Нижній Струтинь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Нижній Струтинь
Церква у Нижньому Струтині. 1910 р.
Церква у Нижньому Струтині. 1910 р.
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Калуський район
Громада Рожнятівська селищна громада
Облікова картка с Нижній Струтинь, Івано-Франківська область, Рожнятівський район 
Основні дані
Населення 3023 (2001 рік)
Площа 21,173 км²
Густота населення 142,78 осіб/км²
Поштовий індекс 77620
Телефонний код +380 03474
Географічні дані
Географічні координати 48°56′26″ пн. ш. 24°06′57″ сх. д. / 48.94056° пн. ш. 24.11583° сх. д. / 48.94056; 24.11583Координати: 48°56′26″ пн. ш. 24°06′57″ сх. д. / 48.94056° пн. ш. 24.11583° сх. д. / 48.94056; 24.11583
Водойми Чечва, Сенева, водосховище
Найближча залізнична станція Рожнятів
Відстань до
залізничної станції
10 км
Місцева влада
Адреса ради смт.Рожнятів, Калуський р-н, Івано-Франківська обл., 77600
Карта
Нижній Струтинь. Карта розташування: Україна
Нижній Струтинь
Нижній Струтинь
Нижній Струтинь. Карта розташування: Івано-Франківська область
Нижній Струтинь
Нижній Струтинь
Мапа

Нижній Стру́тинь (давніше Нижній Струтин) — село в Рожнятівській селищній громаді Івано-Франківської області.

Розташування[ред. | ред. код]

Розташоване на правому березі річки Чечви, за 3 км від районного центру і за 10 км від залізничної станції Рожнятів. Через село протікає потік Сенева. Поруч із селом розташований Чечвинський туфовий горизонт.

Історія[ред. | ред. код]

На його території розкопано гончарну піч початку н. е. та могильник культури карпатських курганів. Виявлено також давньоруське городище. В 1912 році проводилися розкопки польським вченим І. Коперницьким, а у 1935 та 1937 рр. українським дослідником М. Ю. Смішком. На сьогоднішній день досліджено 16 із 46 курганів. На території села померлих ховали з кінця II ст. н. е. до IV ст. н. е.

Село відоме з XVIII століття. За іншими даними Нижній Струтинь був заснований у 1411 році.[1] У податковому реєстрі 1515 року в селі документується недіючий млин і піп (отже, вже була церква) та 7 ланів (близько 175 га) оброблюваної землі[2].

У 1648 році жителі села брали активну участь у народному повстанні, за що їх очікувала кривава розправа після відходу Хмельницького[3].

У 1939 році в селі проживало 3060 мешканців (3040 українців, 5 поляків, 15 латинників)[4].

В рядах ОУН і УПА загинули десятки жителів села.[5] За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Рожнятівському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Сваричів, Нижній Струтинь і Цінева.[6]

За часів СРСР в селі був розташований колгосп «Ленінським шляхом», який мав 3768 га сільськогосподарських угідь. Виробничий напрям — м'ясо-молочне тваринництво, вирощування льону. У Нижньому Струтині працював деревообробний цех районного побутового комбінату.

В Нижньому Струтині працює загальноосвітня школа I—III ст.[7], клуб, бібліотека. В центрі села встановлено пам'ятник полеглим у роки Другої світової війни.

Відомі особи[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Нижній Струтинь святкує 600-річчя. Архів оригіналу за 6 серпня 2012. Процитовано 21 листопада 2012. 
  2. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 165, 167 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  3. Жерела до істориї України-Руси, т. ІV, стор. 176, 214, 246 — Львів, НТШ, 1895. — 412 с.
  4. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 21 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  5. Рожнятівщина. Слідами нескорених…. Архів оригіналу за 21 грудня 2017. Процитовано 13 травня 2019. 
  6. Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 42. — [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.] ISBN 966-8090-63-2
  7. Інформаційний сайт Нижнього Струтиня. Архів оригіналу за 15 серпня 2011. Процитовано 21 листопада 2012. 
  8. На Рожнятівщині відкрили меморіальну дошку Героєві Небесної сотні Михайлові Костишину. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 2 березня 2016. 

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]