Нижнє Провалля
| Нижнє Провалля | |
|---|---|
| 48°04′40″ пн. ш. 39°55′29″ сх. д. / 48.07789400002777569° пн. ш. 39.92495700002777426° сх. д. | |
| Витік | місто Гуково, Донецький кряж |
| • координати | 48°03′26″ пн. ш. 39°52′17″ сх. д. / 48.05722° пн. ш. 39.87139° сх. д. |
| • висота, м | 278 м |
| Гирло | річка Велика Кам'янка |
| • координати | 48°17′14″ пн. ш. 39°56′12″ сх. д. / 48.28722° пн. ш. 39.93667° сх. д. |
| • висота, м | 37 м |
| Похил, м/км | 7,1 м/км |
| Басейн | Сіверський Донець |
| Країни: |
 Росія і  Україна |
| Прирічкові країни: |
Україна Росія |
| Регіон | Луганська область |
| Довжина | 34 км |
| Площа басейну: | 232 км² |
 | |
Ни́жнє Прова́лля (рос. Нижнее Провалье) — річка на сході України та півдні Росії, права притока Великої Кам'янки басейну Сіверського Дінця.
Течія[ред. | ред. код]
Річка бере початок на північно-західній околиці міста Гуково Ростовської області Росії. Загальний напрям течії — північ та північний схід. Верхньою та середньою течією протікає територією Росії; нижня течія знаходиться в межах Краснодонського району Луганської області України — це майже 8 км. Впадає до Великої Кам'янки на території села Верхньогерасимівка.
Морфометрія[ред. | ред. код]
Живлення переважно снігове та дощове. Водний режим представлений весняними повенями та літньо-осінньою меженню. Іноді при затяжних осінніх дощах рівень значно підвищується. Льодостав триває від кінця листопада до середини березня. Використовують для зрошування та господарського водопостачання. Глибина річки становить 15-57 см, ширина русла сягає 3-5 м, по течії зустрічаються кам'янисті перекати[1].
Населені пункти[ред. | ред. код]
Над річкою розташовані наступні населені пункти:
Росія[ред. | ред. код]
- Гуковський міський округ — місто Гуково
- Красносулінський район — хутір Платово, хутір Верхня Ковальовка, хутір Нижня Ковальовка
- Кам'янський район — хутір Аникін, хутір Плешаков
Україна[ред. | ред. код]
- Краснодонський район — село Микишівка, село Верхньогарасимівка.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Луганський природний заповідник [Архівовано 7 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (укр.)
Література[ред. | ред. код]
- (рос.) Ресурсы поверхностных вод СССР: Гидрологическая изученность. Том 6. Украина и Молдавия. Выпуск 3. Крым и Приазовье / Под ред. Б. М. Штейнгольца. — Л.: Гидрометеоиздат, 1964. — 128 с.
- «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 154. — (№ 2610).
- Словник гідронімів України – К.: Наукова думка, 1979. – С. 388
Посилання[ред. | ред. код]
- Донські зорі. Мандрівки по Донщині. [Архівовано 9 травня 2013 у Wayback Machine.]