Нестійкість Кельвіна — Гельмгольца

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Симуляція в часі утворення нестійкості Кельвіна — Гельмгольца

Нестійкість Кельвіна — Гельмгольца (названа на честь Лорда Кельвіна та Германа фон Гельмгольца) виникає при наявності зрушення швидкості в одному або в декількох суцільних рідинах, або там, де різниця швидкостей між двома рідинами. Прикладом може служити вітер над водою, який викликає хвилі на поверхні води. Також нестабільність проявляється в хмарах, атмосферах Сатурна та Юпітера, короні Сонця.

Теорія передбачає настання нестійкості і перехід до турбулентності в рідинах різних щільностей, що рухаються з різними швидкостями. Гельмгольц вивчав динаміку двох рідин різних щільностей, коли невелике збурення, таке як хвилі, утворилось на межі, що з'єднує рідини.

Приклади[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]