Никаноров Володимир Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Володимир Никаноров
Nikanorov.jpg
Особові дані
Повне ім'я Володимир Миколайович
Никаноров
Народження 14 липня 1917(1917-07-14)
  Москва, Російська імперія
Смерть 20 травня 1980(1980-05-20) (62 роки)
  Москва, СРСР
Зріст 183 см
Вага 85 кг
Громадянство СРСР
Позиція воротар (футбол)
захисник (хокей)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1938–1939  «Харчовик» (Москва) 38 (?)
1940–1952  ЦБЧА (Москва) 190 (?)
1952  к-да Калініна ? (?)
1953  МВО (Москва) 6 (-6)
    Хокей із шайбою   ( )
1946–1950  ЦБЧА (Москва) 60 (8)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1955–1957  ОБО (Свердловськ)
1958  СКА (Львів)
1965  СКЧФ (Севастополь)
1966  «Знамя» (Ногінськ)
1968–1969  «Буровик» (Альметьєвськ)
Звання, нагороди
Звання
Заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Никаноров Володимир Миколайович (рос. Владимир Николаевич Никаноров; нар. 14 липня 1917, Москва, Російська імперія — пом. 20 травня 1980, Москва, СРСР) — радянський спортсмен (футбол, хокей із шайбою та хокей з м'ячем). Заслужений майстер спорту СРСР (1948).

Футбол[ред. | ред. код]

В 1938-39 роках виступав за московський «Харчовик». 1940 переходить до ЦБЧА. Основний голкіпер знаменитої «команди лейтенантів». П'ятиразовий чемпіон СРСР та трьохразовий володар кубка. Після розформування ЦБРА грав за команду міста Калініна та МВО (Москва). Всього в елітному дивізіоні провів 234 матчі. Вважається одним з найкращих радянських воротарів 40-х років двадцятого століття.

У складі збірної СРСР (1952 рік) провів два неофіційних матча. 11 травня радянські футболісти програли збірній Польщі (0:1), а через місяць нічия з болгарами (2:2). Перебував у резерві національної збірної на Літніх Олімпійських іграх 1952 у Гельсінкі.

Хокей[ред. | ред. код]

Виступав у турнірах по хокею з м'ячем за «Харчовик» (1938—1939) та ЦБЧА (1939—1937). У складі армійського клуба володар кубка СРСР 1945, 1946. По три рази його команда здобувала перемоги у чемпіонаті (1940, 1943, 1946) та кубку Москви (1942, 1945, 1946).

Брав участь у перших чотирьох чемпіонатах СРСР з хокею із шайбою. Перший капітан команди у цьому виді спорту. Виступав у захисті разом зі своїм дублером, по футбольній команді, Володимиром Веневцевим. Доречі, ворота команди захищав футбольний півзахисник Борис Афанасьєв. Тричі здобував золоті нагороди чемпіонату СРСР та одного разу — срібну. Всього у чемпіонаті СРСР з 1946 по 1950 рік провів 60 матчів (8 голів). Чотири рази поспіль обирався до шістки найкращих гравців сезону (1947—1950).

Капітан збірної Москви, яка взимку 1948 року проводила серію матчів з найсильнішою європейською клубною командою того часу, празьким ЛТЦ. Брав участь в усих трьох матчах.[1]

Тренер[ред. | ред. код]

З 1955 по 1969 очолював футбольні команди ОБО (Свердловськ), СКА (Львів), СКЧФ (Севастополь), «Знамя» (Ногінськ) та «Буровик» (Альметьєвськ). У 1962—1963 роках працював у тренерському штабові ЦСКА. 1963 року, під його керівництвом, збірна Збройних сил СРСР стала переможцем Спартакіади дружніх армій.

Досягнення[ред. | ред. код]

Нагороди Команда Кіл. Роки
Чемпіонат СРСР з хокею із шайбою
Золото ЦБЧА (Москва) 3 1948, 1949, 1950
Срібло ЦБЧА (Москва) 1 1947
Чемпіонат СРСР з футболу
Золото ЦБРА (Москва) 5 1946, 1947, 1948, 1950, 1951
Срібло ЦБРА (Москва) 2 1945, 1949
Кубок СРСР з футболу
Володар ЦБРА (Москва) 3 1945, 1948, 1951
Кубок СРСР з хокею з м'ячем
Володар ЦБЧА (Москва) 2 1945, 1946

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Неофіційні матчі збірної СРСР [1]

Джерела[ред. | ред. код]