Нерчинськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Нерчинськ
рос. Нерчинск
Герб Прапор
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Забайкальський край
Муніципальний район Нерчинський район
Поселення Нерчинське
Код ЗКАТУ: 76228501000
Код ЗКТМО: 76628101001
Основні дані
Час заснування 1653 (371 рік)
Населення 14959 осіб (2010[1])
Площа 100 км²
Поштовий індекс 673400, 673402 і 673403
Телефонний код +7 30242
Географічні координати: 51°59′ пн. ш. 116°35′ сх. д. / 51.983° пн. ш. 116.583° сх. д. / 51.983; 116.583Координати: 51°59′ пн. ш. 116°35′ сх. д. / 51.983° пн. ш. 116.583° сх. д. / 51.983; 116.583
Найближча залізнична станція Приіскова
Відстань
До залізничної станції: 5 км
Мапа
Нерчинськ (Росія)
Нерчинськ
Нерчинськ

Нерчинськ (Забайкальський край)
Нерчинськ
Нерчинськ

Мапа


CMNS: Нерчинськ у Вікісховищі

Не́рчинськ (рос. Нерчинск) — місто в Росії, адміністративний центр Нерчинського району та Нерчинського міського поселення Забайкальського краю.

Географія[ред. | ред. код]

Місто розташоване на лівому березі річки Нерча, за 7 км від її впадіння в Шилку (басейн Амуру) і за 335 км на схід від Чити автошляхом Р297 «Амур» та за 5 км від залізничної станції Приіскова на Транссибірській магістралі.

Історія[ред. | ред. код]

Засновано у 1653 році Єнісейським воєводою А. Пашковим за назвою Нерчинський острог. У 1689 році тут був укладений Нерчинський договір з Китаєм. У 16641773 роках біля Нерчинська існував Нерчинський Успенський монастир — перший у Забайкаллі й найсхідніший монастир Росії у XVII — початку XVIII століть.

У серпні 1689 року у Нерчинську відбулися перемовини делегацій Петра І та імператора Кансі, який очолював династію Цін. Посланець імператора Кансі, міністр Сонготу, висунув вимогу: провести кордон так, щоб до Китаю відходили не лише Приамур'я з Албазином але і все Тихоокеанське узбережжя Сибіру аж до Чукотки, тобто до мису Дєжньова (або мис Чжена Хе у китайській інтерпретації). Тоді, через мовний бар'єр й непорозуміння придворного церемоніалу і діловодства, кожна сторона залишилася при своїй думці, що привезли вигідний договір, хоча жодна не погодилася на територіальні поступки.

У 1860 році, скориставшись зі слабкості династії Цін, яка зазнала дошкульних поразок в Опійних війнах, російські дипломати домоглися підписання договору, за яким імператор визнавав за Росією землі на північ від річки Амур і на схід від Уссурі. Росія, пообіцявши посередництво у переговорах з Великою Британією та Францією, звісно обманом, виманила землі, на яких заснувала порт Хайшеньвей (нині — Владивосток — свій форпост на Тихому океані[2].

Питання цих договорів постійно виникаєє, коли розмова заходить про «російсько-китайську дружбу». У 1964 році Мао Цзедун в розмові з японськими соціалістами, яку вони потім розказали пресі, сказав таке:

У Радянського Союзу і без того територія вже занадто велика, понад 20 млн км². Населення ж складає лише 200 млн. У вас, японців, населення більше 100 млн, а площа території лише 370 тис. км². Понад 100 років тому вони відрізали землі на схід від Байкалу, включаючи і Болі, і Хайшеньвей, і півострів Камчатку. Вони нам за це так і не заплатили».

Нерчинськ — частина пенетенціарної системи Російської імперії, основне у Східному Сибіру місце відбування покарання засуджених до каторжних робіт. Сама каторга перебувала в Нерчинському гірському окрузі Забайкалля.

Населення[ред. | ред. код]

Населення — 14 959 осіб (2010), 15 748 осіб (2002), 14 648 осіб (2022)[3]).

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Численность и размещение населения Забайкальского края 2010 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  2. Коли Москва відволікається, Сі Цзіньпін міг би звернути погляд Китаю на Росію. forbes.com. 24 жовтня 2022. (англ.)
  3. Чисельність населення за національністю в Читинській області — проєкт «Lingvarium» (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]