Invictus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Invictus

Out of the night that covers me,
Black as the pit from pole to pole,
I thank whatever gods may be
For my unconquerable soul.

In the fell clutch of circumstance
I have not winced nor cried aloud.
Under the bludgeonings of chance
My head is bloody, but unbowed.

Beyond this place of wrath and tears
Looms but the Horror of the shade,
And yet the menace of the years
Finds, and shall find me, unafraid.

It matters not how strait the gate,
How charged with punishments the scroll,
I am the master of my fate:
I am the captain of my soul.[1]

Invictus

Із темної ночі, що вкрила цей світ
Проваллям від краю до краю
Богів, що створили мене і мій рід,
Нескореним духом вітаю.

Хай прикрих обставин стискає тягар —
Я сліз та образ не збираю.
До крові гамселить недолі лихвар,
Та я голови не схиляю.

Хоч в світі, що зітканий з гніву та сліз,
Не бачу нічого, крім болю —
В тенетах років, без надії на зміст,
Згубитись собі не дозволю.

Хай двері вузькі та високий паркан —
Гріхами не спутати волі:
Я — вільний, я — духу свого капітан.
Володар своєї я долі.[2]

Invictus

В ночі, де морок світ покрив,
Скував пітьмою зір та слух,
Я вдячний кожному з Богів
За мій непереможний дух.

В підступних пазурах інтриг
Я не скривився, не завив.
І хоч до крові бив батіг,
Та голови я не схилив.

Там, де панують гнів та плач,
Серед тіней, що сіють жах,
В часи знегоди та невдач
Не підкорив мене мій страх.

Нехай закриті стулки брам
Й блистять відплатою ножі,
Я – вказівник своїм шляхам,
Я – капітан своїй душі.[3]

«Invictus» (укр. Непідкорений, нескорений) — вірш англійського поета, видавця і критика Вільяма Ернеста Генлі. Написаний 1875 року, опублікований в 1888 році — без назви — у його першій збірці «Книга віршів» (англ. Book of Verses) у розділі «Життя та смерть (Відлуння)» (англ. Life and Death (Echoes))[1].

У ранніх передруках зустрічалася присвята «До Р. Т. Г. Б.» (англ. To R. T. H. B.) — Роберту Томасу Гамільтону Брюсу (англ. Robert Thomas Hamilton Bruce) (1846—1899), успішному шотландському торговцю борошном, пекарю та меценату[4]. Назву «Invictus» (лат. непідкорений, нескорений)[5] додав редактор Артур Квіллер-Куч (англ. Arthur Quiller-Couch), коли вірш увійшов до антології Oxford Book of English Verse[6][7]. Літературне визнання Вільяма Ернеста Генлі майже цілком базується на цьому вірші[8].

Історія створення[ред. | ред. код]

В 1875 році, через ускладнення після туберкульозу, потрібно було ампутувати одну ногу Генлі. Одразу ж після операції йому повідомили, що необхідно ампутувати й другу ногу. Однак, Генлі вирішив довіритися хірургу Джозефу Лістеру, якому вдалося врятувати кінцівку[9].

Перебуваючи у лікарні, він написав поему, яка стала відома як «Invictus». Цей період його життя, а також важке дитинство, були основними джерелами натхнення для твору і відіграють основну роль для його розуміння[10].

Вплив[ред. | ред. код]

Ми все ще володарі нашої долі. Ми все ще є капітанами наших душ.
Оригінальний текст (англ.)
We are still masters of our fate. We still are captain of our souls.
  • Аун Сан Су Чжі, політична діячка М'янми, лідерка опозиції, лауреатка Нобелівської премії миру (1991), стверджувала, що цей вірш надихнув її батька, Аун Сана, та його сучасників, боротися за незалежність, а також «надихнув інших борців в інших країнах в різний час»[15].

Вірш також звучить у фільмі «Нескорений» (2000) та в грі Mass Effect 3. Масовий вбивця Тімоті Маквей, незадовго до страти, назвав цей вірш своєю передсмертною заявою[17].

Вірш перекладено українською мовою Маріанною Малиною (2008)[2] та Іваном Блиндюком (2024)[3].

Див. також[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
Morgan Freeman recites 'Invictus' from memory on Charlie Rose

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Henley, William Ernest (1888). A book of verses. London: D. Nutt. с. 56—57. OCLC 13897970. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 27 лютого 2016.
  2. а б Маріанна Малина (07-12-2008). INVICTUS (Нескорений). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 лютого 2016.
  3. а б Іван Блиндюк (25-02-2024). Нескорений (Invictus). Архів оригіналу за 2 березня 2024. Процитовано 3 березня 2024.
  4. Наприклад: Henley, William Ernest (1891). A book of verses (вид. 3rd). New York: Scribner & Welford. OCLC 1912116. Архів оригіналу за 8 січня 2014. Процитовано 27 лютого 2016.
  5. English professor Marion Hoctor: The meaning of 'Invictus'. CNN. 11 червня 2001. Архів оригіналу за 29 травня 2010. Процитовано 21 червня 2009.
  6. Quiller-Couch, Arthur Thomas (ed.) (1902). The Oxford Book of English Verse, 1250–1900 (вид. 1st (6th impression)). Oxford: Clarendon Press. с. 1019. OCLC 3737413. Архів оригіналу за 8 січня 2014. Процитовано 27 лютого 2016.
  7. Wilson, A.N. (11 червня 2001). World of books. Daily Telegraph. Архів оригіналу за 28 лютого 2016. Процитовано 14 грудня 2009.
  8. University of California Press http://www.jstor.org.www2.lib.ku.edu:2048/stable/3817033?seq=1
  9. «Invictus analysis» [Архівовано 12 березня 2016 у Wayback Machine.]. jreed.eshs
  10. "Biography of William Ernest Henley [Архівовано 28 лютого 2016 у Wayback Machine.]. Poetry Foundation
  11. «Famous Quotations and Stories» [Архівовано 16 жовтня 2015 у Wayback Machine.]. Winston Churchill.org.
  12. Daniels, Eddie (1998) There and back
  13. «Bloodied but unbowed» mirror.co.uk. Архів оригіналу за 13 серпня 2008. Процитовано 27 лютого 2016.
  14. Sayers, Dorothy (1943). Clouds of Witness. Classic Gems Publishing. с. 28. Архів оригіналу за 7 липня 2014. Процитовано 27 лютого 2016.
  15. Aung San Suu Kyi in BBC Reith Lecture, 2011-06-28 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 27 лютого 2016.
  16. Stockdale, James (1993). Courage Under Fire: Testing Epictetus's Doctrines in a Laboratory of Human Behavior (PDF). Hoover Institution, Stanford. Архів оригіналу (PDF) за 19 жовтня 2020. Процитовано 27 лютого 2016.
  17. Timothy McVeigh Put to Death for Oklahoma City Bombings. Архів оригіналу за 3 серпня 2014. Процитовано 19 серпня 2014.