Нептун (міфологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Статуя Нептуна біля львівської Ратуші

Непту́н (лат. Neptunus) — римське божество хмар, дощу й вод, культ і образ якого ототожнився і злився з грецьким Посейдоном.

Був також покровителем коней і змагань на колісницях; звідси його вівтарі в Колізеї, у цирку Фламінія та ін.

Культ Нептуна[ред.ред. код]

Передусім Посейдону поклонялися як богу всякої вологи і захиснику від посух. Тому свято Нептуна, так звані нептуналії, справляли під час найбільшої посухи — 23 липня. В цей день римляни зводили символічні курені, які символізували захист богом людей і їхніх справ від палючого сонця. Нептуна також шанували як покровителя джерел і протічної воді. Коли в Рим проник грецький вплив, римляни ототожнили Нептуна з Посейдоном. Нептун перейняв від Посейдона владу над морями і морськими подорожами. Обох богів античні скульптори зазвичай зображували у вигляді суворого старця з тризубцем у руках, яким він піднімав морські хвилі. У Римі на Марсовому полі стояв храм Нептуна, споруджений Агріппою на честь перемоги над Секстом Помпеєм.

Наближеними до Нептуна нвважалися богині озер Салація і Венілія. Іноді їх вважали дружинами Нептуна. Бог входів і виходів Портун, в міру розвитку римського судноплавства, також наблизився до Нептуна, ставши покровителем портів. Керування джерелами приписувалося богові Фонсу.

Дотепер серед моряків усього світу існує звичай «посвячувати Нептунові» тих, хто вперше перетинає екватор.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І. Я., Пономарів О. Д. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2006. — 312с.
  • Лісовий І. А. Античний світ у термінах, іменах і назвах. — Львів, 1988. — С. 155 ISBN 5-11-000501-X
  • Циркин Ю. Б. Мифы Древнего Рима. — М.: ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство АСТ», 2000. — 560 с.