Никита Стенеску

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Никита Стенеску
рум. Nichita Stănescu
Nichita Stanescu.jpg
При народженні Никита Христя Стенеску
Дата народження 31 березня 1933(1933-03-31)
Місце народження Плоєшті, Королівство Румунія
Дата смерті 13 січня 1983(1983-01-13) (49 років)
Місце смерті Бухарест
Поховання цвинтар Беллу
Громадянство Румунія
Alma mater Бухарестський університет
Мова творів румунська
Рід діяльності поет
Роки активності: 19571983
Нагороди:
Премія Гердера (1975), номінат на Нобелівську премію (1980)
Автограф: Автограф
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Никита Стенеску (рум. Nichita Stănescu; *31 березня 1933 Плоєшті, Королівство Румунія — †13 січня 1983, Бухарест) — румунський поет, один з найзначніших поетів Румунії другої половини XX століття.

Бюст в Алеї Класиків, Бухарест

Біографія[ред.ред. код]

Никита Стенеску народився 31 березня 1933 в місті Плоєшті. Ім'я при народженні — Никита Христя Стенеску (рум. Nichita Hristea Stănescu). Батько — Ніколае Стенеску, мати — Тетяна Черячукіна (родом з Воронежа). Навчався в рідному місті, потім вивчав румунську мову і літературу в Бухаресті. Закінчив університет у 1957. Дебютував у літературному журналі «Трибуна». Одружився на Магдалені Петреску в 1952, але через рік вони розлучилися. У 1962 Стенеску одружився з Дойнею Чуря, знову розлучився і в 1982 одружився з Тодоріце (Доре) Теріце.

Публікувався у виданнях «Gazeta Literară», «România Literară» і «Luceafărul». Є лауреатом безлічі поетичних премій, серед яких Премія Гердера (1975) і номінація на Нобелівську премію (1980).

Помер 1983 року від гепатиту. Похований у Бухаресті на цвинтарі Беллу.

Збірники віршів[ред.ред. код]

  • 1960 — Sensul iubirii (Сенс кохання)
  • 1964 — O viziune a sentimentelor (Ведення почуттів)
  • 1965 — Dreptul la timp (Право на час)
  • 1966 — 11 elegii (11 елегій)
  • 1967 — Obiecte cosmice (Alfa) (Космічні об'єкти (Альфа))
  • 1967 — Roşu vertical (Червона вертикаль)
  • 1967 — Oul şi sfera (Яйце і сфера)
  • 1968 — Laus Ptolomaei (Хвала Птоломею)
  • 1969 — Necuvintele (Неслова)
  • 1969 — Un pământ numit România (Земля на ім'я Румунія)
  • 1970 — În dulcele stil clasic (У солодкому класичному стилі)
  • 1971 — Belgradul în cinci prieteni (Белград у п'яти друзях)
  • 1972 — Măreţia frigului (Велич холоду)
  • 1978 — Epica Magna
  • 1979 — Opere imperfecte (Недосконалі твори)
  • 1982 — Noduri şi semne (Вузли і знаки)
  • 1982 — Oase plângând (Кістки, що плачуть)

Джерела[ред.ред. код]

  • Eugen Simion, Scriitori români de azi, vol. I, București, Editura Cartea Românească, 1974; ediția a doua, revăzută, 1978
  • Ion Pop, Nichita Stănescu – spațiul și măștile poeziei, București, Editura Albatros, 1980
  • Alex. Ștefănescu, Introducere în opera lui Nichita Stănescu, București, Editura Minerva, 1986
  • Daniel Dimitriu, Nichita Stănescu – geneza poemului, Iași, Editura Universității „Al. Ioan Cuza”, 1997
  • Doina Uricariu, Nichita Stănescu – lirismul paradoxal, București, Editura Du Style, 1998
  • Corin Braga, Nichita Stănescu – orizontul imaginar, ediția a II-a, revizuită și adăugită, Cluj, Editura Dacia, 2002
  • Mircea Bârsilă, Introducere în poetica lui Nichita Stănescu, Pitești, Editura Paralela 45, 2006
  • George Pruteanu, Despre spiritul lui Nichita, în „Convorbiri literare”, nr. 3, 1986

Посилання[ред.ред. код]