Никоненко Олександр Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Миколайович Никоненко
Народився 24 жовтня 1953(1953-10-24) (70 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР→Україна Україна
Національність українець
Діяльність Дипломат
Відомий завдяки Надзвичайний та повноважний посол України.
Alma mater Факультет романо-германської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченкаd (1976)

Олександр Миколайович Никоненко (* 24 жовтня 1953, Київ, Українська РСР, СРСР) — український дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 24 жовтня 1953 у Києві. У 1976 закінчив Київський державний університет ім. Т.Шевченка, у 1975 Гаванський університет (міжнародні відносини). Володіє російською, іспанською, португальською, англійською мовами.

Кар'єра[ред. | ред. код]

З 1970 по 1971 — кресляр-конструктор Київської філії Інституту «Союзпроект».

З 1976 — військовий перекладач в Анголі.

З 1979 по 1985 — референт, старший референт, заступник завідувача відділу Українського товариства дружби і культурних зв'язків з зарубіжними країнами.

З 1985 по 1988 — завідувач фільмотеки Представництва Союзу радянських товариств дружби у Мозамбіку, третій секретар Посольства СРСР.

З 1988 по 1992 — заступник завідувача відділу, завідувач відділу країн Азії, Африки та Латинської Америки.

З 03.1992 — радник, виконувач обов'язків начальника Управління державного протоколу, завідувач відділу країн Латинської Америки Управління двосторонніх відносин МЗС України.

З 03.1993 по 07.1994 — радник, Тимчасовий Повірений у справах України в Аргентинській Республіці.

З 1994 по 1995 — заступник начальника, начальник Управління країн Азійсько-Тихоокеанського регіону, Близького і Середнього Сходу та Африки МЗС України.

З 08.1995 — радник-посланник, Тимчасовий Повірений у справах України в Федеративній Республіці Бразилія.

З 04.1996 по 03.2000 — Надзвичайний і Повноважний Посол України у Федеративній Республіці Бразилія, З 07.1997 по 03.2000 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Болівія, Республіці Венесуела, Республіці Еквадор (за сумісництвом).

З 2000 — директор Департаменту двостороннього співробітництва, начальник Четвертого територіального управління (США, Канада, Центральна та Південна Америка) МЗС України.

З 03.2002 по 10.2003 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Польща.

З 02.2004 по 18.02.2008[1] — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Аргентинській Республіці.

З 19.04.2004 по 18.02.2008 — Надзвичайний та Повноважний Посол України у Республіці Чилі за сумісництвом.

З 05.2004 по 18.02.2008 — Надзвичайний та Повноважний Посол України в Республіці Парагвай за сумісництвом.

З 06.2004 по 18.02.2008 — Надзвичайний та Повноважний Посол України в Республіці Уругвай за сумісництвом.

У 2008—2010 рр. — директор Департаменту контролю над озброєннями та військово-технічного співробітництва Міністерства закордонних справ України[2].

З 06.07.2010[3] —19.03.2014 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Португальській Республіці.

З 05.07.2013[4] — 19.03.2014[5] — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Анголі за сумісництвом.

Нагороджений вищими державними нагородами Бразилії, Аргентини, Парагваю, Болівії, Чилі, а також Польщі.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 138/2008 Про звільнення О. Никоненка з посад Надзвичайного і Повноважного Посла України в Аргентинській Республіці, Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Чилі, Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Парагвай та Надзвичайного і Повноважного Посла України в Східній Республіці Уругвай
  2. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №77/2009 Про делегацію України для участі у засіданні Українсько-американської робочої групи з питань нерозповсюдження та експортного контролю
  3. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 757/2010 Про призначення О. Никоненка Надзвичайним і Повноважним Послом України в Португальській Республіці
  4. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 368/2013 Про призначення О.Никоненка Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Ангола. Архів оригіналу за 29 жовтня 2014. Процитовано 7 липня 2013.
  5. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 318/2014 Про звільнення О.Никоненка з посад Надзвичайного і Повноважного Посла України в Португальській Республіці та Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Ангола. Архів оригіналу за 29 жовтня 2014. Процитовано 21 березня 2014.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Населення та кордон
Посли Польщі
в Україні
Посли України
в Польщі
Олександр Карпинський4 (1918) • Пилип Пилипчук5 (1919) • Андрій Лівицький5 (1919—1920) • Ісай Хургин6 (1920) • Мечислав Логановський6 (1921) • Олександр Шумський6 (1921—1922) • Григорій Беседовський6 (1922—1923) • Дмитро Капка6 (1923—1924) • Феодосій Старак (1991) • Анатолій Шевчук (1991—1992) • Геннадій Удовенко (1992—1994) • Петро Сардачук (1994—1998) • Дмитро Павличко (1999—2002) • Олександр Никоненко (2002—2003) • Ігор Харченко (2003—2005) • Олександр Моцик (2005—2010) • Маркіян Мальський (2010—2014) • Владислав Каневський (2014) • Андрій Дещиця (2014—2022) • Василь Зварич (2022—)
Візи
Важливі угоди
(1) посланець короля Яна Казимира до гетьмана Богдана Хмельницького; (2) посол Другої Польської республіки в УНР; (3) повірений у справах Польщі в Харкові; (4) посол Української Держави; (5) посол УНР; (6) посол УСРР
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Никоненко_Олександр_Миколайович&oldid=42351221