Жерар де Нерваль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Нерваль)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жерар де Нерваль
фр. Gérard de Nerval
Ім'я при народженні фр. Gérard Labrunie
Народився 22 травня 1808(1808-05-22)
Париж
Помер 26 січня 1855(1855-01-26) (46 років)
Париж
·повішення
Поховання Пер-Лашез
Громадянство Франція Франція
Діяльність письменник, поет, драматург, перекладач, літературний критик, журналіст
Alma mater Ліцей Карла Великого
Мова творів французька
Жанр романтизм
Magnum opus Voyage to the Orientd, La Pandorad, Auréliad і Les Illuminésd
Членство Jeune-Franced
Батько Étienne Labrunied

CMNS: Жерар де Нерваль у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Жерар де Нерваль (фр. Gérard de Nerval) псевдонім Жерара Лабрюні (Labrunie); 22 травня 1808, Париж — 26 січня 1855, Париж) — французький поет, прозаїк, драматург, перекладач з арабської та німецької, один із співавторів Александра Дюма-батька, романтик.

Біографія і творчість[ред. | ред. код]

Батько — хірург наполеонівської армії. Освіту здобув у паризькому ліцеї Карла Великого, де познайомився з багатьма письменниками-романтиками 30-х років. Віддавши данину деяким традиціям класицизму в ліберально-бонапартистської збірнику «Національні елегії і політичні сатири» (Élégies nationales et satires politiques, 1 827), Нерваль став поклонятися Гюго — вождю романтизму.

Нерваль вітав і оспівав Липневу революцію (ода «Народ», 1830 ; політичні сатири, 1831), але швидко розчарувався в ній. З настанням реакції Нерваль підпав під вплив «галантної» або «золотої» богеми Теофіля Готьє, яка проголосила гасло: «Мистецтво для мистецтва». В кінці 1830-х рр. Нерваль прийшов до думки про повну безплідність соціально-політичної боротьби (драма «Léo Burckart», 1839). Останні роки Нерваля були затьмарені злиднями і психічною недугою. Нерваль покінчив життя самогубством, повісившися в одному з паризьких закутків. Похований на паризькому цвинтарі Пер-Лашез.

Нерваль залишив декілька збірок віршів («Німецькі вірші» — «Poésies allemandes», 1830 ; «Галантна богема» — «La bohême galante», 1855), низку історичних драм і оперних лібрето («Засудження Фауста» — «La damnation de Faust», 1846). Однією з найвідоміших збірок Нерваля є збірка «Діви вогню» («Les filles de feu», 1854), до якої увійшли 8 оповідань та знаменитий цикл «Химери», що складається з 12 сонетів (український переклад: Михайло Москаленко, див. нижче).

Еротизм, фантастика і культ мистецтва для мистецтва галантної богеми, характерні для Нерваля, розвинулися під сильним впливом німецьких романтиків, й були формою відмови від земної дійсності. Для Нерваля характерно містичне шукання образу досконалої жінки, що знайшло своє найвитонченіше вираження у повісті «Мрія і дійсність» (Le rêve et la vie, 1 855). У тому ж році поет повісився.

Подорожі Нерваля на Схід і до Німеччини описані в ряді книг: «Сцени східної життя» (Scènes de la vie orientale, 1848), «Подорож на Схід» (Voyage en Orient, 1 851), «Лорелея» (Loreley, +1852). Високо поціновується переклад «Фауста», зроблений Нервалем ще у юності, що заслужив похвалу самого Гете.

З інших німецьких письменників Нерваль перекладав Шіллера, Клопштока, Бюргера й особливо Гейне. Нерваль залишив кілька збірок історико-літературних статей («Етюди про німецьких поетів» — «Études sur les poètes allemands», 1830). У своїй творчості Нерваль є попередником французьких символістів , оніричний характер його творчості високо поціновували сюрреалісти.

Вибрані твори[ред. | ред. код]

  • Соната диявола
  • Жак Казот
  • Зелена почвара
  • Король блазнів
  • Історія про царицю світання і про Сулеймана, повелителя духів
  • Історія халіфа Хасима

Українські переклади[ред. | ред. код]

Поезії Жерара де Нерваля перекладали поет-неокласик Михайло Драй-Хмара, у пізніший період — Євгенія Кононенко, Юрій Бедрик, Ігор Андрущенко, Михайло Москаленко.

  • Нерваль, Жерар де. Поезії. З французької переклали Євгенія Кононенко, Юрій Бедрик, Ігор Андрущенко // Всесвіт. — 1993. — № 9—10.
  • Нерваль Жерар де. Химери. Поезії. Переклад з французької Михайла Москаленка // Сучасність. — 2001. — № 3, с. 49-53.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б LIBRIS — 2012.

Література[ред. | ред. код]

  •  Album Nerval. Iconographie choisie et commentée par Éric Buffetaud et Claude Pichois. Albums de la Pléiade. Éditions Gallimard, 1993 (ISBN 2070112829)
  • Les écrivains célèbres, Tome III: le XIXe et le XXe — Éditions d'art Lucien Mazenod.
  • Corinne Bayle Gérard de Nerval, La marche à l’Étoile, Champ Vallon, 2001.
  • Albert Béguin, Gérard de Nerval, J. Corti, 1945, 136 pages.
  • Jean-Paul Bourre, Gérard de Nerval, Bartillat, Paris, 2001.
  • Léon Cellier, Nerval, Paris, Hatier, 1967, 255 pages.
  • Gérard Cogez, Voyage en Orient de Gérard de Nerval, Paris, Gallimard, 2008, 250 pages.
  • Gérard Cogez, Gérard de Nerval, Paris, Gallimard, Folio-biographies, 2010, 350 pages.
  • Georg Flughörn, «Nerval, le mélancolique et l'œuvre», Plomb, Berlin, 125 pages.
  • Jean Guillaume:
    • Gérard de Nerval: Pandora, Secrétariat des publications, Facultés universitaires, 1968, 177 pages.
    • Gérard de Nerval: Aurélia Prolégonèmes à une édition critique, Presses universitaires de Namur, 1972.
  • Jean Guillaume, Claude Pichois, Gérard de Nerval: Chronologie de sa vie et de son œuvre, août 1850-juin 1852, les Études nervaliennes et romantiques, Presses universitaires de Namur, 1984.
  • Jean Guillaume, Jean-Louis Préat, Nerval, masques et visage, les Études nervaliennes et romantiques, Presses universitaires de Namur, 1988, 163 pages.
  • Roger Mazelier, Gérard de Nerval et l'Humour divin. Éditions Les Trois R, Le Mesnil Saint-Denis, 1995, in-8 ISBN 2-911129-00-8.
  • Pierre Petitfils, Nerval, biographie, éditions Julliard, collection les vivants, Paris, 1986. ISBN 2-260-00484-9
  • Jean Richer:
    • Gérard de Nerval et les doctrines ésotériques, Paris, Le Griffon d'Or, 1947.
    • Gérard de Nerval, P. Seghers, 1950, 221 pages.
    • Gérard de Nerval, expérience vécue et création ésotérique, Paris, Guy Trédaniel, 1987, 397 pages.
  • Jacques Bony, Gabrielle Chamarat Mandalain et Hisashi Mizumo, Gérard de Nerval et l'esthétique de la modernité, Actes du colloque de Cerisy 2008, Éditions Hermann, 2010, ISBN 978-2-7056-6993-5.
  • Pacôme Thiellement, L'Homme électrique, Nerval et la vie, Musica Falsa, 2008, 192 pages.

Посилання[ред. | ред. код]