Никончук Микола Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Никончук.

Никончук Микола Васильович
Народився 5 червня 1937(1937-06-05)
с. Листвин Овруцького району Житомирської області
Помер 3 квітня 2001(2001-04-03) (63 роки)
м. Житомир
Країна Україна Україна
Національність українець
Діяльність мовознавець
Alma mater Житомирський державний педагогічний інститут імені Івана Франка
Галузь діалектологія, лінгвістична географія
Заклад Житомирський державний університет імені Івана Франка
Посада завідувач кафедри української мови (1973–2001)
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор філологічних наук
Відомі учні Куриленко Володимир Михайлович
Нагороди
Заслужений працівник освіти України
Заслужений працівник освіти України
Відмінник освіти України

Микола Васильович Никончук (5 червня 1937 — 3 квітня 2001) — український мовознавець, дослідник у галузі діалектології та лінгвістичної географії, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови Житомирського державного університету імені Івана Франка (1973–2001).

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Народився в с. Листвині Овруцького району Житомирської області. Після закінчення Листвинської середньої школи в 1954 р. вступив до Житомирського державного педагогічного інституту імені Івана Франка за фахом українська мова і література та німецька мова, який закінчив у 1959 р. Потім служив в армії та працював учителем у школах с. Станишівка Житомирського району та м. Овруч Житомирської області.

У 1963 р. розпочав науково-педагогічну діяльність на кафедрі української мови Житомирського державного педагогічного інституту імені Івана Франка на посаді асистента, а з 1969 р. — старшого викладача. Кандидат філологічних наук (з 1970). Доцент кафедри української мови (з 1972). Доктор філологічних наук (з 1982) та професор (з 1984).

Завідувач кафедри української мови (1973–2001). Керівник аспірантури при кафедрі української мови (1994–2001). Науковий керівник дисертаційних досліджень семи аспірантів та здобувачів. Засновник та перший директор Північноукраїнського діалектологічного центру при кафедрі української мови ЖДУ імені Івана Франка (23 лютого 2001 — 3 квітня 2001).

Відмінник народної освіти (1985). Заслужений працівник народної освіти (1991).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

В українському мовознавстві професор М. В. Никончук посідає особливе місце, оскільки значна частина лексичних і семантичних свідчень поліських говірок з працями вченого була вперше введена в науковий обіг, що суттєво змінило джерельну базу української і слов'янської діалектної лексикології та семасіології[1]. До української діалектології долучився в середині 60-х років ХХ ст. на хвилі активного збирання діалектних матеріалів для Атласу української мови, зумовленого усвідомленням у мовознавчих колах значення діалектних свідчень для вивчення історії української мови та ролі живого мовного джерела для її збагачення і вдосконалення. Тоді ж особливу увагу деяких мовознавців привернуло Полісся як один зі слов'янських архаїчних діалектних ареалів. Усвідомлення значення поліського діалектного матеріалу для слов'янського глото- та етногенезу спонукало М. В. Никончука до вивчення поліських говірок, що передбачало насамперед експедиційне збирання діалектних матеріалів.

На матеріалі, зібраному в перших експедиціях (реєстр лексем трьох обстежених поліських говірок становить 4640 номінативних одиниць), було захищено дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук (1970)[2] під керівництвом М. І. Толстого, якому належить особлива роль у становленні М.В Никончука як діалектолога. Знайомство відбулося в поліських діалектологічних експедиціях у 1963 р. Відтоді наукова співпраця та особиста дружба між ними тривала впродовж багатьох років. Від М. І. Толстого вчений перейняв ідею комплексного мовно-культурного дослідження Полісся, що згодом утвердилося як новий напрям мовознавства — етнолінгвістика. Такий підхід став основою досліджень самого М. В. Никончука і був продовжений у працях його учнів та послідовників[3][4][5][6][7].

Подальша експедиційна робота вченого була зорієнтована на створення регіонального лексичного атласу середньополіського діалекту. За питальником майже з 1500 питань було зібрано матеріал у 465-ти населених пунктах середньополіського та суміжних говорів, який за обсягом став другим в Україні після корпусу закарпатської діалектної лексики професора Й. О. Дзендзелівського. Завершена й підготовлена до друку робота нараховувала близько 2500 карт, частина з яких (781) була предметом опису в дисертаційному дослідженні на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук (1981)[8]. Загалом атлас став основою для вивчення внутрішньої диференціації середньополіського говору. Однак за браком можливостей більшість підготовлених матеріалів було надруковано у форматі збірників локалізованої діалектної лексики[9]. Сам атлас вийшов з друку пізніше (1994). І хоча через труднощі видання до нього увійшло лише 200 карт, його оприлюднення було значною подією в українському мовознавстві, етапом у розвитку української лінгвістичної географії та ареалогії. Усього в науковому доробку М. В. Никончука понад 80 наукових праць, серед яких — згаданий лексичний атлас та збірники діалектних матеріалів, методичні посібники, наукові та енциклопедичні статті, огляди, рецензії та ін.[10][11].

Наукова робота М. В. Никончука не була обмежена його індивідуальними студіями. До фіксації діалектного мовлення всього українського діалектного простору та його картографування він намагався залучити якомога більше вчених. З метою координування роботи спільно з відділом діалектології Інституту української мови НАН України було організовано декілька міжнародних конференцій (1983, 1989, 1990). А для мовно-культурного дослідження Полісся вчений зібрав науковий колектив аспірантів та здобувачів, які працювали над створенням регіональних тематичних атласів та поліського діалектного словника. Фактично з 80-х років ХХ ст. при кафедрі української мови формувалася нова діалектологічна школа комплексного дослідження Полісся на засадах, які започаткував професор М. В. Никончук.

Чорнобильська катастрофа, що зруйнувала цілісний архаїчний діалектний ареал, стала для вченого новим поштовхом до праці задля збереження безцінної мовно-культурної спадщини, яка опинилася перед загрозою зникнення. Він перейнявся ідеєю надання своїй школі офіційного статусу — Незалежного інституту екології Полісся — з розширенням сфери досліджень[12]. Однак ініціатива не знайшла розуміння й підтримки. Єдиним реалізованим у цьому напрямку результатом зусиль професора М. В. Никончука було створення Північноукраїнського діалектологічного центру при кафедрі української мови ЖДУ імені Івана Франка. Але заповітна мрія останнього десятиліття життя вченого здійснилася тоді, коли він уже був смертельно хворий, а трохи більше, ніж через місяць, пішов із життя.

Для професора М. В. Никончука слово було не лише об'єктом наукових студій, а й художнього осмислення та самовираження. Його творчий доробок включає три підбірки художньо опрацьованого поліського лексичного та фольклорного матеріалу («Веселе весілля. Збірник весільних анекдотів», «Веселе мовознавство. Українська мова в жартах і анекдотах», «Шиндрики да миндрики. Книга поліського гумору») та шість збірок поезій. Остання поетична збірка «Голгофа» — це справжня лебедина пісня вченого і поета, книга-передчуття, книга-реквієм.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • На вшанування пам'яті професора М. В. Никончука у 2004 р. на базі кафедри української мови ЖДУ імені Івана Франка проведено Веукраїнський діалектологічний семінар, рішенням якого 31 вересня 2004 р. Північноукраїнському діалектологічному центру надано ім'я Професора М. В. Никончука.
  • До сімдесятиріччя від дня народження вченого в 2007 р. опубліковано збірник наукових праць «Поліські зворини», у якому взяли участь учні М. В. Никончука та провідні вітчизняні й зарубіжні мовознавці[13].
  • 5 червня 2007 року з ініціативи учнів М. В. Никончука та їхніми зусиллями на фасаді корпусу філологічного факультету ЖДУ імені Івана Франка відкрито пам'ятний знак з рельєфним портретом ученого роботи заслуженого художника України В. Фещенка.

І назавжди, вічним пам'ятником ученому залишається слово — зафіксовані в його працях мовні факти, співвіднесені з реальним часом та конкретним географічним простором, які становлять цінний і надійний матеріал для опису й теоретичних узагальнень щодо еволюції мови в часі та поширення її в просторі[14].


Продовження справи[ред. | ред. код]

Комплексне мовно-культурне дослідження Полісся продовжують учні професора та його послідовники — учні його учнів, які розширили проблематику наукових студій.

  • При кафедрі української мови ЖДУ імені Івана Франка працює Північноукраїнський діалектологічний центр імені професора М. В. Никончука[15], який очолює його учень — професор В. Мойсієнко, а колектив науковців здійснює синхронічне та діахронічне вивчення поліських говорів.
  • У структурі Інституту філології та журналістики ЖДУ імені Івана Франка у 2005 р. створено Центр етнолінгвістичних досліджень[16], робота якого зосереджена на укладанні тематичних етнолінгвістичних атласів Середнього Полісся та його етнолінгвістичному вивченні, а також функціонує школа-семінар «Актуальні проблеми етнолінгвістики» на допомогу дослідникам у цій галузі.
  • Для оприлюднення результатів роботи засновано періодичні збірники наукових праць «Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем» та «Етнолінгвістичні студії».
  • Інші учні М. В. Никончука відомі своїми індивідуальними науковими студіями, зокрема доцент ЖДУ імені Івана Франка П. Романюк як автор атласу та опису номінації поліського весільного обряду і доцент Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка В. Куриленко як автор атласу поліської лексики тваринництва[17] та інших праць.

Основні праці[ред. | ред. код]

Окремі наукові видання[ред. | ред. код]

  • М. В. Никончук. Матеріали до лексичного атласу української мови: Правобережне Полісся. — Київ, 1979. — 314 с.
  • М. В. Никончук. Сільськогосподарська лексика Правобережного Полісся. — Київ, 1985. — 312 с.
  • М. В. Никончук, О. М. Никончук. Ендемічна лексика Житомирщини. Методичні рекомендації для вчителів. — Житомир, 1989. — 272 с.
  • М. В. Никончук, О. М. Никончук. Транспортна лексика Правобережного Полісся в системі східнослов'янських мов. — Київ, 1990. — 291 с.
  • М. В. Никончук, О. М. Никончук. Будівельна лексика Правобережного Полісся в лексико-семантичній системі східнослов'янських мов. — Житомир, 1990. — 396 с.
  • М. В. Никончук. Лексичний атлас Правобережного Полісся / Упорядник О. М. Никончук. — Київ, 1994. — 418 с. (200 карт)
  • М. В. Никончук. Назви одягу та взуття Правобережного Полісся / О. М. Никончук, Г. М. Доброльожа, Г. І. Гримашевич. — Житомир, 1998. — 230 с.
  • М. В. Никончук. Поліська лексика народної медицини та лікувальної магії / В. М. Мойсієнко, О. М. Никончук. — Житомир, 2001. — 147 с.

Статті[ред. | ред. код]

  • М. В. Никончук. Лексичний атлас Правобережного Полісся. Завдання і метод // XIV Республіканська діалектологічна нарада. — Київ, 1977. — С. 88-89
  • М. В. Никончук. Членування правобережнополіського діалектного масиву за ендемічними даними лексики і семантики // Мовознавство. — 1981, № 4. — С. 50-55
  • М. В. Никончук. Правобережнополесские говоры с лингвогеографической и исторической точек зрения // Полесский этнолингвистический сборник. Материалы и исследования. — Москва, 1983. — С. 153–173
  • М. В. Никончук. Деякі терміни матеріальної культури в говірках правобережного Полісся / О. М. Никончук, Г. М. Орленко // Славянский и балканский фольклор. — Москва, 1996. — С. 223–229
  • М. В. Никончук. Незалежний інститут екології Полісся як дослідницька установа Чорнобильської зони // Матеріали науково-практичної конференції з питань виявлення, збереження та охорони історико-культурної спадщини населення, що потерпіло від аварії на Чорнобильській АЕС (м. Рівне, 15-16 травня 1992 р.). — Львів, 1996. — С. 38-40
  • М. В. Никончук. Північне наріччя // Українська мова. Енциклопедія. — Київ, 2004. — С. 482
  • М. В. Никончук. Середньополіський говір // Українська мова. Енциклопедія. — Київ, 2004. — С. 581

Літературно-художні видання[ред. | ред. код]

  • М. Никончук. Веселе весілля. Збірник весільних анекдотів. — Житомир, 1991. — 208 с.
  • М. В. Никончук, О. М. Никончук. Веселе мовознавство. Українська мова в жартах і анекдотах. — Житомир, 1999. — 243 с.
  • М. Никончук. Шиндрики да миндрики. Книга поліського гумору. — Житомир, 2000. — 207 с.
  • М. Никончук. Зворини. Поезії. — Житомир, 1992. — 95 с.
  • М. Никончук. Незгаркамінь. Поезії. — Житомир, 1993. — 172 с.
  • М. Никончук. Грезно. Книга поезій. — Житомир, 1996. — 208 с.
  • М. Никончук. Її величність жінка. Книга поезій. — Житомир, 1999. — 271 с.
  • М. Никончук. Тріумфальна арка. Поетична книга про видатних коханок світу. — Житомир, 2000. — 146 с.
  • М. Никончук. Голгофа. Поема та вірші. — Житомир, 2000. — 170 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Професор Микола Васильович Никончук: Матеріали до бібліографії вчених / Упоряд. і авт. вступ. ст. П. Ю. Гриценко // Серія «Мовознавці України». — Київ, 2007. — С.  3
  2. ↑ М. В. Никончук. Спроба порівняльного аналізу лексики трьох сіл Житомирського Полісся (На матеріалі лексики природи) / Дисертація … канд. філолог. наук. — Київ: Житомир. — 1969. — Ч. 1-3. — 1016 с.
  3. ↑ П. Ф. Романюк. Лексика весільного обряду правобережного Полісся (Матеріали до «Лексичного атласу української мови») // Дослідження з української діалектології. — Київ, 1991. — С. 225–251
  4. ↑ В. Мойсієнко. Із поліської народної медичної термінології // Полісся: мова, культура, історія. — Київ, 1996. — С. 147–151
  5. ↑ В. Конобродська. Поліський поховальний і поминальні обряди. Т. 1: Етнолінгвістичні студії. — Житомир, 2007. — 356 с.[недоступне посилання]
  6. ↑ Г. Гримашевич. Етнолінгвістичний аспект дослідження номінації одягу та взуття у говірках Середнього Полісся // Етнолінгвістичні студії. 1. — Житомир, 2007. — С. 77-90
  7. ↑ М. Шарапа. Поліський обрядовий комплекс Зелених свят та його номінація // Етнолінгвістичні студії. 1. — Житомир, 2007. — С. 133–143
  8. ↑ Н. В. Никончук. Правобережнополесские говоры в лингвогеографическом освещении / Диссертация … доктора филол. наук. — Житомир, 1980. — 723 с.
  9. ↑ K. Gutschmidt. [Рец. на] М. В. Никончук. Матеріали до лексичного атласу української мови: Правобережне Полісся. — Київ, 1979. — 314 с. // Zeitschrift für Slawistik. — B. XXIX, 1984, H. 1. — S. 141–142
  10. ↑ Бібліографія наукових праць викладачів Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка. — Житомир, 2000. — С. 230–235
  11. ↑ В. В. Власенко. Сучасна українська літературна мова. Бібліографічний покажчик. — Житомир, 2004. — С. 28, 155–157
  12. ↑ М. В. Никончук. Незалежний інститут екології Полісся як дослідницька установа Чорнобильської зони // Матеріали науково-практичної конференції з питань виявлення, збереження та охорони історико-культурної спадщини населення, що потерпіло від аварії на Чорнобильській АЕС (м. Рівне, 15-16 травня 1992 р.). — Львів, 1996. — С. 38-40
  13. ↑ Поліські зворини: Збірник пам'яті професора Миколи Васильовича Никончука (1937–2001). — Житомир, 2007. — 245 с.
  14. ↑ Професор Микола Васильович Никончук: Матеріали до бібліографії вчених / Упоряд. і авт. вступ. ст. П. Ю. Гриценко // Серія «Мовознавці України». — Київ, 2007. — С. 3
  15. ↑ Північноукраїнський діалектологічний центр імені професора М. В. Никончука. Житомирський державний університет імені Івана Франка [Архівовано 25 серпня 2015 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Центр етнолінгвістичних досліджень. Житомирський державний університет імені Івана Франка [Архівовано 25 серпня 2015 у Wayback Machine.]
  17. ↑ В. Куриленко. Атлас лексики тваринництва у поліських діалектах. — Глухів, 2004. — 260 с.

Джерела та посилання[ред. | ред. код]

  • Кафедра української мови. Житомирський державний університет імені Івана Франка [Архівовано 15 вересня 2015 у Wayback Machine.]
  • Північноукраїнський діалектологічний центр імені професора М. В. Никончука. Житомирський державний університет імені Івана Франка [Архівовано 25 серпня 2015 у Wayback Machine.]
  • П. Ю. Гриценко. Никончук Микола Васильович // Українська мова. Енциклопедія. — Київ, 2004. — С. 412
  • Професор Микола Васильович Никончук: Матеріали до бібліографії вчених / Упоряд. і авт. вступ. ст. П. Ю. Гриценко // Серія «Мовознавці України». — Київ, 2007. — 80 с.
  • С. П. Бевзенко. Історія українського мовознавства. — Київ, 1991. — С. 149
  • С. М. Толстая. Об одном опыте ареального исследования полесской лексики // Общеславянский лингвистический атлас. Материалы и исследования. 1980. — Москва, 1982. — С. 350–360
  • А. В. Гура. Хроника полесских экспедиций // Полесский этнолингвистический сборник. — Москва, 1983. — С. 280–285
  • В. Мойсієнко. Микола Васильович Никончук // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. № 1. — Житомир, 1997. — С. 90-93
  • П. Кунік. Людина року — наш земляк // Газ. «Житомирщина», 1998, 19 червня
  • Бібліографія наукових праць викладачів Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка. — Житомир, 2000. — С. 230–235
  • Велике лядо: Збірник статей, присвячений 60-річчю доктора філологічних наук професора Миколи Васильовича Никончука. — Житомир, 1997. — 256 с.
  • Поліські зворини: Збірник пам'яті професора Миколи Васильовича Никончука (1937–2001). — Житомир, 2007. — 245 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Никончук_Микола_Васильович&oldid=42091538