Нефелінові руди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нефелінові руди — руди, які містять нефелін. За якістю поділяються на три сорти.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Перший сорт — високоякісні руди, які містять 60 — 90 % нефеліну і 10 — 15 % піроксену (егірину) і не містять польових шпатів. Ці руди характеризуються вмістом Al2O3 більше 26 %, лугів (R2O) більше 10 %, SiO2 менше 45 % і Fe2O3 менше 5 %. Руди першого сорту можуть перероблюватись на глинозем без попереднього збагачення.

Другий сорт — нефелін-плагіоклазові руди, які містять 10 — 50 % нефеліну (22 — 25 % Al2O3, 8 — 12 % R2O, і 7 — 10 % і Fe2O3). Руди другого сорту потребують попереднього механічного збагачення з метою видалення темнокольорових мінералів, які містять залізо.

Третій сорт — висококремнисті нефелін-польовошпатні руди (нефелінові сієніти), які складаються на 10 — 30 % з нефеліну, лужних польових шпатів і темнокольорових компонентів (18 — 24 % Al2O3, 10 — 14 % R2O, і 2 — 7 % Fe2O3). Руди третього сорту потребують попереднього хімічного збагачення з метою зменшення вмісту SiO2.

Нефелінові руди і концентрати перероблюються на глинозем методом спікання з вапняком в обертових печах при температурі 1250—1350оС. Спік після дроблення вилуговується. У розчин переходять алюмінати натрію і калію, алюмінатний розчин карбонізується для розкладення алюмінатів натрію і калію, при цьому гідроксид алюмінію переходить у осад, а сода і поташ залишаються у розчині. Відфільтрований і прогартований гідроксид алюмінію є товарним продуктом (глиноземом).

Використання[ред. | ред. код]

Нефелінові руди — комплексна сировина у виробництві глинозему, цементу, соди, поташу та сульфату калію. Відомо також про використання нефеліну у виробництві коагулянтів для очищення питної та стічних вод. В металургії нефелін використовують в якості розріджувача металургійних шлаків або для часткової заміни плавикового шпату при виплавленні сталі в конверторах.

Перспективне використання нефелінових порід в скляній та керамічній галузях промисловості.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Смирнов В. О., Білецький В. С., Шолда Р. О. Переробка корисних копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2013. — 600 с.
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Смирнов В. О., Білецький В. С. Флотаційні методи збагачення корисних копалин. Донецьк: Східний видавничий дім, НТШ-Донецьк — 2010. — 496 стор.