Нижньо-Сілезька операція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нижньо-Сілезька операція
Niederschlesische Operation
Німецько-радянська війна
Niederschlesische Operation an der Ostfront im Februar 1945.svg
Карта Нижньо-Сілезької операції
Дата: 824 лютого 1945
Місце: Нижня Сілезія, Третій Рейх
Результат: перемога радянських військ, часткове виконання плану операції
Сторони
Третій Рейх Третій Рейх СРСР СРСР
Командувачі
Третій Рейх Ф. Шернер
Третій Рейх Г.Хейнріці
Третій Рейх В. Нерінг
СРСР Конєв І. С.
Військові формування
Група армій «Вісла»
* 9-та армія
Група армій «Центр»
* Армійська група «Хейнріці»
18 лютого 1945 — 1-ша танкова армія)
* 17-та армія
* 4-та танкова армія
1-й Український фронт
* 3-тя гвардійська армія
* 13-та армія
* 4-та танкова армія
* 52-га армія
* 3-тя гвардійська танкова армія
* 6-та армія
* 5-та гвардійська армія
* 21-ша армія
* 59-та армія
* 60-та армія[1]
Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Радянська карта Нижньо-Сілезької операції

Нижньо-Сілезька операція (нім. Niederschlesische Operation) — фронтова наступальна операція радянських військ на Східному фронті на заключному етапі німецько-радянської війни; частина загального стратегічного наступу Радянської Армії в січні — березні 1945 на 1200-км фронті від Балтійського моря до Дунаю. Операція проводилася силами військ 1-го Українського фронту (командувач Маршал Радянського Союзу І. С. Конєв) в період з 8 по 24 лютого 1945 з метою усунення загрози удару противника з півдня по своєму лівому флангу, створення умов для подальшого наступу на берлінському, дрезденському і празькому напрямках і була логічним продовженням Вісло-Одерської операції Червоної Армії.

Передумови та хід проведення операції[ред.ред. код]

У результаті проведення Вісло-Одерської операції війська 1-го Українського фронту наприкінці січня 1945 вийшли на рубіж річки Одер. Безпосередньо в смузі фронту оборонялися один корпус 9-ї армії групи армій «Вісла», 4-та танкова і 17-та армії групи армій «Центр» (командувач генерал-полковник Ф. Шернер). Головного удару по цьому угрупованню противника планувалося завдати з двох великих плацдармів на Одері — північніше і південніше Бреслау (Вроцлав).

Північніше Бреслау була створена ударна угруповання у складі 3-ї гвардійської, 13-ї, 52-ї і 6-ї загальновійськових армій, 3-ї гвардійської і 4-ї танкової армій, 25-го танкового і 7-го гвардійського механізованого корпусів. На плацдармі південніше Бреслау зосередилися 5-та гвардійська і 21-ша армії, 4-й гвардійський танковий і 31-й танковий корпуси. На лівому крилі фронту повинне було діяти третє ударне угруповання — 59-та, 60-та армії і 1-й гвардійський кавалерійський корпус, що мала завдати удару з плацдарму на південний захід від Оппельн (Ополе) уздовж північних схилів Судетських гір. Дії військ фронту підтримувала 2-га повітряна армія.

8 лютого війська фронту після артилерійської підготовки перейшли в наступ і першого ж дня прорвали оборону противника в центрі і на правому крилі фронту, 59-та і 60-та армії не змогли прорвати оборону противника і 10 лютого за наказом командування перейшли до оборони. Розвиваючи наступ, головні сили фронту розгромили резерви противника, що підійшли, подолали проміжні оборонні рубежі і до 15 лютого просунулися на 60-110 км, зайнявши ряд адміністративних і промислових центрів Нижньої Сілезії, а також міста Наумбург (Новоґродзець), Лигниц (Легніца), Бунцлау (Болеславець), Зоран (Жарув) та інші.

Залишки 4-ї танкової армії противника відійшли за річку Бобер. У тилу залишилися два німецьких гарнізони, оточені в Бреслау (близько 40 тис. чол., ліквідований 6 травня) і Глогау (Ґлоґув) (близько 18 тис. чоловік, ліквідований до 1 квітня). До 24 лютого війська фронту вийшли на річку Нейсе на одну лінію з військами 1-го Білоруського фронту, зайнявши вигідне оперативно-стратегічне становище для завершального удару на берлінському напрямку і охоплююче положення по відношенню до верхньо-сілезького (оппельнського) угруповання противника, яке було ліквідоване в ході Верхньо-Сілезької операції 1945.

Склад і сили сторін[ред.ред. код]

Всього: 980 800 чоловік, 1 289 танків і САУ, 2 380 літаків.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]