Никодим (Кротков)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Архієпископ Никодим
Никодим (Кротков).jpg
Єпископ Аккерманський Никодим. Фото 1908 року.
 
Ім'я при народженні: рос. Николай Васильевич Кротков
Народження: 11 грудня 1868(1868-12-11)
Костромська губернія, Російська імперія
Смерть: 21 серпня 1938(1938-08-21) (69 років)
Ярославль
Чернецтво: 1899

Никодим (Микола Кротков) (рос. Николай Васильевич Кротков; 29 жовтня 1868 — 21 серпня 1938) — український і російський церковний діяч, архієпископ Костромський Російської Православної Церкви. Противник автокефалії українського православ'я. Репресований радянською владою. 2000 року зарахований Російською православною церквою до лику священномученик.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї російського священика Костромської єпархії. 1889 року закінчив Костромську духовну семінарію і призначений вчителем до парафіяльної школи.

1896 року вступив до Київської Духовної Академії. 13 серпня 1899 року, на 4-му курсі академії, пострижений в чернецтво. 1900 року закінчив академію зі ступенем кандитат богослов’я. 1905 року працював ректором Псковської духовної семінарії. 11 листопада 1907 року хіротонізований в єпископа Аккерманського, вікарія Кишинівської єпархії. З 16 листопада 1911 року — єпископ Чигиринський, вікарій Київської єпархії.

29 квітня 1918 року миропомазав Павла Скоропадського на гетьманство в Софійському соборі та провів молебень на Софійській площі в Києві. За гетьманства Скоропадського виступав проти ідеї надання українському православ'ю автокефалії. Пізніше позицію окреслював так:

« Я стояв за єдину неподільну Церкву і Батьківщину, попри те, яка в ній буде влада[1] »

З 1921 року — єпископ Таврійський і Сімферопольський. 1922 року — зведений в сан архієпископа. В 19221932 роках був ув'язнений в таборах. З 10 червня 1932 року призначений архієпископом Костромським. 2 січня 1937 року звільнений на спокій і репресований. Помер у в'язниці.

Оцінка[ред. | ред. код]

Павло Скоропадський. Спогади:

« Коли я повернувся додому, Безакі повідомили мені, що архієпископ Никодим, який заміняв митрополита після вбивства преосвященного Володимира, приїде ввечері. Дійсно, Никодим ввечері приїхав. Я його майже не знав і не мав поняття про його спрямування. Згодом, — маючи можливість на початку гетьманства бачити його досить часто, я шкодував, що, за його чернечих, можливо, чеснот, у нас на Україні на чолі церкви був цей архіпастир. Можливо, якби був інший, більш здатний розібратися в тій тяжкій драмі, яка у нас відбувалася в церковному житті, ми уникли б багато помилок. Я з ним довго розмовляв, присвятив його в сутність перевороту; він мене благословив »

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Александр (Могилев), архиепископ. Священномученик Никодим. Жизнь, отданная Богу и людям. — Кострома, 2001.

Посилання[ред. | ред. код]