Нечаєв Володимир Вікторович

Володимир Нечаєв
Володимир Нечаєв
Особисті дані
Повне ім'я	Володимир Вікторович Нечаєв
Народження	4 серпня 1950(1950-08-04)
	Затока, УРСР
Смерть	3 травня 2021(2021-05-03) (70 років)
	Одеса, Україна
Поховання	Другий християнський цвинтар
Зріст	177 см
Вага	84 кг
Громадянство	СРСР, Україна
Позиція	захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб	завершив кар'єр
Юнацькі клуби
1967—1969	«Чорноморець» (О)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1968—1976 «Чорноморець» (О) 210 (10) 1977 ЦСКА (М) 0 (0) 1977 СКА (О) 43 (12) 1978—1979 «Чорноморець» (О) 43 (0) 1979—1980 «Пахтакор» (О) 28 (3) 1981—1983 «Колос» (Н) 103 (17)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1985 1989—1991 1992—1994 1995—1996 1997 2002—2003 2003—2004 2005 2005—2007	«Колос» (Н) «Колос» (Н) «Металург» (Н) «Полісся» (Ж) «Трансмаш» «Електрометалург-НЗФ» «Олком» «Обрій» (Нікополь) «Енергія» (Ю)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Володимир Вікторович Нечаєв (рос. Владимир Викторович Нечаев; 4 серпня 1950, смт Затока, УРСР — 3 травня 2021, Одеса, Україна) — колишній радянський та український футболіст, захисник, український тренер. Бронзовий призер чемпіонату СРСР (1974). Майстер спорту СРСР (1974).

Освіта вища. Закінчив Одеський педагогічний інститут.

Кар'єра гравця

Народився в сім'ї військовослужбовця. Почав грати в футбол у 1962 році в групі підготовки одеського СКА і виступав у юнацькій збірній Одеси, в складі якої був помічений тренерами Київського спортінтернату.

У липні 1967 року в Ленінграді в складі збірної УРСР став переможцем Всесоюзної спартакіади школярів, яка входила в програму змагань IV Спартакіади народів СРСР.

Повернувшись до Одеси, в 1968 році став гравцем дублюючого складу «Чорноморця», і в тому ж сезоні дебютував в основному складі «моряків»: 16 листопада в домашньому матчі одеського клубу з мінським «Динамо» замінив на 71-й хвилині Олексія Попічка. Але повноправним гравцем першої команди став лише в 1970 році. 19 вересня перший гол Нечаєва за «Чорноморець» в офіційних матчах допоміг «морякам» здолати в Одесі київське «Динамо».

У 1973 році в складі «Чорноморця» Нечаєв став володарем малих золотих медалей за перемогу в першій лізі і вперше в своїй кар'єрі увійшов до списку 33 найкращих футболістів України (як правий захисник під № 2).

Зоряний сезон в кар'єрі Нечаєва припав на 1974 рік, за підсумками якого захисник став бронзовим призером чемпіонату СРСР і завоював з одеською командою першу в її історії путівку в Кубок УЄФА, не рахуючи двох щорічних призів «Кубок прогресу» і «Справедливої ​​гри». Увійшов Нечаєв і в список 33 найкращих футболістів України (правий захисник, № 3).

17 вересня 1975 року Нечаєв вперше в своїй кар'єрі зіграв в єврокубках і допоміг «Чорноморцю» здобути історичну перемогу над римським «Лаціо», взявши безпосередню участь у взятті воріт італійського клубу.

У 1976 році захисник втретє в своїй кар'єрі був включений у список 33 найкращих футболістів України, але цього разу як кращий правий захисник республіки. У тому ж році Нечаєв був призваний в армію, опинившись у московському ЦСКА, проте вже через півроку був переведений до Одеси, де продовжив службу в одеському СКА.

У 1979 році Нечаєв увійшов до групи футболістів, покликаних відродити ташкентський «Пахтакор», який трагічно розбився в авіакатастрофі над Дніпродзержинськом, за цю команду в чемпіонаті і Кубку СРСР відіграв 30 матчів і забив 4 м'ячі.

Тренерську кар'єру розпочав у Нікополі, де завершив ігрову.

У 2001 році Нечаєв був включений у число найкращих футболістів Одеси XX століття.

13 вересня 2015 року на алеї футбольної слави ФК «Чорноморець» (Одеса) були відкриті дві нові іменні плити, одна з яких присвячена Володимиру Нечаєву.

Тренерська діяльність

По завершенні ігрової кар'єри з серпня 1983 року допомагав тренувати одеський «Чорноморець». У весняній частині сезону 1985 року тренував «Колос» (Нікополь), після чого увійшов до тренерського штабу «Чорноморця» (Одеса). У червні 1989 року очолив нікопольський «Колос», в якому пропрацював до 1993 року. В сезоні 1994/95 років спочатку допомагав тренувати «Хімік» (Сєвєродонецьк), а потім працював на посаді директора в СК «Одеса». Потім самостійно працював у «Хіміку» (Житомир) та «Трансмаш» (Могильов). Після тренкрської діяльності був селекціонером в російському «Уралані». Згодом знову очолював «Електрометалург-НЗФ». Потім тренував клуби «Олком» (Мелітополь), «Обрій» (Нікополь) та «Енергія» (Южноукраїнськ). На даний час працює в Одесі, в ДЮСШ-5.

Досягнення

Командні

• Вища ліга чемпіонату СРСР
  • Бронзовий призер (1): 1974

• Перша ліга чемпіонату СРСР
  • Чемпіон (1): 1973
  • Бронзовий призер (3): 1971, 1972, 1982

• Всесоюзна спартакіада школярів
  • Бронзовий призер (1): 1967

Особисті

• Список найкращих футболістів СРСР (3): 1973, 1974, 1976

Відзнаки

• Майстер спорту СРСР (1974)

Література

• Усатюк Ю. И. «Отлитые в бронзе». — Одесса: ВМВ, 2014. — с. 368., ил. ISBN 978-966-413-496-2

Посилання

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль гравця на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»
• Профіль на сайті «Одеський футбол»
• Профіль гравця на сайті klisf.net
• Профіль гравця на сайті footbook.ru
• Володимир Нечаєв: «Окрім футболу захоплююся … футболом»
• Профіль тренера на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»