Никодим Мілаш (єпископ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Никодим Мілаш
NikodimMilas.jpg
Єпископ Далматинсько-Істринський
16 грудня 1890 — 21 грудня 1911
Церква: Сербська православна церква
Попередник: Стефан Кнежевич
Наступник: Даниїл Пантелич
 
Науковий ступінь: доктор богослів'я
Ім'я при народженні: Микола Милаш
Нікола Милаш
Народження: 4 квітня 1845(1845-04-04)
Шибеник, Хорватія
Смерть: 20 березня 1915(1915-03-20) (69 років)
Дубровнік, Хорватія
Священство: 1875
Чернецтво: 1873
Єп. хіротонія: 16 грудня 1890
Никодим Мілаш у Вікісховищі?

Біографія[ред. | ред. код]

Никодим Мілаш (в миру 'Нікола Мілаш' , серб. Нікола Мілаш; 4 квітня 1845, Шибеник - 20 березня 1915, Дубровник) — єпископ Сербської православної церкви, єпископ Далматинсько-Істринський, каноніст і церковний історик.

Канонізований Сербської православної церквою в лик священносповідників.

Народився в місті Шибеник де здобув початкову освіту, пізніше навчався в Карловацькій духовній семінарії, відвідував лекції на філософському факультеті Віденського університету. У 1867 році вступив до Київської духовної академії. Закінчив її в 1871 році зі ступенем магістра богослів'я (підсумкова робота - «Переваги Православної Церкви до XIV століття»). У 1872 році на богословському факультеті Чернівецького університету отримав ступінь доктора богослів'я. У 1873 році в Києві у різдвяний святвечір прийняв постриг в рясофор, а в свято Різдва Христового був висвячений на диякона.

У 1874 році повернувся на батьківщину і став викладачем церковного права і практичного богослів'я в Задарській духовній семінарії. У 1875 році пострижений в мантію з ім'ям Никодим і висвячений у сан ієромонаха.

6 серпня 1880 возведений у сан архімандрита.

У 1886 році бере участь у реформуванні Белградської духовної семінарії та призначається її ректором.

Через рік повертається в Далмацію і продовжує наукову і викладацьку діяльність в Задарській семінарії.

16 грудня 1890 року в Відні архімандрит Никодим був хіротонізований на єпископа Далматинсько-Істринського. Хіротонію звершив митрополит Сильвестр Андеєвич. Своєю єпархією Никодим керував до 1911 року, коли пішов на спочинок. Останні роки свого життя провів в Дубровнику де помер 20 березня 1915 року. Похований в Дубровнику.

У 1930 році останки єпископа Никодима були перенесені в Шибеник і поховані в храмі Преображення Господнього.

У 1975 році єпархіальне управління Далматинської єпархії вирішило відкрити в своєму центрі - місті Шибеник - музей, присвячений пам'яті єпископа-каноніста.

Єпископ Никодим автор численних творів з питань церковного права. Найбільш відомий його твір «Православне церковне право» (1890), перекладене на німецькою, новогрецькою та болгарською мовами. У 1895-1899 роки Никодим видав багатотомний збірник «Канони Православної Церкви» з багатьма коментарями. За свої роботи Никодим був удостоєний почесного членства в Київській, Санкт-Петербурзькій духовних академіях.

З історичних праць Никодима виділяється робота «Православна Далмація» (1911) з оглядом церковних подій в Далмації, починаючи з 55 року (проповідь апостола Тита) по 1849 рік.

Канонізація[ред. | ред. код]

2 жовтня 2012 роки за Божественною літургією був прославлений місцевошанованим святим Далматинської єпархії в лику священносповідників. Службу очолював єпископ Далматинський Фотій Сладоєвич.