Нефьодов Анатолій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нефьодов Анатолій Іванович
Нефьодов Анатолій Іванович.jpg
Народження 5 жовтня 1914(1914-10-05)
Пирятин, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть 29 вересня 1973(1973-09-29) (58 років)
Харків, Українська РСР, СРСР
Поховання
Громадянство Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР
Освіта Військово-морська академія імені М. Г. Кузнєцова (1943)
Партія ВКП(б)
Звання полковник
Війни / битви Радянсько-фінська війна і Друга світова війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки

Анатолій Іванович Нефьодов (19141973) — полковник Радянської Армії, учасник радянсько-фінської, німецько-радянської та радянсько-японської війни, Герой Радянського Союзу (1940).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 5 жовтня 1914 року в місті Пирятин (зараз Полтавська область України). Після закінчення середньої школи та автодорожнього технікуму працював на заводі в Харкові. Паралельно з роботою займався в аероклубі. У вересні 1934 року Нефьодов був призваний на службу в Робітничо-селянську Червону Армію. У 1935 році закінчив Харківську військову авіаційну школу льотчиків і льотчиків-спостерігачів[1].

Брав участь у боях радянсько-фінської війни, був командиром загону 12-ї окремої винищувальної ескадрильї ВПС Балтійського флоту. На чолі свого загону Нефьодов займався повітряною розвідкою, патрулюванням, бомбардуванням та штурмовку скупчень фінської бойової техніки і живої сили. Особисто зробив декілька десятків бойових вильотів, збивши 2 ворожих літака. 2 лютого 1940 року під час повернення на місце дислокації Нефьодов виявив збитий над ворожою територією екіпаж бомбардувальника, що дозволило його врятувати від полону[1].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 квітня 1940 року за «мужність і героїзм, проявлені в боях» старший лейтенант Анатолій Нефьодов був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 475[1].

Меморіальна дошка на будинку, де мешкав Нефьодов.

Брав участь у боях Німецько-радянської війни, був важко поранений, збив 13 ворожих літаків. У 1943 році закінчив Військово-морську академію. Також брав участь у боях радянсько-японської війни. Після її закінчення продовжив службу в Радянській Армії. У серпні 1962 року в званні полковника Нефьодов був звільнений у запас. Мешкав у Харкові, працював у КБ при заводі «Електромашина». Помер 29 вересня 1973 року, похований на харківському кладовищі № 2[1].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2.
  • Герои Советского Союза Военно-Морского Флота. 1937—1945. — М.: Воениздат, 1977.
  • За мужество и отвагу. Харьков, 1984.
  • Цапов И. И. и др. Гвардейцы Балтики крылатой. М.: ООО «Дельта НБ», 2006.

Посилання[ред. | ред. код]