Парк Нивки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Нивки (парк))
Jump to navigation Jump to search
Нивки
Парк Нивки.jpg
Парк «Нивки»
50°27′41″ пн. ш. 30°25′13″ сх. д. / 50.461302° пн. ш. 30.420407° сх. д. / 50.461302; 30.420407
Тип природоохоронна територія
Статус Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва
Відкрито 1972
Керуюча установа КП УЗН Шевченківського району
Розміщення Київ, Шевченківський район
Нивки. Карта розташування: Київ
Нивки
Нивки
Нивки (Київ)

Парк «Ни́вки» розташований у Шевченківському районі м. Києва. Поруч з парком знаходиться станція метро «Берестейська», станція метро «Нивки» та залізнична станція «Рубежівський».

Розташування[ред.ред. код]

Парк ділиться на 2 частини: західну і східну. Умовним роздільником є залізничне полотно і річка Сирець, точніше те, що від неї залишилося. Східна частина парку віднесена до загальнодержавних природно заповідних територій, як парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва. У парку налічується понад 90 видів вікових дерев.

Рельєф місцевості — горбистий.

Історія[ред.ред. код]

Створено парк в 1972 році рішенням Державного комітету УРСР з охорони природи на базі наявних зелених насаджень у 1956 році. Ще раніше, до революції, місцевість у районі нинішнього парку називалася «Васильчиківська дача» і була володіннями київського генерал-губернатора Іларіона Васильчикова. За десять років свого правління (1852–1862) Іларіон Васильчиков встиг багато чого зробити для міста: саме за його губернаторства закінчилося будівництво першого капітального Ланцюгового мосту через Дніпро, прокладений шлях дорога на Житомир, відкрито пам'ятник князеві Володимиру.

«Васильчиківська дача» була великою територією в 55 десятин землі з лісом, ставками, сінокісними угіддями, городом і садом. Її окрасою служив двоповерховий панський маєток. Після смерті генерал-губернатора його вдова Катерина Олексіївна, відома київська благодійниця, подарувала власну садибу заснованому нею Свято-Троїцькому монастирю на Звіринці. «Васильчиківська дача» залишалася у володінні монастиря до революції 1917 року, після чого ці землі було націоналізовано.

Нове життя «Васильчиківської дачі» почалося в 1930-х роках, коли на цю мальовничу і відокремлену місцевість звернула увагу партійна влада. Парк поруч із річкою Сирець був оточений глухим парканом і перетворений на спецдачу вищого партійного керівництва Києва.

Місцевість змінювала свої неофіційні назви у залежності від зміни власників, перетворюючись на дачу Любченко або дачу Кагановича, дачу Хрущова або дачу Коротченка. Саме в ті роки на одному з пагорбів у глибині парку був побудований похмурий сірий двоповерховий маєток із ґанком і терасами, з яким пов'язані різні моторошні історії. Говорили, що коли один із його постійних мешканців, партійний керівник 1930-х років, дізнався про те, що по нього приїхали представники «компетентних органів» з метою його заарештувати, він застрелив свою дружину та дочку, а потім і себе — і все це в самій будівлі дачі.

Потім будівля декілька разів змінювала своє призначення, приходила в запустіння, поки на початку 1990-х її не було продано приватним особам. Ті почали ремонт, полагодили сусідній туалет і почали зводити прибудову, але, мабуть, інфляція, не дозволила їм реалізувати свої плани.

Нині головний корпус колишніх партійних дач так і стоїть покинутим, бо є захищеною законом приватною власністю. При цьому навіть підсобні приміщення колишнього дачного комплексу сьогодні перебудовані і благополучно використовуються як ресторан і художня школа.

Паркани навколо спецдачі простояли до 1962 року. У 1962 році її територія була передана місту, а сам парк перейменували в «Парк імені XXII з'їзду КПРС» і відкрили для відвідування. Останнім високопоставленим мешканцем спецдачі був партійний і державний діяч Д. С. Коротченко. У 1974 році йому був встановлений пам'ятник біля входу в парк.

1972 року парк отримав статус пам'ятника садово-паркового мистецтва і був перейменований у «Комсомольський парк».

Парк імені Ленінського комсомолу був створений 1954 року рішенням Жовтневої адміністрації. Тоді активно почалася велика забудова: встановили дамби, вирили штучні водойми. У парку був своя концертна зала «Юність», у 1970-х роках відкрили «Зелений театр». У 1991 році товариство «Парк Нивки» взяло парк Ленінського комсомолу в оренду на 25 років, об'єднавши обидва парки.

У центрі колишнього парку Ленінського комсомолу 1961 року було відкрито пам'ятник Комсомольцям 1920-х років. Автор — скульптор В. Г. Сорока. Пам'ятник було виготовлено із залізобетону, його загальна висота — 5,3 м. Являв собою фігуру комсомольця на високому постаменті, в будьонівці й шинелі з молотом у руках.

Обидва пам'ятники було зруйновано «невідомими» в ніч на 27 травня 2015 року[1].

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. В Киеве снесли три советских памятника // Новый регион. — 2015. — 27 мая. (рос.)

Джерела[ред.ред. код]