Нечимне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Нечимне»
 
Категорія МСОПIV (Заказник)
Аншлаг заказника. В тунелі дереворитів проглядається деревляна скульптура Лесі.jpg
51°18′01″ пн. ш. 24°50′59″ сх. д. / 51.30028° пн. ш. 24.84972° сх. д. / 51.30028; 24.84972Координати: 51°18′01″ пн. ш. 24°50′59″ сх. д. / 51.30028° пн. ш. 24.84972° сх. д. / 51.30028; 24.84972
Розташування: Україна Україна:
Волинська область:
Ковельський район Ковельський район, Скулин
Найближче місто: Ковель
Площа: 40 га
Заснований: 25 лютого 1980
Керівна
організація:
Ковельський лісгоспзаг
Ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Нечимне» (Волинська область)
Ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Нечимне»
Ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Нечимне»

Нечи́мне — ландшафтний заказник загальнодержавного значення, урочище. Розташований у межах Ковельського району Волинської області.

Природний комплекс площею 40 гектарів, що складається із озера Нечимне карстового походження, сфагнового болота, мальовничих луків та цінних, високобонітених насаджень дуба черешчатого.

Утворений згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР № 132 від 25 лютого 1980 року як заповідна територія загальнодержавного значення.

Заказник розташований за 8 кілометрів на північний захід від села Скулин (на північний схід від м. Ковеля) Ковельського району Волинської області, у Скулинському лісництві Ковельського держліспгоспу.

Флора[ред.ред. код]

Урочище «Нечимне» («Нечімле») має і велику ботанічну цінність. Тут зростають рідкісні представники волинської флори: росичка англійська, пальчатокорінник травневий, булатка червона, верба чорнична, верба лапландська, береза низька, шейхцерія болотна, косарики черепитчасті, лілія лісова та інші.

За даними Л. Я. Партики в заказнику «Нечимне» виявлено 64 види мохоподібних: 8 — печіночників і 56 видів мохів. Найбагатшими виявились родини сфагнових і амблістегієвих, що свідчить про заболоченість цієї території. Серед знайдених є ряд рідкісних та цікавих видів, зокрема печіночники геокалікс пахучий і аневра лиснюча, реліктові мохи томентипн блискучий і гелодій Бландова, який занесений до Червоної книги України.

Флору і рослинність, подібну до такої, що сформувалась на берегах озера Нечимне, в Ковельському р-ні має ще оз. Охотин (ботанічний заказник місцевого значення «Любче»). Тут також знайдені береза низька, росичка англійська, шейхцерія болотна, ряд орхідей, а з мохів — томентипн блискучий, сплахнум пляшкоподібний і «червонокнижна» меезія тригранна (Вірченко, 2014).

Історико-культурне значення[ред.ред. код]

У ландшафтному заказнику «Нечимне» щорічно відбувається поетичне свято «Лісова пісня», започатковане волинськими літераторами. У серпні 2004 року на поетичному святі у новозбудованому дерев'яному будиночку була відкрита музейна експозиція «Лісова пісня», створена працівниками Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки.

Вважається, що озеро Нечимне та прилегла місцевість описані Лесею Українкою в драмі-феєрії Лісова пісня[1]:

« Саме озеро - тиховоде, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині. Містина вся дика, таємнича, але не понура, - повна ніжної, задумливої поліської краси.  »

Згадана постанова Ради Міністрів УРСР урахувала також інтерес до цієї місцевості з боку радянських діячів культури М. Т. Рильського, А. Й. Кос-Анатольського та інших. Згідно з постановою, був утворений філіал музею Лесі Українки в Колодяжному, Музей «Лісової пісні». У першій половині 2000-х років будинок-музей був ущент спалений, загинула велика експозиція, що включала автографи поетеси, стародруки, етнографічні матеріали. Відбудований у 2004-му році.

Екологічне лихо на озері Нечимне[ред.ред. код]

Протягом тривалого часу озеро, що займає центральну частину урочища Нечимне, перетворюється на болото. Його колишня глибина є основою версії про походження гідроніму «не-чим-не виміряти», тепер же вона щороку зменшується за рахунок рослинних залишків та мулу, потужність цих відкладів становить 8,6 метрів, глибина води в меженний період — всього 15—30 сантиметрів. Озеро відступило від своїх прадавніх берегів більше, як на 100 метрів. Водне плесо, яке згадувала Леся Українка, втрачене[2].

У 2005—2006-их роках була проведена експертиза та складені проекти відновлення озера шляхом його поглиблення[3]. Держава підтримала проект очистки озера та виділила на це кошти. Однак роботи зупинились, не була завершена навіть електрифікація — першочергове завдання для роботи очисної техніки.

Археологічні дослідження в урочищі[ред.ред. код]

Лісова галявина на схід від озера Нечимне привернула увагу археологів із ДП «Волинські старожитності». Над заболоченою місцевістю розташований невеликий пагірок, ділянка якого розмірами 20х30 метрів містять залишки поселення епохи бронзи. Наукова археологічна експертиза проводилась на ділянці, визначеній у проекті відновлення Нечимного для будівництва артезіанської свердловини. Попереднє обстеження та шурфування, проведені під керівництвом Олексія Златогорського, з'ясували стратиграфію ґрунтів, виявили кераміку бронзової доби й остеологічні залишки зі слідами обробки — обрізки оленячого рогу. Докладніші відомості можуть бути отримані лише в результаті повноцінних розкопок[4]. На думку О. Є. Златогорського, там буде виявлено тимчасове поселення, можливо, у вигляді одної великої землянки.

Джерела[ред.ред. код]

  • Природно-заповідний фонд Волинської області. — Луцьк: Ініціал, 1999. — 48 с.: іл., карти.
  • Про ландшафтний заказник «Нечимне» — с. 21.
  • Бабенко В. Заказник Нечимне // Лісовий і мисливський журнал. — 1996. — № 1. — С.21.
  • Златогорський О. Пам'ятки бронзової доби біля озера Нечимне // Волинський музей: історія та сучасність. Науковий збірник. Вип.IV. — Луцьк, 2009.
  • Григоренко С. Трагедія озера Нечимне // Волинь. — 2005. — № 92. — С.3.
  • Клен О. Озеро «Лісової пісні» // Озерний край. — 1991. — № 1. — С.23.
  • Крещук С. Прости нам, Нечимне // Волинь. — 2004. — № 107. — С.8.
  • Мельнійчук М. М., Шульгач С. А., Шульгач А. С. Моніторинг ландшафтно-лімнологічних систем заказника «Нечимне» // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. — 2006. — № 2. — С.48-57.
  • Сидорук І. Урочище Нечимне — колиска «Лісової пісні» // Природа Волині очима юних краєзнавців. — Луцьк, 2000. — С. 36-38.
  • Гаврилюк Я. До Лесі у Нечимне: З'їхалася творча інтелігенція Волині на щорічне поетичне свято «Лісова пісня» та відкриття нового будиночка-музею // Волинь. — 2004. — 17 серп.
  • Скоклюк С. Нечимне проситься у… казку// Волинь. — 2004. — 3 серпня.
  • Тищенко Т. 25 років з часу створення ландшафтного заказника «Нечимне» (1980) // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині. — Луцьк, 2004. — С.44-45.
  • Лазарук В. Нечимне: На Батьківщині Лесиної Мавки // Українська мова і л-ра в серед. шк., гімназіях, ліцеях та колегіумах. — 2000. — № 2. — С. 200—202.
  • Лазарук В. Нечимне // Українська мова і література. — 2000. — № 2. — С.200-202.
  • Скоклюк С. Чи завітають туристи в Нечимне? // Досвіт. зоря. — 2001. — 6 вересня.
  • Нечимне // Географічна енциклопедія України. — К., 1990. — Т. 2. — С. 412.
  • Урочище Нечимне // Екскурсійні маршрути Волині: Інформ. довід. — Луцьк, 2002. — С. 11.
  • Чурило О. Озеро Нечимне порятують… португальці?. Газ. Віче, 11-17 вересня, с. 1, 8.
  • Вірченко В. М. Мохоподібні природно-заповідних територій Українського Полісся. — Київ: ТОВ "НВП «Інтерсервіс», 2014. — 224 с.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]