Неспецифічний виразковий коліт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Неспецифічний виразковий коліт
Ендоскопічна картина ураженої неспецифічним виразковим колітом секції сигмовидної кишки. Внутрішня поверня кишки покрита плямами та звиразкована.
Ендоскопічна картина ураженої неспецифічним виразковим колітом секції сигмовидної кишки. Внутрішня поверня кишки покрита плямами та звиразкована.
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 K51
OMIM 191390
DiseasesDB 13495
MedlinePlus 000250
eMedicine med/2336
MeSH D003093
Неспецифічний виразковий коліт у Вікісховищі?


Неспецифічний виразковий коліт (Виразковий коліт, НВК) — це хронічне запальне захворювання товстої кишки невідомої етіології з рецидивуючим перебігом, яке характеризується прогресивним гнійно-геморагічним запаленням слизової, підслизової та м'язової оболонки кишечнику, яке розповсюджується проксимально від прямої кишки, та супроводжується розвитком позакишкових проявів хвороби і розвитком місцевих та системних ускладнень[1][2]; у тому числі звуження петлі кишечнику, перфорації кишечнику, кишкової кровотечі, септичних ускладнень[3], токсичного мегаколону, псевдополіпозу товстої кишки, раку товстої кишки.[4][2] Уперше неспецифічний виразковий коліт описаний у середині ХІХ століття.[5] Неспецифічний виразковий коліт має подібний клінічний перебіг з іншим неспецифічним запальним захворюванням кишечнику — хворобою Крона[6], основною, хоча й не єдиною відмінністю[7] між цими хворобами є те, що неспецифічний виразковий коліт уражає виключно товсту кишку і ніколи не уражає тонку кишку[8][9] (за рідкісним виключенням випадків тотального ураження товстого кишечнику, при якому вкрай рідко спостерігається ураження кількох сантиметрів термінального відділу клубової кишки[10]). Неспецифічний виразковий коліт частіше зустрічається у осіб віком від 20 до 40 років[6][11], часто в дитячому віці[12] (у тому числі й у немовлят[13]), натепер спостерігається тенденція до збільшення первинної захворюваності неспецифічним виразковим колітом у осіб старших 50—55 років[2][6][12], що частиною науковців розглядається як поява другого піку захворюваності на неспецифічний виразковий коліт.[6] Неспецифічний виразковий коліт, як і хвороба Крона, відносяться до найбільш важких, часто інвалідизуючих, а також із імовірним летальним наслідком, захворювань кишечника і травної системи в цілому.[12][14]

Епідеміологія[ред. | ред. код]

Згідно оцінки кількості хворих неспецифічним виразковим колітом, поширеність хвороби у світі, згідно різних джерел, складає від 27—117 випадків[10] до 50—230 випадків на 100 тисяч населення[15], захворюваність даною патологією, за різними даними, становить від 3,5 до 60 на 100 тисяч населення[11] (згідно англомовних джерел, поширеність НВК у світі оцінюється від 7,6 до 246,0 на 100 тисяч населення; захворюваність — від 1,2 до 20,3 на 100 тисяч населення[5]). Поширеність неспецифічного виразкового коліту в різних країнах і регіонах часто значно відрізняється. Згідно оцінки поширеності неспецифічного виразкового коліту в США, у цій країні пощиреність НВК серед білого населення у 3—5 разів вища, ніж у афроамериканців, а серед єврейського населення США у 3,5 рази вищий, ніж у представників інших етносів США.[15] Висока захворюваність неспецифічним виразковим колітом фіксується у Швейцарії, Данії, Фінляндії, Бельгії, Англії, спостерігається значний ріст захворюваності в Норвегії — від 7,1 у 1976—1980 роках до 12,2 у 1990—1992 роках.[11] В Україні первинна захворюваність на НВК у середньому становить 3,5 на 100 тисяч населення, і коливається від 0,8 у Рівненській області до 7,1 у Дніпропетровській області; поширеність хвороби в середньому по Україні складає 28,4 на 100 тисяч населення, із коливанням від 3,4 у Дніпропетровській області до 62,3 у Луганській області.[12] Поширеність неспецифічного виразкового коліту вища у чоловіків[10], проте у жінок захворювання перебігає важче, і смертність від неспецифічного виразкового коліту вища у жінок. Серед особливостей епідеміології неспецифічного виразкового коліту є те, що курці хворіють даним захворюванням рідше за некурців та осіб, що перестали палити.[15][10]

Етіологія і патогенез[ред. | ред. код]

Єдиного етіологічного чинника розвитку неспецифічного виразкового коліту не виявлено.[1][15] Серед можливих етіологічних факторів розвитку захворювання виділяють генетичні фактори, інфекційні фактори, порушення проникності кишкового бар'єру, фактори зовнішнього середовища, імунні фактори, нервово-психічні порушення.[12][15]

Серед генетичних факторів розвитку неспецифічного виразкового коліту виділяються фактори спадковості. Описано сімейні випадки захворюваності на неспецифічний виразковий коліт. Згідно даних близнюкових досліджень, частота НВК у гомозиготних близнюків становить 10 %, а у гетерозиготних — 3 %.[16] Згідно інших досліджень, неспецифічний виразковий коліт спостерігається у 15 разів частіше у близьких родичів, ніж у загальній популяції.[15] Доведено зв'язок неспецифічного виразкового коліту з антигенами систем HLA — HLA—В5 та HLA—А27 та антигенами системи ВК[12][2][1], а також виявлені маркери схильності до розвитку захворювання як у молодому віці, так і більш старшому віці (30—49 років, і одночасно зі схильністю до дистальних форм захворювання).[12]

Інфекційні фактори також вважаються одним із важливих чинників розвитку неспецифічного виразкового коліту. При поглибленому обстеженні хворих неспецифічним виразковим колітом у 10 % із них виявлено вірусні (цитомегаловірус і ентеровіруси), бактеріальні (Clostridium difficile, Escherichia coli) або мікоплазмові інфекції[10][12], а також порушенням нормальної мікробної біоти кишечнику.[5] Хоча інфекційні фактори, особливо віруси, часто є індукторами автоімунних захворювань[17], значна частина дослідників схиляється до того, що інфекційні фактори сприяють дебюту захворювання, а подальший його розвиток залежить від імунологічних факторів.[2]

Етіологічним чинником розвитку неспецифічного виразкового коліту є також порушення проникності кишкового бар'єру. У хворих НВК формується зниження активності системи гіпофізнаднирники із перевагою соматотропних та тиреоїдних реакцій. Одночасне підвищення активності системи блукаючого нерва призводить до підвищення виділення ацетилхоліну, внаслідок чого погіршується перистальтика товстого кишечнику з гіпоксією епітелію та підслизового шару і накопиченням у них молочної кислоти з погіршенням синтезу слизу. Усі перераховані вище фактори призводять до зниження резистентності стінки кишки, гіпоксія клітин кишечнику із подальшим їх злущуванням та некрозом. Це призводить до появи антитіл до клітин товстого кишечника із подальшою генералізацією процесу та формуванням клінічних проявів неспецифічного виразкового коліту.[3]

Серед факторів зовнішнього середовища у формуванні неспецифічного виразкового коліту відіграє роль тривалий прийом лікарських засобів, у тому числі антибіотиків та нестероїдних протизапальних засобів. Серед факторів ризику розвитку НВК також є схильність до фаст-фуду.[10][12] На відміну від багатьох інших захворювань, при неспецифічному виразковому коліті спостерігається зниження захворюваності в курців. Згідно частини даних дослідників, зниження захворюваності в курців може пов'язуватися зі зниженням утворення медіаторів запалення та збільшенням виробленння слизу в кишечнику.[10]

Окрім вищеперерахованих факторів, етіологічним фактором розвитку НВК є психоемоційний стрес, який призводить до зниження вироблення муцину, внаслідок чого підвищується проникність стінки кишечнику.[12] До ймовірних факторів розвитку неспецифічного виразкового коліту також називають прийом пероральних контрацептивів та ранній початок штучного вигодовування.[1] Згідно новітніх теорій (які визнаються не усіма вченими), у розвитку неспецифічного виразкового коліту значну роль відіграють сульфат-відновлюючі мікроорганізми, збільшення чисельності та посилення діяльності яких призводить до підвищення рівня сірководню в кишечнику та пошкодження клітин епітелію товстої кишки.[18]

Патогенез неспецифічного виразкового коліту пов'язується як із порушенням місцевої імунної системи кишечнику, так і порушенням імунної системи всього організму.[19] Характерною ознакою розвитку неспецифічного виразкового коліту є пошкодження слизової оболонки кишечнику одним із можливих етіологічних чинників захворювання (інфекції, токсини, їжа, медикаменти), а порушення місцевого імунітету призводить до неконтрольованої відповіді на місцевий запальний процес у кишечнику[2], а контакт із макрофагами і лімфоцитами даного етіологічного чиннику призводить до стимуляції синтезу цитокінів (зокрема, фактору некрозу пухлини), які стимулюють синтез медіаторів запалення[1] (зокрема інтерлейкінів) та сприяють синтезу речовин, які токсичні для клітин кишкового епітелію (лейкотрієни, колагенази, протеази, вільні радикали, гістамін).[10][12] Вивільнення інтерлейкінів призводить до активації Т-хелперів і В-лімфоцитів, що сприяє подальшому розвитку запальних процесів у кишечнику.[10] Подальший розвиток запального процесу сприяє підищенню проникності стінки кишечнику, а імунологічні порушення сприяють процесу вироблення антитіл до клітин епітелію товстої кишки. Підвищення проникності стінки кишечнику сприяє проникненню антитіл проти кишкового епітелію, а також циркулюючих імунних комплексів в системний кровотік, що у подальшому призводить до розвитку уражень судин, синовіальної оболонки суглобів і зв'язкового апарату хребців, очей.[19][5]

Класифікація[ред. | ред. код]

Неспецифічний виразковий коліт класифікується за формою перебігу, шляхом розвитку хвороби, важкістю перебігу, поширеністю процесу, активністю запалення, наявністю ускладнень (у тому числі позакишкових проявів).[17][2] Згідно деяких клінічних класифікацій, до цього переліку можуть включатися також відповідь на терапію кортикостероїдами[15] та характеру морфологічних змін.[10][15]

За формою перебігу неспецифічний виразковий коліт поділяється на гостру, блискавичну (фульмінантну), хронічну, рецидивуючу (загострення тривалістю 4—12 тижнів змінюються періодами ремісії), безперервно-рецидивуючу (загострення безперервно триває більше 6 місяців) форми.[10][15]

За шляхом перебігу хвороби неспецифічний виразковий коліт поділяється на захворювання з інтермітуючим перебігом та ремітуючим перебігом.[17]

За важкістю перебігу перебіг неспецифічного виразкового коліту поділяється на легкий, середньої важкості та важкий перебіг захворювання.[10][15]

За поширеністю процесу неспецифічний виразковий коліт поділяється на:

  • Проктит (ураження виключно прямої кишки);
  • Проктосигмоїдит (ураження прямої та сигмовидної кишки);
  • Лівобічний коліт (ураження до селезінкового кута товстого кишечника);
  • Субтотальний коліт (ураження до печінкового кута товстого кишечника);
  • Тотальний коліт (ураження усього товстого кишечника, зрідка із ураженням термінального відділу клубової кишки).[2][10]

Активність запального процесу при неспецифічному виразковому коліті визначається згідно результатів ендоскопічного обстеження. Згідно результатів ендоскопії, активність процесу можна поділити наступним чином (згідно критеріїв клініки Мейо):

  • Стадія ремісії (нормальна слизова оболонка);
  • Легка ступінь (явища гіперемії, змазаного судинного малюнку, зернистість слизової оболонки);
  • Середня ступінь (виражена гіперемія слизової оболонки, відсутність судинного малюнку, зернисть та ерозії слизової оболонки);
  • Важка ступінь (звиразкування слизової оболонки, спонтанні кровотечі).[15]

Ускладнення при неспецифічному виразковому коліті поділяються на місцеві та системні (позакишкові).[17] До місцевих ускладнень неспецифічного виразкового коліту відносяться токсична дилятація товстої кишки (токсичний мегаколон), перфорація товстої кишки, значна кишкова кровотеча, стриктури товстого кишечнику, нориці, кишкова непрохідність, рак товстого кишечнику.[10]

Позакишкові ускладненння неспецифічного виразкового коліту спостерігаються у 25 % випадків захворювання. Серед позакишкових ускладнень найчастіше зустрічається остеопороз (у 15 % хворих), артрити (до 10 %)[2], згідно даних російських джерел, частота артриту периферичних суглобів при НВК складає 15 %, а сакроілеїту — до 25 %.[19] Іншими частими ускладненнями неспецифічного виразкового коліту є стоматит (до 10 % випадків), ураження шкіри (гангренозна піодермія та вузлувата еритема), первинний склерозуючий холангіт[2], ураження очей (епісклерит, увеїт, іридоцикліт).[20][2] Рідше при неспецифічному виразковому коліті можуть спостерігатися тромбоз вен гомілки або ілеофеморальний тромбоз, тромбоемболії (у тому числі тромбоемболія легеневої артерії), септичні ускладнення.[15][2] Описані випадки поєднання неспецифічного виразкового коліту з саркоїдозом та хворобою Такаясу.[20] Серед інших ускладнень описані також панкреатит, реактивний гепатит, абсцес печінки, геморагічний васкуліт, нефротичний синдром.[21] Характерним ускладненням НВК є також анемія — як залізодефіцитна, так і B12-дефіцитна анемія, а також автоімунна гемолітична анемія.[3][21]

Клінічна симптоматика[ред. | ред. код]

Псевдополіпи товстої кишки у пацієнта з розгорнутою клінічною картиною неспецифічного виразкового коліту. Препарат після проведеної колектомії
Афтозний стоматит у хворого з неспецифічним виразковим колітом

Клінічні прояви неспецифічного виразкового коліту можна розподілити на місцеві (кишкові) та загальні.[2][12]

Серед місцевих симптомів неспецифічного виразкового коліту найчастішим є діарея із виділенням водянистого, із домішками слизу, гною та крові. Діарея може супроводжуватися тенезмами та несправжніми позивами до дефекації. Діарея більш виражена при ураженні правої половини товстого кишечнику, де проходить всмоктування води та електролітів. У більшості хворих частота дефекації складає 4—10 разів на добу, у важких випадках частота дефекації може становити до 20 на добу. При переважному ураженні прямої кишки кров виділяється на поверхні калу, при ураженні проксимальних відділів кров виділяється змішаною з калом. Коли уражена ділянка включає до свого складу більшу частину проксимальних відділів товстої кишки, може спостерігатися масивна кишкова кровотеча. Іноді при наявності лише імперативних позивів до випорожнення при дефекації можуть виділятися лише слиз і гній із домішками крові. На початкових стадіях неспецифічного виразкового коліту, коли спостерігається ураження тільки прямої та сигмовидної кишки, може спостерігатися запор, спричинений спамом сигмовидної кишки. Окрім цього, у період ремісії діарея може тимчасово припинитися.[15][2] Серед інших симптомів, пов'язаних із ураженнями прямої кишки, слід відзначити анальні тріщини, анальні нориці та біль у ділянці заднього проходу.[15]

Приблизно у 50 % хворих спостерігаються болі в животі. Біль при неспецифічному виразковому коліті частіше спостерігається в лівій здухвинній ділянці, при ураженні ободової кишки біль може локалізуватися в епігастральній ділянці, або набувати дифузного характеру, і локалізуватися у всіх ділянках живота. Найчастіше біль посилюється перед дефекацією і зменшується після процесу випорожнення кишечнику. У частини хворих біль збільшується за 30—90 хвилин після їжі. При рубцевій деформації стінки товстої кишки і втраті гаустрації біль у животі часто зменшується. При поглибленні патологічного процесу поступово зменшується також зв'язок між прийомом їжі та болями в животі у зв'язку із зниженням гастроколітичного рефлексу (який викликає підвищення перистальтики кишечнику після прийому їжі).[12][15][2]

При інструментальному обстеженні основними місцевими симптомами неспецифічного виразкового коліту є відсутність судинного малюнку на стінках товстої кишки, крововиливи в стінках кишки, дифузна еритема стінок товстої кишки, ерозії та виразки на запалених ділянках кишки (часто аж до зливних виразок), контактна кровоточивість стінки кишки. При рентгенологічному обстеженні (найчастіше іригоскопії) спостерігається згладження гаустр і звуження просвіту кишкових петель (так званий «симптом водопровідної труби» або «садового шланга»), стриктури кишки, поява псевдополіпів.[6][2][14][15]

У гострій стадії захворювання до вищеперерахованих місцевих симптомів приєднуються здуття живота, напруженість передньої черевної стінки, тимчасове зникнення болю в животі, анорексія, підвищення температури, зникнення печінкової тупості та появи тимпаніту при перкусії. Усі ці симптоми можуть свідчити про можливість токсичної дилятації товстої кишки або перфорації товстої кишки.[21][12][15][2]

Серед загальних симптомів неспецифічного виразкового коліту найчастіше зустрічаються загальна слабкість, похудіння, втрата працездатності, випадіння волосся, зниження тургору шкіри. До основних симптомів захворювання також приєднуються астено-іпохондричний і депресивний синдром, часто спостерігається канцерофобія.[21][12][15][2]

При позакишкових ураженнях до типових симптомів неспецифічного виразкового коліту приєднуються симптоми уражень інших органів. Найчастішими з них є при ураженні шкіри гангренозна піодермія або вузлувата еритема, при суглобових ураженнях сакроілеїт або артрит периферичних суглобів, афтозний стоматит, ураження очей (епісклерит, увеїт, іридоцикліт), склерозуючий холангіт, а також ураження кісток (найчастіше як наслідок стероїдної терапії) — остеопороз, остеомаляція, асептичний некроз.[20][15][2]

Діагностика[ред. | ред. код]

Відбиток біоптату абсцесу крипти товстої кишки, фарбування гематоксилін-еозином, з класичними ознаками виразкового коліту.

У діагностиці неспецифічного виразкового коліту застосовуються як лабораторні, так і інструментальні та рентгенологічні методи дослідження.

При проведенні загального аналізу крові у хворих неспецифічним виразковим колітом спостерігаються анемія, лейкоцитоз із перевагою нейтрофільозу, підвищення ШОЕ. Гіперлейкоцитоз у хворих неспецифічним виразковим колітом може бути симптомом початку важкихускладнень основного захворювання. У загальному аналізі сечі при тривалих загостреннях захворювання може з'являтись білок, а також збільшення числа форменних елементів крові. При проведенні біохімічного аналізу крові у хворих неспецифічним виразковим колітом спостерігається поява С-реактивного білка, збільшення кілкості серомукоїдів, збільшення рівня фібриногену, диспротеїнемія, гіпоальбумінемія, гіпергаммаглобулінемія, при важкому перебігу захворювання можуть спостерігатися порушення електролітного та кислотно-лужного балансу.[14]

Важливим методом обстеження хворих неспецифічним виразковим колітом є ендоскопічні методи обстеження. Найчастіше у хворих неспецифічним виразковим колітом проводиться колоноскопія, лише у випадках важкого стану хворого або високої імовірності розвитку важких ускладнень захворювання (токсичної дилятації або перфорації кишки) рекомендовано провести ректороманоскопію або сигмоскопію.[6] Ендоскопічне дослідження дає можливість не тільки оцінити поширеність і ступінь вираженості запального процесу, а також дає можливість провести біопсію з різних ділянок слизової оболонки, які уражені патологічним процесом. Окрім цього, колоноскопія у 89 % випадків дає можливість провести дифдіагностику між неспецифічним виразковим колітом і хворобою Крона. Характерними ознаками неспецифічного виразкового коліту при ендоскопічному обстеженні є набряк і гіперемія слизової оболонки кишки, поява грануляцій на поверхні слизової оболонки, зникнення судинного малюнку, утворення спочатку невеликих, а пізніше зливних виразок, слизова оболонка стає схильною до спонтанної кровоточивості, на краях виразок формуються запальні псевдополіпи. Поступово відбувається також згладження складок кишки, звужується просвіт кишки із можливим утворенням стриктур. Відмінністю неспецифічного виразкового коліту від хвороби Крона є постійна наявність у ділянці запалення прямої кишки, відсутність афт і наявність виразкових уражень, поява псевдополіпів, ураження лише слизової оболонки і підслизового шару, в біопсійному матеріалі відсутні характерні для хвороби Крона епітеліоїдні гранульоми із клітинами Пирогова-Лангханса.[15][10][6][7]

Серед ренгенологічних методів обстеження в діагностиці неспецифічного виразкового коліту найчастіше застосовується іригоскопія. Рентгенологічне обстеження дає можливість доповнити ендоскопічне обстеження, а також застосовується у випадках, коли проведення колоноскопії протипоказано.[2][6] При рентгеноскопічному обстеженні можна виявити протяжність ураження товстої кишки за характерними ознаками: відсутністю складок петель кишечника, випрямленістю контуру кишки (симптом «водопровідної труби») і згладженістю рельєфу слизової оболонки. При проведенні іригоскопії є можливість виявлення депо сульфату барію, які відповідають виразковим дефектам, стриктурам, дефектам наповнення (поліпам, псевдополіпам, пухлинам).[14][6] У випадках гострого запального процесу, а також при підозрі на гостру хірургічну патологію і токсичний мегаколон, рекомендовано проведення оглядової рентгеноскопії грудної клітки.[2][14]

Лікування[ред. | ред. код]

Лікування хворих неспецифічним виразковим колітом повинно бути комплексним та тривалим, і включати медикаментозну терапію, дієтотерапію та за необхідності оперативне лікування.

У дієтичному харчуванні хворих неспецифічним виразковим колітом при легкій формі не рекомендовано вводити суттєвих обмежень у дієті, але рекомендовано не вживати продуктів, які подразнюють стінку кишечника, а також у випадку діареї обмежити вживання молока, для усіх пацієнтів рекомендовано обмежити вживання грубої клітковини. Рекомендовано вживати переважно варену їжу або приготовану на парі. У дієті рекомендовано підвищене вживання білків і вітамінів, а при загостреннях не рекомендовані свіжі фрукти та овочі, які замінюються соками, відварами, киселями.[13][15] При важкому перебігу захворювання застосовується максимально щадна, безшлакова дієта, що містить усі необхідні речовини для організму, які містяться у цих харчових продуктах у легкозасвоюваному стані. При втраті маси більше 15 % хворим призначається парентеральне харчування.

У медикаментозній терапії неспецифічного виразкового коліту провідне місце посідає базисна терапія, до складу якої входять похідні аміносаліцилової кислоти та глюкокортикоїдні гормони, які можуть застосовуватися як системно, так і місцево (ректально).[10][15] Для лікування резистентних до базисної терапії форм захворювання застосовують також цитостатики.[10][15] Новітніми засобами для лікування неспецифічного виразкового коліту є препарати моноклональних антитіл.[2]

Із препаратів аміносаліцилової кислоти для лікування неспецифічного виразкового коліту найчастіше застосовуються сульфасалазин та месалазин.[10][15] При застосуванні сульфасалазину головним його недоліком є вища кількість побічних ефектів при його застосуванні, що пов'язано із вивільненням при його метаболізмі сульфапіридину, який і викликає більшість побічних ефектів препарату, у тому числі (хоча й рідко) дуже важких — панкреатит, гепатит, супресію кісткового мозку, гемолітичну або мегалобластну анемію.[2] При застосуванні месалазину, який і є основним діючим компонентом сульфасалазину, побічних ефектів спостерігається менше (приблизно 20 % від кількості при застосуванні сульфасалазину[10]). Препарати сульфасалазину та месалазину можуть застосовуватися як перорально, так і місцево (ректально) у вигляді клізм та суппозиторіїв, що значно підвищує їх ефективність та зменшує кількість системних побічних ефектів.[13][8][9] Окрім перших двох препаратів аміносаліцилової кислоти, синтезовані також новітні представники цієї групи ліків — олсалазин та балсалазид.[13][22][23]

Глюкортикоїдні гормони застосовуються при неспецифічному виразковому коліті переважно при важкому перебігу захворювання, або при неефективності похідних аміносаліцилової кислоти[15][10] чи при системних проявах захворювання.[13] Глюкокортикоїдні гормони при неспецифічному виразковому коліті можуть застосовуватися як перорально, так і парентерально, і місцево.[2] Для системного застосування застосовуються преднізолон, гідрокортизон, метилпреднізолон, застосування яких може варіювати від пульс-терапії до поступового переходу від парентерального введення до застосування низьких доз перорально постійно.[13][15][10] При необхідності тривалого застосування перевага віддається ректальному застосуванню, при якому не спостерігається системних побічних ефектів, та незначна кількість місцевих побічних ефектів, кількість яких зростає лише при тривалому місцевому застосуванні глюкокортикоїдів[15]; а також посилюється ефективність застосування лікарських препаратів.[8][9] Ректально можуть застосовуватися як преднізолон, метилпреднізолон та гідрокортизон[15], перевага при місцевому застосуванні надається препарату будесонід, який має виключно топічну дію у зв'язку з поганим всмоктуванням із травної системи.[2][9][8]

При неефективності застосування препаратів аміносаліцилової кислоти та глюкокортикоїдів, а також при ураженнях суглобів застосовують імуносупресори. Найчастіше з цієї групи препаратів застосовується азатіоприн і метотрексат[15][9], застосовуються також 6-меркаптопурин і циклоспорин[2], але застосування усіх цих препаратів обмежене у зв'язку із великою кількістю побічних ефектів.[13][10] При поєднанні неспецифічного виразкового коліту із системними васкулітами до схеми лікування разом із великими дозами глюкокортикоїдних гормонів додаються також циклофосфан або циклоспорин.[20]

Сучасним методом лікування неспецифічного виразкового коліту є застосування засобів імунотерапії. Найчастіше серед препаратів нової лінії в лікуванні НВК застосовуються моноклональні антитіла до фактору некрозу пухлини — інфліксімаб (торговельна назва «Ремікейд»)[15][9], проводяться дослідження по застосуванню також адалімумабу[24] та цертолізумабу.[25]

Для симптоматичного лікування неспецифічного виразкового коліту та лікування його ускладнень застосовуються також антибактеріальні препарати (метронідазол, ванкоміцин, ципрофлоксацин, фуразолідон), ферментні препарати, ентеросорбенти, пробіотики. При вираженій анемії застосовуються також препарати заліза.[13][2]

При неефективності медикаментозного лікування при неспецифічному виразковому коліті застосовується оперативне лікування. Найчастіше при неспецифічному виразковому коліті застосовується субтотальна резекція ободової кишки із накладенням ілеосигмостоми, із повторною операцією через 10—12 місяців при стабілізації стану хворого[13], кращі результати отримані при застосуванні проктоколектомії із збереженням природного анусу.[15]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Кияк, 2011, с. 207
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав Неспецифічний виразковий коліт: діагностика та лікування
  3. а б в Неспецифический язвенный колит (рос.)
  4. Кияк, 2011, с. 209
  5. а б в г Danese, S. & Fiocci, C. (2011). «Ulcerative colitis». The New England Journal of Medicine, 365:1713–1725. (англ.)
  6. а б в г д е ж и к Неспецифічний виразковий коліт та хвороба Крона. Питання діагностики та лікування
  7. а б Дифференциальная диагностика с болезнью Крона — Неспецифический язвенный колит (рос.)
  8. а б в г Медикаментозна терапія виразкового коліту
  9. а б в г д е Медикаментозное лечение язвенного колита (рос.)
  10. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ О. Ю. Рахимова, М. Ю. Юрков, И. П. Митрофанова, З. К. Пайзуллаева. Язвенный колит (рос.)
  11. а б в Неспецифічний виразковий коліт
  12. а б в г д е ж и к л м н п р с НЕСПЕЦИФІЧНИЙ ВИРАЗКОВИЙ КОЛІТ У ДІТЕЙ: ЕТІОЛОГІЯ, ПАТОГЕНЕЗ, КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ, ДІАГНОСТИКА
  13. а б в г д е ж и к Современные аспекты лечения неспецифического язвенного колита у детей (рос.)
  14. а б в г д Современные методы диагностики и оценки тяжести течения неспецифического язвенного колита (рос.)
  15. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж Неспецифический язвенный колит: современные подходы к диагностике и лечению (рос.)
  16. Tysk C, Lindberg E, Järnerot G, Flodérus-Myrhed B (1988). Ulcerative colitis and Crohn's disease in an unselected population of monozygotic and dizygotic twins. A study of heritability and the influence of smoking. Gut 29 (7): 990–996. PMC 1433769. PMID 3396969. doi:10.1136/gut.29.7.990.  (англ.)
  17. а б в г Кияк, 2011, с. 208
  18. Roediger WE, Moore J, Babidge W (1997). Colonic sulfide in pathogenesis and treatment of ulcerative colitis. Digestive Diseases and Sciences 42 (8): 1571–9. PMID 9286219. doi:10.1023/A:1018851723920.  (англ.)
  19. а б в Мазуров, 2005, с. 200
  20. а б в г Мазуров, 2005, с. 201
  21. а б в г Кияк, 2011, с. 210
  22. Олсалазин (англ.)
  23. Балсалазид (англ.)
  24. Hanauer S, Sandborn W, Rutgeerts P, Fedorak R, Lukas M, MacIntosh D, Panaccione R, Wolf D, Pollack P (2006). Human anti-tumor necrosis factor monoclonal antibody (adalimumab) in Crohn's disease: the CLASSIC-I trial. Gastroenterology 130 (2): 323–33; quiz 591. PMID 16472588. doi:10.1053/j.gastro.2005.11.030.  (англ.)
  25. Schreiber S, Rutgeerts P, Fedorak R, Khaliq-Kareemi M, Kamm M, Boivin M, Bernstein C, Staun M, Thomsen O, Innes A (2005). A randomized, placebo-controlled trial of certolizumab pegol (CDP870) for treatment of Crohn's disease. Gastroenterology 129 (3): 807–18. PMID 16143120. doi:10.1053/j.gastro.2005.06.064.  (англ.)

Література[ред. | ред. код]

  • Кияк Ю.Г. Вибрані питання гастроентерології для сімейних лікарів. — Львів : Апріорі, 2011. — С. 207-213. — 500 прим. — ISBN 978-966-2154-35-1.
  • Мазуров В.И. Клиническая Ревматология. — Санкт-Петербург : Фолиант, 2005. — С. 199-201. — ISBN 5-93929-127-9. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]