Никонівська сільська рада
| Никонівська сільська рада | |||
|---|---|---|---|
|
| |||
| Основні дані | |||
| Країна |  СРСР— УРСР Україна
| ||
| Область | Житомирська округа Бердичівська округа Вінницька область Житомирська область | ||
| Район | Коднянський район Бердичівський район Бердичівська міська рада | ||
| Адм. центр | с. Никонівка | ||
| Утворена | 1923 року | ||
| Ліквідована | 3 січня 2019 року | ||
| Код КОАТУУ | 1820884200 | ||
| Облікова картка | Никонівська сільська рада | ||
| Склад | |||
| Кількість членів | 15 | ||
| Голова ради | Мазур Олена Степанівна | ||
| Територія та населення | |||
| Площа | 37,008 км² | ||
| Населення | 949 | ||
| Густота | 25,64 осіб/км² | ||
| Населені пункти | 2 | ||
| Контактні дані | |||
| Адреса | вул. Леніна, 2, с. Никонівка, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13324 | ||
| |||
Никонівська сільська рада — колишня адміністративно-територіальна одиниця та орган місцевого самоврядування у Коднянському (Солотвинському), Бердичівському районах і Бердичівській міській раді Житомирської і Бердичівської округ, Вінницької й Житомирської областей Української РСР та України з адміністративним центром у с. Никонівка.
Населені пункти[ред. | ред. код]
Сільській раді були підпорядковані населені пункти:
Населення[ред. | ред. код]
Кількість населення ради, станом на 1923 рік, становила 2 217 осіб, кількість дворів — 386[1].
Відповідно до перепису населення СРСР, станом на 17 грудня 1926 року, чисельність населення ради становила 1 397 осіб, з них, за статтю: чоловіків — 695, жінок — 702, етнічний склад: українців — 1 370, росіян — 10, поляків — 13, інших — 4. Кількість господарств — 335, з них несільського типу — 10[2].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення ради, станом на 12 січня 1989 року, становила 1 011 осіб.
Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців сільської ради становила 949 осіб[3].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,58 % |
| російська | 0,42 % |
Склад ради[ред. | ред. код]
Рада складалась з 15 депутатів та голови.
Керівний склад сільської ради[ред. | ред. код]
| ПІБ | Основні відомості | Дата обрання | Дата звільнення |
|---|---|---|---|
| Мазур Олена Степанівна | Сільський голова , 1955 року народження, освіта | 26.03.2006 | 31.10.2010 |
| Мазур Олена Степанівна | Сільський голова , 1955 року народження, освіта середня спеціальна, позапартійна | 31.10.2010 |
Примітка: таблиця складена за даними джерела[5]
Історія[ред. | ред. код]
Створена 1923 року в складі сіл Кукільня та Никонівка Солотвинської волості Житомирського повіту Волинської губернії. 17 грудня 1925 року, відповідно до рішення Бердичівської ОАТК (протокол № 3), у с. Кукільня створено окрему Кукільнянську сільську раду Бердичівського району. Станом на 17 грудня 1926 року в підпорядкуванні значилися лісова сторожка Колачова та ферма Никонівський призавгосп. Після 1941 року ліс. сторожка Колачова не значилася на обліку населених пунктів[6].
Станом на 1 вересня 1946 року сільська рада входила до складу Бердичівського району Житомирської області, на обліку в раді перебували с. Никонівка та хутір Кам'янка[7].
11 серпня 1954 року, відповідно до указу Президії Верховної ради Української РСР «Про укрупнення сільських рад по Житомирській області», до складу ради включено с. Кукільня ліквідованої Кукільнянської сільської ради Бердичівського району. 29 вересня 1960 року, відповідно до рішення Житомирського ОВК № 985 «Про вилучення з обліку деяких населених пунктів в районах області», х. Кам'янка знятий з обліку[6].
На 1 січня 1972 року сільська рада входила до складу Бердичівського району Житомирської області, на обліку в раді перебували села Кукільня та Никонівка[8].
Ліквідована 3 січня 2019 року через об'єднання до складу Гришковецької селищної територіальної громади Бердичівського району Житомирської області[9].
Входила до складу Коднянського (Солотвинського, 7.03.1923 р.) і Бердичівського (17.06.1925 р., 28.06.1939 р.) районів та Бердичівської міської ради (15.09.1930 р.) районів[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Материалы по административно-териториальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир: Издание Волынского губернского отдела управления, 1923. с. 161. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 27 липня 2023.
- ↑ Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17-XII 1926 р.) (PDF). Інститут історії України НАН України. Бердичів. 1927. с. 12. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 27 липня 2023.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 27 липня 2023.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ rada.gov.ua
- ↑ а б в Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Довідник: офіційне видання. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: видавництво «Волинь», 2007. с. 96, 312, 527, 549. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 27 липня 2023.
- ↑ Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року. Видання перше. Інтернет-архів. Київ: Українське видавництво політичної літератури, 1947. с. 165. Процитовано 27 липня 2023.
- ↑ Упоряд. А.Д. Шелягин. Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 січня 1972 року (PDF). Інститут історії України НАН України. Київ: Ордена Червоного Прапора видавництво політичної літератури України, 1973. с. 132. Архів оригіналу (PDF) за 20 жовтня 2021. Процитовано 27 липня 2023.
- ↑ Перелік актів, за якими проведені зміни в адміністративно-територіальному устрої України. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 24 грудня 2020.