Нехвороща (Новосанжарський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Нехвороща
Nehvorosa герб.svg
Герб
SAM 2989Нехвороща.JPG
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Новосанжарський район
Рада/громада Нехворощанська сільська рада
Код КОАТУУ 5323484201
Основні дані
Засноване 1674
Населення 2538
Площа 19,515 км²
Густота населення 130,05 осіб/км²
Поштовий індекс 39354
Телефонний код +380 5344
Географічні дані
Географічні координати 49°09′40″ пн. ш. 34°44′08″ сх. д. / 49.16111° пн. ш. 34.73556° сх. д. / 49.16111; 34.73556Координати: 49°09′40″ пн. ш. 34°44′08″ сх. д. / 49.16111° пн. ш. 34.73556° сх. д. / 49.16111; 34.73556
Середня висота
над рівнем моря
73 м
Водойми Оріль, Нехворощанка
Місцева влада
Адреса ради 39354, Полтавська обл., Новосанжарський р-н, с. Нехвороща, вул. Миру, 3, тел. 9-65-31
Карта
Нехвороща. Карта розташування: Україна
Нехвороща
Нехвороща
Нехвороща. Карта розташування: Полтавська область
Нехвороща
Нехвороща
Нехвороща. Карта розташування: Новосанжарський район
Нехвороща
Нехвороща
Locator Dot2.gif
Розташування села Нехвороща

Нехворо́ща (у період 17831797 — Алексополь) — село в Україні, в Новосанжарському районі Полтавської області. Колишній районний центр. Населення становить 2538 осіб. Орган місцевого самоврядування — Нехворощанська сільська рада.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Село Нехвороща знаходиться на правому березі річки Оріль в місці впадання в неї річки Нехворощанка, вище за течією примикає село Коновалівка (Машівський район), нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Бурти, на протилежному березі - села Чернеччина (Магдалинівський район) та Гупалівка (Магдалинівський район) Дніпропетровської області, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Мала Нехвороща (Машівський район), річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.

Історія[ред.ред. код]

Адміністративне значення[ред.ред. код]

1674 року гетьманом І. Самойловичем була створено Нехворощанська сотня, яка входила до складу Полтавського полку. З 1752 р. сотник також підпорядковувався російському коменданту місцевого гарнізону. 1764 р. сотню було ліквідовано, і включено до Новоросійської губернії.

Відомі згадки про сотників сотні:

  • Сухомлин Федір Іванович (1685–1700)
  • Ганжа Василь (1700)
  • Стецько (1708–1714)
  • Самойлович Трохим (1716–1718)
  • Савич Гордій (1721–1732)
  • Демиденко Степан (1722, наказний)
  • Палецький Іван (1727, наказний)
  • Слоновський Каленик Прокопович (1737–1752)
  • Сулима (1752).

Нехвороща у XVII–XVIII ст.[ред.ред. код]

1679 року гетьман Іван Скоропадський наділив землями сіл Нехворощі полтавського полковника І. Черняка. Поселенці становили прикордонну варту, кінну і піхотну. У 1692 році жителі відбили напад татар. У 1696, 1736 та 1737 рр. містечко руйнували татари і багато жителів села було забрано в полон. Поблизу села існувало 2 монастирі, що підлягали кошу Запорізької Січі: Самарський Миколаївський та Нехворощанський Успенський на лівому березі Орелі.

У 1765 році Нехвороща в складі Царичанського повіту увійшла до Новоросійської губернії. 1784 року містечко перейменували на Алексополь та зробили центром Алексопольського повіту. В кінці століття місту було повернуто початкову назву, а населення перетворено на державних селян. Існує дві версії походження нової назви: 1) більш найімовірніша, на честь онука Катерини ІІ Олександра Павловича 1777 р.н., майбутнього імператора, 2) менш імовірніша, на честь російського шеф-генерал-майора Федора Пантелеймоновича Алексополя (1758-1816 рр.), адже відомо, що в 1781 р. він у віці 23 років лише випускається з кадетського корпусу у чині прапорщика і до моменту перейменування Нехворощі в 1784 р. був нікому не відомим молодим офіцером, на честь котрого ні в якому разі б не називали повітовий центр.

Село у XIX ст.[ред.ред. код]

У 1889 р. в Нехворощі було 980 дворів і проживало 7240 чоловік. А у 1892 в селі було 3 церкви, волосне управління, поліцейський урядник, хлібний магазин, салотопний завод, початкове училище з 2 вчителями, дві церковнопарафіяльні школи і дві школи грамоти, де навчалось 40 хлопчиків і лише 1 дівчинка. Щорічно проходило 3 ярмарки, щотижня — базар. З 6223 жителів селян у 1893 р. письменних було — 158 чоловіків і 2 жінки.

Село у ХХ ст.[ред.ред. код]

В 1923 р. Нехвороща стає районним центром Нехворощанського району, який проіснував до 1962 р.

З вересня 1941 до вересня 1943 р. село знаходилося в німецькій окупаціі, входило до Полтавського гебіту.

Нехворощанський Успенський Заорільський монастир[ред.ред. код]

Нехворощанський чоловічий монастир був заснований у 2-й пловині XVII ст. на лівому березі р. Оріль в урочищі Монастирище. Територія монастиря була розміром 50х50 сажнів, на якій були побудовані Соборна та Трапезна церкви, келії, будинок настоятеля, господарські будівлі.

Монастир володів Млином на Орелі, лісом, двома рибними озерами, слободами Гупалівка та Нехворощанська Чернеччина. Одне із озер звалось Святим, а ліс — Рідкодубом. Монастир називався «войсковим» і відбудував певні повинності на користь війська. Під час Російсько-турецької війни 1735–1739 рр. монастир був укріплений бастіонними валами. Тут також знаходився шпиталь для старих і немічних козаків, а ченцями були колишні запорожці.

Після ліквідації Запорізької Січі Нехврощанський монастир почав занепадати. 1780 р. тут було розміщено Катеринославське духовне управління, а 1786 року монастир ліквідовано. 1799 р. монастирську церкву перенесли до Нехворощанської Чернеччини, але тут продовжувало існувати кладовище.

Васильківська фортеця[ред.ред. код]

У 1731 році розпочалось будівництво Української лінії, і за планом поблизу Нехворощі було споруджено одну з фортець, яка розташовувалась на підвищення на правому березі річки Оріль. Вона пізніше отримала назву Васильківської. Довжина фортеці сягала 50-110 саженів, а ширина — 50 саженів. Тут розташовувався гарнізон фортеці. У 1770-х рр. з побудовою Дніпровської лінії значення Васильківська фортеця занепадає, з неї було виведено гарнізон. Збереглися залишки земляних укріплень.

Економіка[ред.ред. код]

  • ПАФ «Нехвороща».
  • Нехворощанське приватне Інкубаційно-птахівниче підприємство.

Об'єкти соціальної сфери[ред.ред. код]

  • Школа.
  • Будинок дитячої та юнацької творчості.
  • Будинок культури.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Нехвороща. Історія Села
  • Заруба В. М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648–1782 рр.

Посилання[ред.ред. код]