Нижньогородська ГЕС

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Нижньогородська ГЕС
NHPP15.jpg
56°39′00″ пн. ш. 43°25′44″ сх. д. / 56.650186111138772560° пн. ш. 43.42895555558377652° сх. д. / 56.650186111138772560; 43.42895555558377652Координати: 56°39′00″ пн. ш. 43°25′44″ сх. д. / 56.650186111138772560° пн. ш. 43.42895555558377652° сх. д. / 56.650186111138772560; 43.42895555558377652
Країна Росія
Адмінодиниця Нижньогородська область
Стан діюча
Річка Волга
Каскад Волзько-Камський каскад ГЕС
Початок будівництва 1948
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1955-1956
Основні характеристики
Встановлена потужність 520  МВт
Середнє річне виробництво 1513  млн кВт·год
Тип ГЕС руслово-греблева
Розрахований напір 14  м
Характеристики обладнання
Тип турбін поворотно-лопатеві
Кількість та марка турбін 8хПЛ 510-ВБ-900
Витрата через турбіни 8х500  м³/сек
Кількість та марка гідрогенераторів 8хСВ 1340/150-96
Потужність гідроагрегатів 8х65  МВт
Основні споруди
Тип греблі водоскидна бетонна і намивна земляна
Висота греблі 40  м
Довжина греблі 291, 18600  м
Шлюз двониткові двокамерні
Власник РусГидро
Нижньогородська ГЕС. Карта розташування: Росія
Нижньогородська ГЕС
Нижньогородська ГЕС
Нижньогородська ГЕС у Вікісховищі?

Нижньогородська гідроелектростанція (Горьківська ГЕС) — ГЕС на річці Волга в Нижньогородський області, в м. Заволжя. Входить в Волзько-Камський каскад ГЕС.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Будівництво ГЕС почалося в 1948, закінчилося в 1959. Конструктивно ГЕС є руслового типу. Склад споруд ГЕС:

  • бетонна водозливна гребля;
  • сім земляних гребель і три дамби загальною довжиною 18,6 км і максимальною висотою 40 м;
  • будівля ГЕС;
  • судноплавні однокамерні двониткові шлюзи.

Потужність ГЕС — 520 МВт, середньорічне вироблення — 1,51 (2008 - 1,685)[1] млрд кВт • год. У будівлі ГЕС встановлено 8 поворотно-лопаткових гідроагрегатів по 65 МВт, що працюють при розрахунковому натиску 17 м. Обладнання ГЕС застаріло і проходить модернізацію. Напірні споруди ГЕС (довжина напірного фронту 13 км) утворює велике Горьківське водосховище.

Нижньогородська ГЕС спроектована інститутом «Гідропроект».

Економічне значення[ред. | ред. код]

Зведення ГЕС вирішило відразу кілька завдань: енергосистема країни отримала дешеву енергію і резервну потужність, а між Рибінськом і Городцем проліг глибоководний шлях. Саме спорудження Нижньогородської ГЕС сприяло виникнення великого промислового комплексу в новому місті Заволжя і прилеглому до нього районі. В цілому ж робота каскаду гідростанцій на Волзі, Камі впливає і на такі сфери діяльності, як запобігання повеней, іригацію, промислове та побутове водопостачання, поліпшення навігаційних умов.

Нижньогородська ГЕС входить до складу ВАТ «РусГидро» на правах філії.

Показники діяльності[ред. | ред. код]

Вироблено електроенергії за рік, млн кВт·год
2006 2007 2008 2009
1 316,3[2] 1 636,9[2] 1 685,0[2]

Історія будівництва та експлуатації[ред. | ред. код]

Будівництво Горьківського гідровузла почалося в 1948. Хоч це був об'єкт середній за своїми масштабами, у порівнянні, наприклад, з Волзькою ГЕС, багато хто називав саме Горьківську станцію «полігоном технічних нововведень». Крім того, в СРСР це був проект і найбільшою за довжиною діючої греблі.

На будівництво з'їхалося більше 15 тисяч чоловік. Приїжджали сім'ями, комсомольськими бригадами, жили в наметах, бараках, збірних будиночках. Одночасно зі зведенням ГЕС з'являлася і відповідна інфраструктура для постачання будівництва та забезпечення життя робітників. Саме тому багато підприємств Городця і Заволжя зобов'язані своєю появою ГорьківГЕСстрою. Молоде місто Заволжя, зване тоді в народі «містом енергетиків», виросло на місці боліт і лісів. 8,5 тис. особистих будинків і понад 700 державних будівель були перенесені в Заволжя і Городець з сіл, які потрапили в зону затоплення.

У квітні 1951 на місці майбутньої станції був покладений перший кубометр бетону. 24 серпня 1955 відбулося перекриття русла Волги. 2 листопада 1955, в день, який вважається датою народження Нижньогородської ГЕС, при пуску першого гідроагрегату станція виробила свої перші кіловати електроенергії. 25 грудня 1956 року відбувся пуск восьмого гідроагрегату, потужність станції досягла 400 МВт. У 1959, після реконструкції системи охолодження генераторів і посилення елементів турбін, загальна потужність генераторів була збільшена на 120 МВт. Таким чином, загальна встановлена потужність ГЕС досягла 520 МВт.

19 лютого 1991 Горьківська ГЕС була перейменована на Нижньогородську, в 1993 — реорганізовано у Відкрите акціонерне товариство «НижГЭС», засновником якого виступило РАТ «ЕЭС России». З 1 лютого 2004 здійснення функцій одноособового виконавчого органу ВАТ «Нижньогородська ГЕС» було передано ВАТ «Управляющая компания Волжский гидроэнергетический каскад» (дочірня компанія ВАТ «ГидроОГК»).

9 грудня 2003 було зареєстровано ВАТ «Нижегородская ГЭС».

У 2004, вироблення електроенергії станцією склала рекордні 2268 млн кВт/год електроенергії (при середньому багаторічному виробленні 1,5 млрд кВт/год).

9 січня 2008 ВАТ «Нижегородская ГЭС» було ліквідовано у зв'язку з приєднанням до ВАТ «ГидроОГК», перетвореної у 2008 році у ВАТ «РусГидро».

До 2009 року, за 54 роки станцією вироблено майже 83 млрд кВт * г електроенергії.

Розроблена масштабна програма технічного переозброєння та реконструкції станції, розрахована до 2020 року. До цього часу планується повне оновлення Нижньогородської ГЕС: реконструкцію пройде все основне і допоміжне обладнання гідростанції, буде здійснена комплексна автоматизація всіх технологічних процесів з побудовою нової єдиної системи управління ГЕС. Потужність ГЕС збільшиться і досягне 600 МВт. Перший гідроагрегат планується замінити в 2010 році. Фінансування реконструкції ГЕС частково здійснюється за рахунок коштів кредиту ЄБРР[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]