Нестерівці (Дунаєвецький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Нестерівці
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Дунаєвецький район
Громада Дунаєвецька міська громада
Код КОАТУУ 6821887101
Основні дані
Населення 1293
Площа 3,086 км²
Густота населення 477,32 осіб/км²
Поштовий індекс 32424
Телефонний код +380 3858
Географічні дані
Географічні координати 48°57′45″ пн. ш. 26°46′35″ сх. д. / 48.96250° пн. ш. 26.77639° сх. д. / 48.96250; 26.77639Координати: 48°57′45″ пн. ш. 26°46′35″ сх. д. / 48.96250° пн. ш. 26.77639° сх. д. / 48.96250; 26.77639
Середня висота
над рівнем моря
324 м
Місцева влада
Адреса ради 32424, Хмельницька обл., Дунаєвецький р-н, с.Нестерівці , тел. 9-11-35
Карта
Нестерівці. Карта розташування: Україна
Нестерівці
Нестерівці
Нестерівці. Карта розташування: Хмельницька область
Нестерівці
Нестерівці
Нестерівці. Карта розташування: Дунаєвецький район
Нестерівці
Нестерівці
Мапа

Не́стерівці — село в Україні, в Дунаєвецькій міській територіальній громаді Дунаєвецького району Хмельницької області. Населення становить 1293 особи.

Розташоване за 10 км від районного центру, поблизу с селом проходить залізниця, станція Нестерівці.

Пам'ятник (хрест) у лісі. В нестеровецькому лісі під час війни у 40-х роках була битва за залізницю. Бій німецьких та радянських солдатів був у лісовій долині, що має назву «Бабин яр». На визначному місці був встановлений хрест із надписами латинськими літерами. Та, на жаль, прочитати їх не можливо через руйнацію їх часом.

Давня історія села[ред. | ред. код]

Перший спогад в історичних актах відноситься до кінця 15 століття, згідно з податковими списками 1493 року. Село входило до Барського староства, що підтверджувалось грамотою короля Сигізмунда, яку видано королеві Бонні.

У 1583 році в селі уже був католицький і православний священник.

На початок 17 ст. (1615—1616) селом володів Андрій Гурський, каштелян галицький, який віддавав в казну чверть прибутку.

В 1629 році селом володів Гаврило Свінцицький.

У 1733 році цим староством володіла Калиновська.

На початку 18 ст. Нестерівці з селом Ганівкою складали окреме Нестеровецьке староство.

У другій половині 18 ст. Нестерівцями володів Годський — воєвода Подільський, а після нього його дочка Кароліна, яка вийшла заміж за принца Нассау Зігена. Годський побудував у Нестерівцях палац (сьогодні це приміщення дитсадка) і посадив сад, ліс, сліди яких ледь видно й сьогодні.

У 1790 році Нестерівцями володів князь Сангушко, а в 1793 — Старшинський.

В 1817 році Російський уряд віддав село у 12-річну оренду Левинському-Тавричиському, який свої права на село віддав Оттону Чайковському.

У 1833 році Нестерівці віддані в довічне володіння генералу Олександру Кравцову, а з 1847 року його зараховано до державних володінь.

У 1890 році населення становило 2474 чол., у 1897 — 2550 чол. З яких 246 грамотних.

У 1894 році в селі відкрито церковно-приходську школу.

На протязі років сільською громадою, її духовністю та освітою опікувались священики-просвітителі: Осезар 1733—1755 рр., Березовський 1756—1774 рр., Добринський 1774—1807 рр., Матвій Коцюбинський (дід Михайла Коцюбинського) 1808—1850 рр., Коростинський, Волянський, Олександр Богацький 1894—1934 рр. та інші.

У 1908 році розпочалось будівництво залізниці Проскурів — Кам'янець-Подільський, що пролягає за 2 кілометри від села, збудовано вокзал.

Село в радянські часи[ред. | ред. код]

Після 1917 року панський палац перебудовано на сільську школу у якій навчались до 1968 року.

9 січня 1923 року було створено сільськогосподарське товариство «Молодий господар». Його головою обрано Християна Митрофана Антоновича. Роки НЕПу були успішними, населення становило тоді 2670 чол.

У 1929 році утворено артіль. Роки примусової колективізації були нелегкими й залишили глибокий слід у житті й свідомості нестерівчан. 1937 рік став завершальним у проведенні колективізації.

Часи Німецько-радянської війни[ред. | ред. код]

Жителі села потроху призвичаїлись до нових умов та ритму життя, але віроломний напад фашистської Німеччини зруйнував людські долі надії та сподівання. На фронт було мобілізовано майже всіх чоловіків. З них не повернулось у рідні домівки понад дві сотні. 30 березня 1944 року Нестерівці було визволено від фашистської окупації військами І Українського фронту.

Післявоєнна розруха та вихід з неї[ред. | ред. код]

Відбудова розпочалась з великим ентузіазмом і вимагала значних людських зусиль, які переважно лягли на жіночі плечі. Жінки працювали трактористами, їздовими та брались за будь-яку чоловічу важку роботу у колгоспі. На кінець 50-х років колгосп, яким керував Моторний Іван Федорович став мільйонером. Було збудовано тваринницькі ферми, млин, ремонтні майстерні для сільськогосподарської техніки, сушильний тік, пилораму, сільський будинок культури, контору колгоспу. Працю колгоспників відзначено високими державними нагородами. Й надалі чималих успіхів господарство «Дружба» досягало за керівництва Колодниць кого Олексія Васильовича та Костовського Леоніда Васильовича — збудовано місцеву середню школу, дільничну лікарню, торговий комплекс, зерноочисний завод висипано сільські дороги твердим покриттям, вуличне освітлення, розпочато газифікацію населеного пункту.

Від 90-х до сьогодення[ред. | ред. код]

Дев'яності роки зробили свій негативний вплив на розвиток села його інфраструктуру… 2006—2010 роки — відремонтовано приміщення дитячого дошкільного навчального закладу, газифіковано, підведено водопостачання та інші комунікації. Придбано все необхідне. То ж умови навчання і виховання відповідають високим вимогам та стандартам.

Частково відновлено втрачене вуличне освітлення, проведено ремонт сільського будинку культури.

Відкрито музей видатному землякові - заслуженому лікарю України, доктору медичних наук, професору, Миколі Петровичу Чорнобривому.

Перехід парафії з УПЦ (МП) в УПЦ (КП)[ред. | ред. код]

27 червня 2016 року парафії Святого Миколая с. Нестерівці та Святого Пантелеймона с. Харитонівка разом з настоятелем протоєреєм Петром Бабієм вийшли з юрисдикції УПЦ (МП) та перейшли до Хмельницької єпархії УПЦ (КП). Парафіяни на загальних зборах абсолютною більшістю голосів (236 — за УПЦ КП, 4 — за УПЦ (МП)[1]) прийняли рішення, що у час війни з російським окупантом залишатись надалі в УПЦ (МП) — це зрада українського православ'я та свого багатостраждального народу.[2]

29 червня 2016 року протоєрей Петро Бабій був відсторонений Кам'янець-Подільською УПЦ (МП) від богослужіння[3]. Причиною відсторонення у єпархії назвали аморальну поведінку свого представника. Церковна громада вирішила підтримувати свого настоятеля до кінця[4].

4 липня 2016 року приїхали у село духівництво та віряни Кам'янець-Подільської єпархії та спровокувати конфлікт між парафіянами[1]. Згодом ті, що залишились в УПЦ (МП) подали до суду, щоб й надалі користуватися церквою. 8 листопада 2016 року на парафію УПЦ (МП) призначений новий священник

Рішенням від 19 квітня 2017 у першій інстанції позивач отримав відмову[5][6].

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діє ЗОШ 1-3 ступенів, клуб, сільська рада, ФАП.

Релігійні громади[ред. | ред. код]

Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії Кам'янець-Подільської єпархії Української Православної Церкви (МП).

Релігійна громада Святого Миколая Чудотворця УПЦ КП. Священик — Бабій Петро.

Костьол Пресвятого Серця Ісуса Христа. Священик — Віктор

Церква Євангельських Християн-баптистів. Священик — Токар Степан.

Персоналії[ред. | ред. код]

Спортивні досягнення[ред. | ред. код]

Сільська футбольна команда ФК «Дружба» — восьмиразовий чемпіон Дунаєвецького району (в 70-х — 90-х роках) та дворазовий срібний призер Чемпіонату Хмельницької області. Зараз виступає на першість району.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]