Несумісність посад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Несумісність посад, або Несумісність професійної діяльності — конституційно або законодавчо визначена вимога, за якою член парламенту, президент, міністр, суддя або інші посадові особи не можуть обіймати певні посади чи займатися певними видами професійної діяльності.

Історія і сьогодення[ред.ред. код]

Як констуційна вимога несумісність посад постала у XIX ст. спочатку виключно щодо членів парламенту. Так званий жорсткий поділ влади, вперше запроваджений Конституцією США 1787 року, виключав можливість того, щоб одна особа водночас займала місце в парламенті й посаду в уряді, адже за відповідною політико-правовою ідеологією законодавча і виконавча гілки влади мали бути відмежовані одна від одної. Те саме стосувалося мандата депутата і посади судді.

Несумісність мандата депутата і посади в уряді визнана конституціями держав (за винятком Латвії і Литви), утворених на терені колишнього СРСР. Відповідну вимогу виражено, як правило, в загальній формі. Зокрема, несумісними визнаються мандат депутата і будь-яка посада на державній службі. Майже універсальною є практика, за якої член парламенту, що погодився зайняти посаду в уряді або взагалі на державній службі, вже за цим фактом втрачає депутатський мандат. У Болгарії та Португалії на період призначення депутата членом уряду тимчасово припиняються його повноваження члена парламенту.

Протилежний підхід застосовується у більшості країн з парламентськими формами правління, де державний механізм функціонує на засадах т.зв. «часткового» поділу на гілки влади або навіть їх часткового змішування. Членство в Парламенті Великої Британії (насамперед, у нижній палаті) по суті є обов'язковою умовою для кандидатів у члени уряду (Кабінету), хоча політичній історії відомі винятки з такого правила. В британській юридичній літературі сформульовано концепцію, за якою поділ влади — це передусім незалежність суду. Водночас у деяких країнах зі схожими формами правління конституційно визнано несумісність мандата і посади в уряді. У Люксембурзі й Нідерландах це зроблено беззастережно. У Бельгії та Естонії призначений членом уряду депутат тимчасово припиняє здійснення своїх повноважень і поновлює парламентську діяльність після відставки з відповідної посади. Проте в Бельгії його призначення на іншу посаду в органах виконавчої влади безумовно тягне втрату мандата.

Загальновизнано, що несумісність мандата і будь-якої посади на державній службі має убезпечити депутата від його залежності від виконавчої влади чи її прямого впливу на нього. В розвинених країнах практично повсюди визнано несумісність мандата і професійної служби в армії, поліції та службі безпеки з метою гарантування політичної нейтральності державних структур. У деяких країнах (Франція, ФРН) вимога несумісності не поширюється на посади вчителів і викладачів державних шкіл та вузів[1].

Відповідно до Конституції Італії, несумісним є одночасне виконання депутатських і сенаторських функцій. Політичний статус італійського парламентарія головним чином регламентований Конституцією Італії, відповідно до якої «Кожний член парламенту представляє націю і не може бути пов'язаний зобов'язуючим мандатом при виконанні своїх функцій».

У Польщі мандати депутата та сенатора також взаємно несумісні[2].

Несумісність посад в Україні[ред.ред. код]

За Конституцією України,

Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі (стаття 78).
У разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата України припиняються достроково на підставі закону за рішенням суду (стаття 81).

Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку (стаття 103).

Суддя не може належати до [Політичні партії України|політичних партій]], профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької чи творчої (стаття 127).

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», члени Кабінету Міністрів України не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку. У разі виникнення обставин, що порушують вимоги щодо несумісності посади члена Кабінету Міністрів України з іншими видами діяльності, такий член Кабінету Міністрів України у двадцятиденний строк з дня виникнення цих обставин припиняє таку діяльність або подає особисту заяву про відставку[3].

Особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, Закон України «Про запобігання корупції» забороняє: 1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України; 2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України (стаття 25)[4].

Окремим видом несумісності є обмеження щодо роботи близьких осіб (заборона мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких осіб або бути безпосередньо їм підпорядкованими).

Законами встановлюються також інші вимоги до несумісності.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 1998. — ISBN 966-749-200-1.
  2. Григоренко А. О. Юридичні колізії принципу несумісності поєднання посад народним депутатом України та міжнародна практика // Право України. — 2003. — № 6. — С. 97-100; та ін.
  3. Про Кабінет Міністрів України: Верховна Рада України; Закон від 07.10.2010 № 2591-VI
  4. Закон України «Про запобігання корупції»

Посилання[ред.ред. код]