Очікує на перевірку

Никола Жеков

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Никола Жеков
Народився6 січня 1865(1865-01-06) або 1864[1]
Сливен, Болгарія
Помер1 листопада 1949(1949-11-01) або 1949[1]
Фюссен, Остальгой, Округ Швабія, Баварія
ПохованняСофія
Країна Болгарія
Діяльністьофіцер, політик, військовослужбовець, викладач університету, міністр
Галузьвійськова справа[1]
Alma materНаціональний військовий університет Васила Левскі
Знання мовболгарська
УчасникПерша світова війна, Перша Балканська війна, Друга Балканська війна і Сербсько-болгарська війна
Військове званнягенерал[1] і генерал від інфантерії
Нагороди
Кавалер ордена «За хоробрість» (Болгарія)
Кавалер ордена «За хоробрість» (Болгарія)
Кавалер ордена «Святий Олександр» (Болгарія)
Кавалер ордена «Святий Олександр» (Болгарія)
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Великий Хрест ордена Червоного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Орден Червоного орла 2-го ступеня
Орден дому Саксен-Ернестіне
Орден дому Саксен-Ернестіне
Орден Корони (Вюртемберг)
Орден Корони (Вюртемберг)
Орден Залізної Корони 2 ступеня
Орден Залізної Корони 2 ступеня
Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія)
Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Орден Османие 1 ступеня
Орден Османие 1 ступеня
Галліполійська зірка
Галліполійська зірка
Медаль «Імтияз»
Медаль «Імтияз»

Никола Тодоров Жеков (болг. Никола Тодоров Жеков; 6 січня 1865(18650106), Сливен, Османська імперія — 1 листопада 1949, Фюссен, Німеччина) — болгарський військовик (генерал піхоти), командир болгарської армії під час Першої світової війни, письменник і націоналіст.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчив військове училище у Софії (1887). Він брав участь як юнкер-доброволець у резервному полку під час Сербсько-болгарської війни у 1885 році. У 1886 році брав участь у військовому перевороті, який привів до влади у Болгарії Олександра Баттенберга. У 1887 році був підвищений у званні лейтенанта. Служив у 2-му артилерійському полку у місті Шумен, а потім у Враці. У 1890 році став поручиком, а у 1894 році — капітаном. У 1898 році закінчив Військову академію у Турині, Італія. Жеков служив у Генеральному штабі болгарської армії. У 1901 році отримав чин майора. У 1903–1910 роках був командиром школи офіцерів запасу, з 1909 року — полковник. Потім прийняв командування 1-им піхотним полком у Софії. У 1912 році став командувачем військового училища.

Після початку Балканської війни, у жовтні 1912 року, був начальником штабу 2-ї армії. Рік потому, він брав участь у Другій балканської війни, коли Болгарія напала на коаліцію сусідніх країн. Він був начальником штабу військ, які захопили Західну Фракію. У 1913—1914 роках брав участь у переговорах з османською владою у Стамбулі. У 1914 році був заступником командира болгарської армії, а у 1915 році — командиром 8-ї піхотної дивізії. 2 серпня того ж року він був підвищений до чину генерал-майора. З 19 серпня по 4 жовтня обіймав посаду військового міністра, після чого був призначений царем Фердинандом I, командувачем болгарської армії. 6 жовтня 1916 року став генерал-лейтенантом. Восени 1918 року, серйозно хворий, вирушив до Відня для лікування. 4 жовтня того ж року він був переведений до резерву. До 1921 року жив у Австрії та Німеччині. 21 жовтня того ж року повернувся до Болгарії, де був заарештований (засуджений до 10 років позбавлення волі за поразку у війні та втрату територіальних придбань). У 1924 році, однак, вийшов на волю. Протягом цього періоду, зосередився на написанні книг і спогадів про військові дії. З 1931 року викладав у військовій академії.

У 1930-ті роки став прихильником крайніх правих політичних поглядів, але не вступав до будь-яких партій. 6 травня 1936 року отримав звання генерала піхоти. Під час Другої світової війни підтримував пронімецьку позицію, зустрічався з Адольфом Гітлером. Стояв на чолі націоналістичного Союзу болгарських національних легіонів, підтримував діяльність національного уряду Болгарії Александра Цанкова у Відні. 1 лютого 1945 року Болгарською комуністичною владою був заочно засуджений до страти. Після війни оселився у Західній Німеччині.

7 листопада 1992 року його останки були перепоховані на військовому кладовищі у Софії.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Болгарія

[ред. | ред. код]

Німецька імперія

[ред. | ред. код]

Австро-Угорщина

[ред. | ред. код]

Османська імперія

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д Чеська національна авторитетна база даних