Нетряне містечко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карта найбільших нетряних містечок світу

Нетряне містечко (англ. shanty town, «старий» і «будинок [тримати]») — територія зі скупченням будівель, відомих як халупи або бараки, як правило, виготовлених з дерева, фанери, листового металу (наприклад, бляхи), пластикових листів, або картонних коробок. Типове нетряне містечко на початку формування не має належної соціальної інфраструктури: санітарних умов, безпечного водопостачання, електрики та каналізації. Нетряні містечка можуть бути як невеликими поселеннями, так й поселеннями, де мешкає мільйони людей. Створення таких людських поселень пов'язано з міграційними процесами.

Нетряні містечки в різних місцях світу по різному називаються: фавела в Бразилії, Вілла-Мізерія в Аргентині та геджеконду в Туреччині. Синонімом нетряного міста є сквотер-район.

Нетряні містечка в основному зустрічаються в країнах, що розвиваються.

Каньяда-Реаль біля Мадриду вважається найбільшим неформальним поселенням у Європі, а в Мумбаї, Індія нетрі Дхараві мають найбільшу чисельність населення у світі

Будівництво[ред. | ред. код]

Нетряне містечко в Каїрі, Єгипет, де сміття сортується вручну. У верхній частині зображення видно житловий район.

Нетряні містечка, як правило, починаються як імпровізовані притулки на покинутій або незайнятій ділянці землі, можуть спочатку заселятися у покинуті будівлі, а потім розселятися по району. Сквотери вибирають такі райони, як залізничні перегони, заповідники або спірні будівельні проекти.[1] Люди будують халупи з будь-яких матеріалів, які легко придбати, наприклад, дерева або сміття. В містечку немає таких об'єктів, як електрика, газ, каналізація чи водопровід.

«Сквотерські поселення (на відміну від нетрів), незважаючи на їхні непривабливі будівельні матеріали, також можуть бути місцями надії, сценами контркультури з підбадьорливою потенціал для змін і сильний поштовх до зростання». Швейцарський журналіст Георг Герстер.[2]

Розвиток[ред. | ред. код]

Нетряне містечко у Гонконзі

Хоча більшість нетрів починаються як стихійне будування, з часом деякі з них зазнають певного розвитку.[3] Громадські організації, які іноді працюють разом з недержавними організаціями, приватними компаніями та урядом, вирішують питання про підключення до міського водопостачання нетрів, будують дороги та школи.[3] Розвиток відбувається протягом тривалого періоду часу.З часом нетрі можуть розвинути свою інфраструктуру і навіть перетворитися на квартали середнього класу.[1][4] Наприклад, деякі бразильські фавели за останні роки покращилися на стільки, що навіть можуть привабити туристів.[5] В Індії люди, які живуть у нетрях, мають доступ до мобільних телефонів та Інтернету.[6]

У нетрях іноді є активна неформальна економіка, наприклад сортування сміття, виготовлення кераміки, текстильних та шкіряних виробів. Це дозволяє бідним отримувати дохід. В Африці багато нетряних територій починають використовувати компостні туалети[7] та сонячні батареї.[8] Також в нетряних містечках може відбуватися екологічний рух: їх мешканці переробляють відходи й через економічну ситуацію не мають автотранспорту, що впливає на екологію.

Приклади[ред. | ред. код]

Азія[ред. | ред. код]

Місто-нетрі Дхараві в Мумбаї

В Оранзі, районі в північно-західній частині міста Карачі, Пакистан, в 2011 році проживало приблизно 1,5 мільйона жителів.[9] Пілотний проект, який почав працювати з 80-х років ХХ століття, мав на меті вивести жителів нетрів із бідності. Його розпочав доктор Ахтар Хамід Хан.[10] В той час, громада самостійно проклала каналізацію по всім вулицям Орангі, що допомогло зменшити поширення хвороб.[11] За десятиліття громада створила близько двадцяти тисяч сімейних магазинів та майстерень, які були повністю інтегровані з основними ринками Карачі, отримували прибуток.[12]

В Мумбаї, Індія, на колишньому мангровому болоті, в районі нетрів Дхараві живе приблизно один мільйон людей.[9] Це одне з найбільш густонаселених місць на земній кулі.[13] Станом на листопад 2006 року на 1440 жителів Дхараві був лише один туалет.[14]

Загалом у 5000 неформальних поселеннях столиці Бангладеш Дакки проживає 3,4 мільйона людей.[15] Дакки має один з найвищих показників смертності від інфекційних хвороб, а ніж в будь-якому місті в Азії. Це нетряне містечко не має каналізацій та водопостачання.

У Таїланді налічується 5500 неформальних нетряних поселень, одним з найбільших є район Клонг Тоей у Бангкоку.[16]

Станом на 2005 рік у Пекіні було 346 нетрів, у яких проживало 1,5 мільйона людей.[17] Взагалі до літніх Олімпійських ігор 2008 року в Пекіні було знесено 171 міське селище.[18]

У 2004 році в Туреччині близько шести мільйонів людей, половина населення Стамбула, проживали в районах геджеконду.[19] Урядом Туреччини вживаються заходи щодо поступового розселення нетрів.[20]

У Гонконзі місто-фортеця Коулун у 1990 році вміщало до 50 000 осіб[21]. Водою їх забезпечували 77 колодязів, а сміття часто складалося просто на дахах.[22] В серпні 1995 року на місці Коулун був створено парк «Коулун-Сенчай».

Латинська Америка[ред. | ред. код]

Місто-нетрі уздовж каналу Мартіна Пена в Пуерто-Рико (1970-ті).

Після Великої депресії з'явилось багато нетрів, халуп на сміттєзвалищах біля каналу Мартін Пена в Пуерто-Рико. У 2010 році їх ще можна зустріти там.

Найбільше в світі нетряне місто — Сьюдад-Несауалькойотль, що поруч із Мехіко в 70-роки минулого століття збільшилось на 131%. [23] Навколо Мехіко на початку 200 років існувало до 500 поселень, які мали велику кількість прибулих селян та антисанітарні умови життя. [24]

У Бразилії багато нетряних містечок розташовано навколо та в Ріо-де-Жанейро. У 2000 році понад 20% його жителів жили в більш ніж 600 фавелах. Найбільший район нетрів міста - Росінья у 2017 році мав каналізацію, електрику, автобусні маршрути, кабельне телебачення, включно з місцевим каналом, школи, місцеві газети.[25]

Некомерційна організація TECHO оцінила понад 1000 неформальних поселень у Буенос-Айрес в Аргентині в 2015 році. Вона заявила, що лише 10% поселень мали доступ до проточної води та 5% до каналізаційної інфраструктури. [26]

Розвинуті країни[ред. | ред. код]

Збідніла американська сім'я, яка жила в нетрях під час Великої депресії. Зроблено Доротеєю Ланге в 1936 році

Під час Великої депресії 1930-х років у Сполучених Штатах виникли нетряні містечка під назвою Гувервіллі.[27] З часом вони зникли. Зовсім недавно такі міста, як Ньюарк і Окленд, стали свідками створення наметових містечок. Умоджа-Віллідж— «Село єдності» було створено в 2006 році в Маямі, штат Флорида.[28] На вільній ділянці з'явилося житло для малозабезпечених людей, спочатку було побудовано кілька наметів, а потім — хижини з дерев'яних каркасів. Влада не змогла виселити мешканців Умоджа-Віллідж.[29]

Біля кордону з Мексикою також є нетряні поселення.[30]

Хоча нетрі зараз, як правило, менш поширені в розвинених країнах Європи, вони все ще існують. Зростаючий приплив мігрантів підживлює нетрі в містах, які зазвичай використовуються як пункт в'їзду в Європейський Союз, наприклад, Афіни і Патри в Греції.[31] До моменту виселення в жовтні 2016 року у пункті «Джунглі» в Кале у Франції мешкали понад 8000 осіб[32] Бідонвілі існують на периферії деяких французьких міст. У 2012 році державна влада зафіксувала 16 399 осіб, які проживали в 391 нетрі по всій країні. З них 41 % проживали на околицях Парижа.[33]

У Мадриді, Іспанія, нетряне містечко під назвою Каньяда Реал вважається найбільшим неформальним поселенням у Європі. За оцінками, у ньому проживає 8628 жителів, які в основному є іспанцями, ромами та північноафриканцями, але лише одна мобільна медична установа.[34][35]

У деяких випадках нетряні містечка можуть зберігатися в облаштованих районах, які місцеві органи влади ще не перебудували, або в регіонах політичних суперечок. Важливим історичним прикладом було місто, обнесене стінами Коулун в Гонконзі.[36]

У масовій культурі[ред. | ред. код]

Місто-нетрі в Манілі, Філіппіни.

Багато фільмів знято о нетрях. У центрі фільму «Мільйонер із нетрів» персонажі, які проводять більшу частину свого життя в індійських нетрях.[37]

Бразильський фільм « Місто Бога» розгортався і знімався в фавелі.[38] «Білий слон», аргентинський фільм 2012 року, відбувається на віллі Мізерія в Буенос-Айресі.[39]

Китайський серіал «Житло» 2016 року розповідає про розчищення нетрів у Бейляні, Внутрішня Монголія.[40]

Відеоігри, такі як Max Payne 3, мають рівні, розташовані у вигаданих нетрях.[41]

Співак реггі Десмонд Деккер заспівав пісню під назвою " 007 (Shanty Town) ".

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Caves, Roger W., ред. (1 березня 2004). Encyclopedia of the City. Routledge. ISBN 978-1-134-52847-9. 
  2. Georg Gerster, Flights of Discovery: The Earth from Above, 1978, London: Paddington, p. 116.
  3. а б Some "Young Towns" in Lima Not So Young Anymore. COHA Staff. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 23 липня 2015. 
  4. Informality: Re-Viewing Latin American Cities. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 23 липня 2015. 
  5. Clarke, Felicity (16 травня 2011). Favela Tourism Provides Entrepreneurial Opportunities in Rio. Forbes. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 11 вересня 2017. 
  6. IT for schools, Schools, Education, Technology, UK news, Online learning e-learning (Education). The Guardian (London). 8 травня 2001. Архів оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 13 грудня 2016. 
  7. Thomson Reuters Foundation. Thomson Reuters Foundation. Архів оригіналу за 16 квітня 2013. Процитовано 23 липня 2015. 
  8. Youth Bring Low-Cost Solar Panels to Kenyan Slum. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 23 липня 2015. 
  9. а б Philippines Quarterly Update, December 2011. World Bank. 2011-12. 
  10. Pakistan mourns murdered aid worker. BBC News. 14 березня 2013. Процитовано 30 травня 2020. 
  11. These are the world's five biggest slums. World Economic Forum (англ.). Архів оригіналу за 29 квітня 2020. Процитовано 30 травня 2020. 
  12. Perween., Rahman, (2004). Katchi abadis of Karachi : a survey of 334 Katchi abadis : existing situation, problems and solutions related to sewage disposal, water supply, health and education. Orangi Pilot Project, Research and Training Institute. ISBN 978-969-8784-09-6. OCLC 63535022. 
  13. 10 famous slums in the world and the challenges they face. The Straits Times (англ.). 24 липня 2014. Архів оригіналу за 9 грудня 2017. Процитовано 30 травня 2020. 
  14. Lewis, Clara (6 липня 2011). Dharavi in Mumbai is no longer Asia's largest slum. The Times of India (англ.). Архів оригіналу за 23 листопада 2019. Процитовано 30 травня 2020. 
  15. ISUH home. Архів оригіналу за 28 лютого 2013. Процитовано 23 липня 2015. 
  16. Bangkok's Klong Toey Slum. Borgen Magazine. 28 квітня 2014. Архів оригіналу за 18 грудня 2019. Процитовано 30 травня 2020. 
  17. People's Daily Online -- "Slums" sting Chinese cities, hamper building of harmonious society. Архів оригіналу за 6 грудня 2013. Процитовано 23 липня 2015. 
  18. Ma, Josephine (22 липня 2008). Demolitions limit slum villages to city Outskirts. South China Morning Post (англ.). Архів оригіналу за 2 травня 2009. Процитовано 30 травня 2020. 
  19. Neuwirth, Robert (2004). Shadow cities : a billion squatters, a new urban world. Routledge. с. 8. ISBN 0-415-93319-6. 
  20. COSKUN, Yener; YALCINER, Kursat (1 червня 2014). İpotekli Konut Finansmanı Sisteminde Gelir/Servet Kısıtı ve Sonuçları: Yoksulluk, Gecekondu Olgusu ve TOKİ İçin Bazı Öneriler. Sosyoekonomi. Т. 21, № 21. doi:10.17233/se.58559. ISSN 1305-5577. Процитовано 26 грудня 2021. 
  21. Life Inside The Most Densely Populated Place On Earth [Infographic]. Popular Science (амер.). 18 березня 2019. Процитовано 24 травня 2021. 
  22. Routley, Nick (8 вересня 2017). This Fascinating City Within Hong Kong Was Lawless For Decades. Visual Capitalist (амер.). Процитовано 6 грудня 2021. 
  23. Totaro, Paola (17 жовтня 2016). Slumscapes: How the world's five biggest slums are shaping their futures. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 30 травня 2020. 
  24. Г. де Блій, Пітер Муллер, Олег Шаблій (2004). Географія. Світи, реґіони, концепти; [пер. з англ.: Д. Олесневич та ін.] Київ: Либідь. с. 326. с. 738. ISBN 966-06-0335-5. 
  25. HopOnMyJourney (5 квітня 2022). Brazil - The Rocinha Favela in Rio de Janeiro. Hop On My Journey (en-GB). Процитовано 12 серпня 2023. 
  26. Fighting for Basic Services, and News, in the Slums. Bloomberg.com (англ.). 16 січня 2015. Процитовано 12 серпня 2023. 
  27. Gregory, James (2009). Hoovervilles and Homelessness. Civil Rights and Labor History Consortium (University of Washington). Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 30 травня 2020. 
  28. Samuels, Robert (24 жовтня 2007). Housing Activists Try Squatter Strategy. Miami Herald. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 30 травня 2020. 
  29. Settlement Agreement. osaka.law.miami.edu. Процитовано 6 грудня 2021. 
  30. Colonias FAQ's (Frequently Asked Questions). Texas Secretary of State. Federal Reserve Bank of Dallas Office of Community Affairs. Архів оригіналу за 9 жовтня 2008. Процитовано 30 травня 2020. 
  31. Squires, Nick; Anast, Paul (7 вересня 2009). Greek immigration crisis spawns shanty towns and squats. The Daily Telegraph (London). Архів оригіналу за 24 червня 2018. Процитовано 5 квітня 2018. 
  32. Calais 'Jungle' cleared of migrants, French prefect says. BBC News. 26 жовтня 2016. Архів оригіналу за 27 червня 2019. 
  33. Aguilera, Thomas (2017). Everyday resistances in French slums. У Chattopadhay, Sutapa; Mudu, Pierpaolo (ред.). Migration, squatting and radical autonomy. Routledge. с. 132. ISBN 9781138942127. 
  34. García Gallo, Bruno (12 березня 2012). Cañada Real, censo definitivo: 8.628 personas. El País (Madrid). Процитовано 10 січня 2021. 
  35. Fotheringham, Alasdair (27 листопада 2011). In Spain's heart, a slum to shame Europe. The Independent (London). Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 11 вересня 2017. 
  36. Kowloon Walled City Park (англ.). Архів оригіналу за 7 лютого 2010. Процитовано 30 травня 2020. 
  37. Roston, Tom (11 квітня 2008). 'Slumdog Millionaire' shoot was rags to riches. The Hollywood Reporter (англ.). Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 30 травня 2020. 
  38. Vieira, Karina; Watts, Jonathan; Kaiser, Anna (9 червня 2014). How we made City of God. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 9 січня 2019. Процитовано 30 травня 2020. 
  39. Robey, Tim (25 квітня 2013). White Elephant, review. Daily Telegraph. Архів оригіналу за 28 листопада 2017. Процитовано 30 травня 2020. 
  40. Wei, Lu (17 жовтня 2016). Housing tells story of shantytown clearence [sic][1]. China Daily. Архів оригіналу за 4 травня 2020. Процитовано 30 травня 2020. 
  41. Parker, Laura (17 жовтня 2012). Max Payne 3 hostage negotiation DLC landing October 30. GameSpot. Архів оригіналу за 8 квітня 2014. Процитовано 30 травня 2020.