріаршому соборі Олександра Невського був висвячений на єпископа Левкійського, вікарія Софійській митрополії. 1 грудня 1989 був призначений ректором Софійській духовній академії, а після перетворенням академії в богословський факультет Софійського університету 1 липня 1991 став його першим деканом з 26 липня того року.[1]

27 січня 1992 був призначений головним секретарем Священного Синоду Болгарської Православної Церкви. 27 березня 1994 обраний митрополитом Доростольським і Червенським з кафедрою в Русе. Після поділу єпархії на Доростольську і Русенську рішенням V Церковно-народного собору від 17 грудня 2001 року став митрополитом Русенським.[1] З 28 жовтня 2009 по 24 січня 2010 року тимчасовий керував Доростольською єпархією.

24 лютого 2013 був обраний Патріархом Болгарської Православної Церкви 90 голосами проти 47 (за митрополита Гавриїла Ловчанського).[2]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Митрополит Неофит (болгарському). Официална уеб страница на Русенската епархия на Българска православна църква. Архів оригіналу за 4 квітня 2012. Процитовано 13 лютого 2013. 
  2. Неофит е новият патриарх на Българската православна църква (болгарському). www.dnevnik.bg. 28 февруари 2013 г. Процитовано 24 лютого 2013. 
  3. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 401/2013 - Офіційне представництво Президента України. president.gov.ua. Архів оригіналу за 29 липня 2013. Процитовано 13 вересня 2019. 
Попередник: Патріарх Болгарський, Митрополит Софійський
2013
Наступник:
Максим '